Водночас головною ідеєю ініціативи, як і раніше, залишилася підтримка дітей, адже всі вони потерпають від жахіть війни, що постали в їхньому житті, та навчання їх дієвим і не менш важливим прикладам, як опановувати свої емоції. Марія виступила головним організатором, модератором, постійно комунікувала з учасниками, створювала чудові презентації. Допомагала волонтерам з організацією і проведенням фасилітатор по роботі з громадами Олена Бєлік з проєкту «Адвокація сталих соціальних послуг».

Табір відбувався у форматі «тематичних днів», де кожний мав свою тему. Зокрема:

— Перший день був присвячений знайомству між учасниками та організаторами. Марія та Олена розповіли більше про програму табору, дізналися про учасників та їхні очікування. Презентували правила і провели перші практичні вправи. 

— Другого дня учасники поринули у творчу релаксацію: виготовили свою творчу галявину разом із постійним партнером фонду Оленою Сердюк, вчителем трудового навчання і технологій ЗОШ №17 І–ІІІ ступенів м. Краматорськ, яка підготувала для них цю «подорож». Також діти навчились інструменту «Крила метелика», що допомагає опанувати себе під час буремних подій.

— Третій день табору присвятили впевненості в собі та вмінні підлаштовуватися. А в кого гарно можна навчатися впевненості за будь-якої ситуації? Звісно ж, в акторів! Гостею третього дня була Тетяна Мішарьова, керівник театральної студії «Маскарад» ЦПР м. Краматорськ, яка навчала акторських навичок, щоби покращити дикцію, бути більш впевненим і розкутим. За зустріч встигли не тільки поговорити та попрактикуватися, а й розіграти по ролях справжню невеличку сценку. Тож тепер учасники знають, що впевненості та вмінню контролювати емоції актори навчаються, як і всі, та постійно тренують.

— У четвертий день на учасників чекали особливі гості — Маргарита Бабак та Катерина Рябокінь, студенти-психологи з Національного університету біоресурсів і природокористування України. Вони підготували завдання з арт-терапії для дітей, щоби через малювання пропрацювати та згодом відпустити накопичені емоції. Також працювали з метафоричними картками та створили власну історію з побаченого і намалювали її продовження.

— П’ятий завершальний день теж не обійшовся без творчості та веселощів. До табору завітали волонтери Вероніка Пилипів та Святослав Лущик з міста Червоноград. Вони провели для учасників цікаву музичну вікторину, де під емодзі були зашифровані сучасні та народні пісні України. Також Вероніка розповіла учасникам притчу, яка наголосила на важливості віри в себе та внутрішньої мотивації задля власної підтримки на життєвому шляху.

Усі ці п’ять днів були чимось неймовірним: море позитиву, купа сміху і, звісно, трохи суму за рідними містами та зустрічами наживо. Однак на час заходу всі були разом попри те, що хтось перебував у Краматорську, хтось — у Червонограді, а хтось — у Бельгії чи ще десь.

Одна з учасниць на завершальній зустрічі сказала: «Давайте ви всі відпочинете трохи, а потім знову зустрінемося. Бо я ж не знаю, як тепер без нашого табору». Саме такі слова надихають наших волонтерів, які є «двигуном» цієї ініціативи. Усі вони мали свої справи та свої проблеми, багато хто з них теж зараз перебуває не вдома, але всі відповіли, як один: «Заради дітей та їхньої підтримки я знайду час і можливість попри все». Дякуємо вам за таку енергійність і бажання творити добрі та важливі речі! Окремо дякуємо Марії Ткаченко за бажання та ідею, з якої все почалося. Без тебе це все не стало б реальністю, пишаємося таким волонтером, як ти!

Звісно, маємо подякувати й нашим юним учасникам. Ваші щирі відгуки, віртуальні сердечка у фіналі кожного дня та обговорення в чаті — це те тепло, що відчуваєш попри кілометри навіть з екрана.

Табір «Майстерня позитиву» завершився, але не є фіналом нашої ініціативи «Потурбуйся про себе». Ми знайшли нових друзів і навчилися використовувати нові формати. Тому впевнені, що разом із нашими волонтерами на нас чекає багато цікавого як онлайн, так і незабаром офлайн.