Аби подолати наслідки русифікації і тоталітаризму в міських топонімах громада міста Миколаєва має повернутись до власної історії, яка була сфальшована і цензурована роками російської імперії і радянської влади. А те, що ми бачимо зараз – це культурний шар, який присипаний імперським пилом.

Про це зазначив мистецький критик та арткуратор Костянтин Дорошенко під час свого public talk «Перейменування топонімів у містах як шлях до подолання наслідків русифікації», який пройшов у дискусійному онлайн форматі. Організатор: Платформа MY ART у партнерстві з Агенцією розвитку Миколаєва.

«Миколаїв – це не лише двісті з чимось років, які він існує під цією назвою… Для кожного міста і містечка України дуже важливо повернутися до власної історії, яка була сфальшована та цензурована роками російської, а потім радянської імперії… Прекрасно, коли замість вулиці Пушкіна з’явиться вулиця Данте, але ще краще, коли вулиці в кожному місті будуть прив’язані до історії цього міста або старовинних назв, які тут існували 100, 200, або 300 років тому. Тому що Україна багата своїм різноманіттям. Так само як Італія і Німеччина вона не є монолітною і однорідною, тому що складалася з історично і ментально різних територій, кожна з яких має свою унікальність. І про це варто згадувати», –  каже мистецький критик.

За його словами, Миколаїв має великий культурний потенціал у майбутньому, хоча радянське минуле, коли місто було закритим і «існувало само в собі», роками підживлювало локальний консерватизм, який стає на зваді будь-яким змінам. До того, наш культурний простір досі залишається «присипаним й припудреним імперським пилом».

«Російська імперія себе абсолютно вичерпала… Але увесь культурний шар усіх колишніх її територій абсолютно зверху засипаний і замараний оцим російським імперством. Це не дає нам зрозуміти, хто ми, і яка наша справжня історія, і наскільки вона є багатою. І тут повертаємось до Миколаєва, де існувало найдавніше місто на усій території України – кіммерійський порт. Дослідники вважають, що в знаменитій «Одисеї» під «містом кіммерійських людей» мається на увазі саме цей порт на території нинішнього Миколаєва. І це неймовірно древня історія. Це античність», – впевнений Костянтин Дорошенко.

В додаток до цього критик згадує Вітовку – середньовічне поселення на територій Корабельного району міста.

«Це територія, яка названа на честь Вітаутаса Великого, князя литовського, який створив грандіозну державу від Балтійського до Чорного моря. Саме він свого часу переміг Тохтамиша (хана Золотої Орди – авт.), і до території Великого князівства Литовського увійшли не лише територія Києва і осілої України, але й степові українські землі. Це величезна славетна частина історії Європи. І це тільки два приклади. Якщо б в Миколаєві люди захотіли звернутися до власної історії, вони б знайшли велику кількість дуже цікавих історичних подій і персон, які говорять про довгу історію міста і про його належність до світової цивілізації. А не тільки про те, що це місто було портом, в якому будувалися російські і радянські кораблі», – вважає він.

Запис зустрічі доступний за посиланням.

Захід пройшов в межах проєкту «Деколонізація: переосмислення імперського минулого в публічному просторі Миколаєва» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.