З 24 лютого 2022 Росія розпочала повномасштабне вторгнення по всій довжині спільних кордонів з Україною: від Луганська до Чернігова, а також із території Білорусі й окупованого Криму. Російські війська продовжують завдавати авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури. Окупанти руйнують аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи, лікарні, пологові та цілі міста і села України, вбивають мирне населення. Спалюють ліси та поля, забруднюють ріки та ґрунт. Такими діями Росія спричиняє значні збитки Україні. Тим само, вона чинить свою криваву агресію не лише проти нашої держави. Рішення президента Путіна розпочати напади на Україну створює серйозний виклик міжнародному порядку після 1945 року. Він прагне замінити верховенство права та принципи самовизначення для всіх народів застосуванням сили. Увесь світ повинен знати про акт агресії, яку він спровокував, і про звірства, які він замовив.

Тому, зараз Україні спільно зі світовим товариством важливо розробити механізми притягнення до відповідальності «перших осіб» Російської Федерації, винних у здійсненні агресії, створивши спеціальний судовий міжнародний орган, який буде уповноважений розглядати справи щодо вищого політичного та військового керівництва Росії.

Як зазначив у квітні поточного року на Бучанському саміті Президент України Володимир Зеленський, що у повноцінній відповідальності Росії повинні бути три елементи. Перший – це національне правосуддя України, яке забезпечить відповідальність основної маси російських убивць і терористів. Друге – це Міжнародний кримінальний суд, який здатний притягти до відповідальності російських воєнних злочинців різного рівня в межах своєї юрисдикції. І третій обов’язковий елемент – це Спеціальний Трибунал, обов’язковий елемент щодо злочину агресії Росії проти України, який притягне до відповідальності винних у первинному злочині – злочині агресії, у злочині, який зробив можливими всі інші злочини цієї неспровокованої війни Росії проти України.

За даними Офісу Генеральної прокуратури станом на 22 червня 2023 року, зареєстровано понад 94 870 проваджень щодо злочинів агресії та воєнних злочинів, серед яких: пропаганда війни (ст. 436 КК України); планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни (ст. 437 КК України); порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України). Станом на 14 березня 2023 року винесено 29 вироків наших національних судів щодо воєнних злочинів.

Одночасно Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду, пана Карiма А. А. Хана, розпочав розслідування Ситуації в Україні з 21 листопада 2013 року, охоплюючи, таким чином, будь-які попередні та поточні звинувачення у воєнних злочинах, злочинах проти людяностi чи геноциді.

Однак ні національне правосуддя, ні юрисдикція МКС не забезпечують притягнення до відповідальності представників вищих посадовців Росії за злочин агресії проти України.

Тому, Україна разом з іншими країнами відстоює позицію щодо необхідності створення Спеціального Міжнародного Трибуналу.

Цей підхід обґрунтовується такими аргументами.

Злочин агресії або злочин проти миру – це планування, підготовка, ініціювання або здійснення з використанням збройної сили держави акту агресії , який за своїм характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй (ст. 8 bis Римського Статуту МКС).

Злочин агресії дуже часто називають головним злочином, який увібрав у себе всі інші міжнародні злочини, оскільки він дає їм початок.

Римський статут містить вичерпний перелік актів агресії, які можуть спричинити індивідуальну кримінальну відповідальність, включаючи вторгнення, окупацію, анексію із застосування сили, бомбардування, воєнну блокаду портів чи берегів держави, напад на сухопутні, морські або повітряні сили чи морські та повітряні флоти, в тому числі з використанням для цієї цілі території іншої держави, а також направлення озброєних банд, груп та іррегулярних сил або найманців. Злочинна агресія, зазвичай, ставиться в провину особам, які мають право формувати політику держави, тобто спроможними здійснювати контроль за політичними чи військовими діями держави або керувати ними.

Тому, згідно з міжнародним правом, агресія є злочином керівництва, що відрізняє його від інших міжнародних злочинів.

Отже, злочин агресії дає змогу одразу ж безпосередньо висунути обвинувачення Президенту Росії та іншим членам Ради безпеки Росії на підставі ухвалених ними рішень про «застосування збройних сил РФ на території України» у 2014 році та про так звану «спеціальну військову операцію» проти України у 2022 році.

Разом з тим, МКС не має юрисдикції щодо злочину агресії проти України у зв’язку з тим, що Росія не ратифікувала Римський статут і Кампальські поправки до нього. Оскільки РФ не визнає юрисдикцію МКС, то відносно неї не може бути здійснено розслідування щодо четвертої категорії злочинів – злочин агресії. Адже розслідування за статтею 8-bis Римського статуту, яка закріплює агресію як злочин, може бути здійснене тільки стосовно країни, котра ратифікувала цей міжнародний договір (з усіма відповідними поправками), або якщо відповідне питання розслідування злочину агресії ініціювала Рада безпеки ООН. Тому можна стверджувати, що відповідне питання буде ветоване РФ, як постійним членом Ради безпеки ООН.

Наразі мало ймовірно, що Рада Безпеки ООН у своїй резолюції визнає вчинення акту агресії та направить таке питання на розгляд Міжнародного кримінального суду.

Ось чому для покарання за злочин агресії Російської Федерації проти України необхідно створити Спеціальний Міжнародний Трибунал – міжнародний суд, який міг би судити вище політичне та військове керівництво Росії за ці акти агресії. В інакший спосіб притягнути політичне та військове керівництва РФ до кримінальної відповідальності за указані вище незаконні дії буде неможливо.

Отже Україна виступає саме за створення цього органу, який розглядатиме злочин російської агресії проти України й зможе судити причетне до цього керівництво держави – агресора. Таке прагнення України вже отримало підтримку як серед інших держав (коаліція держав (Core Group), які працюють над створенням Спеціального Міжнародного Трибуналу, яка станом на 22 червня 2023 року вже налічує 38 держав), так і на міждержавному рівні (Європарламент, Парламентські асамблеї Ради Європи, ОБСЄ, НАТО підтримали створення спецтрибунал для розслідування злочину агресії Росії проти України).

Створення Спеціального Міжнародного Трибуналу потребує пошуку юридичного рішення в поєднанні з політичною волею багатьох держав. Так, спецтрибунал може бути створений за рішенням Ради Безпеки ООН (наприклад, так були створені Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії та Міжнародний трибунал щодо Руанди). Однак з окреслених вище причин це є малоймовірним. Рішення про створення Спеціального Міжнародного Трибуналу може бути прийняте Генеральною Асамблеєю ООН (наприклад, так були створенні Надзвичайні палати в судах Камбоджі).

Для того, щоб Спеціальний Міжнародний Трибунал був ефективним механізмом забезпечення притягнення до відповідальності вищих посадових осіб Російської Федерації за агресію проти України, він повинен відповідати принаймні таким ознакам:

- Бути міжнародним, тобто створеним відповідно до норм міжнародного права, щоб імунітети або спеціальні процесуальні норми, які можуть бути пов’язані з посадовим становищем особи відповідно до національного або міжнародного права, не перешкоджали здійсненню його юрисдикції (на відміну від національних судів чи так званих «гібридних трибуналів»).

- Бути створеним за угодою між Україною та ООН за рекомендацією Генеральної Асамблеї ООН, що сприятиме найвищій легітимності, адже проходження через Генеральну Асамблею ООН дозволяє міжнародному співтовариству в цілому брати участь і підтверджувати післявоєнний міжнародний правопорядок (на відміну від договорів на рівні європейських інституцій чи спеціально створеної коаліції держав).

- Юрисдикція такого Спеціального Міжнародного Трибуналу повинна охоплювати лише злочин агресії, щоб не створювати конкуренції в діяльності МКС, а навпаки посилити центральну роль МКС у розслідуванні основних міжнародних злочинів.

Нагальність створення Спеціального Міжнародного Трибуналу, притягнення до відповідальності за злочин агресії – це не просто теоретична можливість, передбачена нормами міжнародного права, а реальна перспектива.

Спеціальний Міжнародний Трибунал стане одним з елементів встановлення миру в період перехідного правосуддя та унеможливлення повторення подібної агресії.

Довідково:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (helsinki.org.ua).

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США або УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ЕЦПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine