“Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто краще пристосовується до змін”, — писав Чарльз Дарвін у своїй праці “Походження видів” ще у 1859 році. Ця фраза актуальна сьогодні знову. Бо адаптація під час невизначеності — головна навичка, яку зараз освоює кожний українець. Незалежно від того, де ви знаходитеся — в окупації, в Україні чи за кордоном. Сьогодні саме гнучкість та адаптивність випереджають IQ та EQ (емоційний інтелект). На що звернути уваги, щоб адаптація проходила м’яко?

Які існують навички адаптації?

Адаптація — це вміння пристосуватися через органи чуття та всього організму до нових, змінених умов. 

Чи можна розвинути адаптивність? На думку інвесторки Наталі Фратто можна виділити три ключові компетенції, які допоможуть зрозуміти, наскільки ви будете не просто продуктивними, а й зможете бути гнучким навіть у найсприятливіші моменти.

1. Чи здатні ви змоделювати ситуацію і знайти відповідь на питання “А що, якщо…?” Можна звичайно повертатися думками у своє минуле і аналізувати свої помилки. Але краще моделювати варіанти розвитку ситуацій. 

“А що, якщо відключать світло, а я працюю онлайн?” “А що, якщо захворіє дитини, а у мене період стажування у новому проекті?” Коли у вас є три-чотири варіанти і попередня підготовка до таких ситуацій, то ви легше перенесете стрес.

Волонтерка з Харківщини Катерина, яка дуже активно допомагала мешканцям міста та військовим, після вигорання виїхала в одне з містечок Польщі. Зараз вона живе на дві країни і ще не знає, коли зможе повернутися у рідний Харків. Вона працює онлайн і заодно проходить безкоштовні курси з флористики. 

 — Я не знаю, як буде далі. Але вирішила, що на курсах підтягну свою польську і освою професію, яка приносить задоволення. Принаймні, я можу перезавантажитися після своїх занять зі студентами онлайн. В якийсь момент, я вирішила так, а що, якщо моя работа буде не виснажлива, а приноситиме задоволення? — каже Катя і зізнається, що тільки зараз починає потрохи відходити, коли після двох місяців працює з психотерапевтом.

Схильність до експериментів, брейншторми з тими, хто вже пройшов період адаптації в подібних обставинах, а також варіанти моделювання ситуацій можуть принести неочікувані результати. 

2. “Розум новачка” і вміння розучуватися

Крім вміння моделювання ситуації на майбутнє, знадобиться ще одна навичка — навчатися як новачок. Адаптивне мислення (beginner’s mindset - мислення початківця) — це поняття зустрічається у дзен-буддизмі та японських бойових мистецтвах. Воно означає відкритість і прагнення, а ще не мати упереджень і суджень.

Тренувати цю навичку можна з простих речей — таких, як чистити зуби лівою рукою (якщо ви правша) або добиратися до роботи новою дорогою. У бізнесі — приймати нові рішення, розглядати ситуацію так, ніби вони вам ніколи не зустрічалися. Починати робити те, чого раніше не робили.

3. Безперервне навчання 

Саме зацікавленість і широкий кругозір запускають розум новачка і вміння моделювати ситуації. Lifelong learning — з англ. безперервне навчання, тобто концепція тренду — постійно розвиватися.

Щоб зустріти виклики, потрібно опанувати не тільки ці три навички, а й позитивне та дивергентне мислення, тобто вміння знаходити кілька варіантів рішення. Яка тут може бути модель поведінки?

Щоб “прокачати” позитивне мислення, варто звертати увагу не на те, що у нас викликає тривогу чи переживання, а фокусуватися на сприятливих можливостях. Якщо вам щось не подобається, шукайте три позитивні варіанти рішення задачі. Такий фокус уваги допоможе зосередитися не на емоціях, а на рішеннях.

При конвергентному мисленні зазвичай приходить одне можливе рішення. При дивергентному мисленні, якщо його тренувати, приходить кілька різних рішень. 

Особливість адаптації в тому, щоб людина мала кілька варіантів для своїв планів і задавала собі питання “а що робити, якщо піде не так?” і мала “в рукаві” варіанти. Сьогодні коефіцієнт адаптивності ставлять на один рівень з IQ та EQ.

Вимушена еміграція

Вимушену еміграцію психологи порівнюють з втратою близької людини. Бо виїхавшому доводиться раптово прощатися зі своїм звиклим життям, розривати соціальні зв’язки. Саме тому найчастіше співвітчизники переживають сум та тугу. 

Які зміни відбуваються в психіці вимушено виїхавших українців і на якому етапі можна застрягнути?

Психологи виділяють 4 етапи у вимушеній еміграції:

1. Туристичний. Коли людина видихає і бачить нову країну у найкращому світлі. Ейфорія триває недовго. Але етап характеризується відсутністю критичного мислення. Спрацьовує фільтр — відібрати найкраще. 

2. Розчарування. На цьому етапі людина згадує як у неї все було вдома. Вона помічає різницю в менталітеті нової країни та на батьківщині. 

Те, що вам вдавалося вдома робити автоматично, у новій країні доведеться долати з певними викликами. Тому що доведеться долати мовний бар’єр та враховувати нову культуру спілкування. Знайти де продуктовий магазин, аптека, послуги перукаря і як записатися до лікаря. 

Вирішення побутових питань викликає певне напруження. Пошук роботи та житла буде супроводжуватися сильним відчуттям самотності та суму. Нова країна буде здаватися нелогічною, агресивною, буде відчуття, що ви тут чужий. Натомість як рідна країна буде здаватися безпечною, комфортною та такою, де зрозумілі усі правила гри.

Найскладніше буде перфекціоністам, бо саме вони бояться помилок. А шлях адаптації це шлях дій з помилками, які потрібно долати і враховувати. 

Також не варто себе порівнювати з місцевим населенням, або вбачати якусь ворожість чи “не таку реакцію”. 

Доведеться також змінити соціальну роль — і по самооцінці декого це може сильно вдарити. Наприклад, в Україні ви керували проектами, а в новій країні доведеться працювати на конвейєрній лінії заводу. Якщо людина не визначилася з новою соціальною роллю для себе у нових умовах, то вона йде у жорстке заперечення і не бачить можливостей. І може навіть статися нервовий зрив на цьому грунті.

Важко адаптація проходитиме у тих, хто не хоче вчити нову мову і обмежує своє спілкування емігрантським колом. На цьому етапі часто виникають психосоматичні розлади, виникають хвороби і змінюється режим сну. Росте рівень агресії до оточуючих, це захисна реакція. На цьому етапі найчастіше повертаються у рідну країну, не витримавши етапу розчарування.

3. Пристосування. Ви починаєте відвідувати улюблені місця у новій країні. Не боїтеся заговорити з новою людиною, з’являються короткі діалоги з продавцями магазину, який ви часто відвідуєте. У вас нарешті проявляється почуття гумору. Ви навіть можете посміятися над своїми помилками чи нерозуміння контексту і у вас не буде від цього дискомфорту. На цьому етапі нова країна відчувається все більш безпечною.

4. Адаптація. Усі побутові питання вирішені і починає подобатися нова країна. Особливість цього етапу в тому, що людина перестає порівнювати свою нову реальність з умовами у своїй країні, як це було на першому та другому етапі. У цей період людина стає бі-культурною, її психіка більш витривала, з’являється більше впевненості в собі. У цей період є великий ризик, що стосунки, які були в рідній країні починають розриватися.

Вивчіть нові слова і фрази, знайдіть людей, які вже прожили в цій країні більше 10 років, читайте про звичаї та особливості проживання у країні перебування.

Про стани: на що звернути увагу

Під час адаптації люди можуть реагувати по-різному. Хтось мобілізується, збирає усі сили і мотивацію і вирішує виклики. А є люди, які досягали немалих висот у своїй країні можуть впасти у глибокий стрес, розгублені і не бачать виходу в новій ситуації. Тому що звичний спосіб життя “зламався”, усі плани пішли не по плану. 

Те з чим стикається біженець, який вимушений був емігрувати до іншої країни або міста, стосується почуття втрати. Про які втрати йдеться:

1. втрата рідної землі і відчуття невизначенності, коли можна повернутися;

2. втрата звичного життя (роботи, статусу, стабільності);

3. втрата оточення (це може бути смерть близьких або дистанція з рідними та друзями);

4. втрата матеріальних речей (від житла і домашних тварин, до сімейних реліквій чи домашніх дрібничок, які вас радували і давали відчуття затишку).

5. втрата приналежності до чогось більшого. З’являється відчуття соціальної ізоляції

— В еміграції можна адаптовуватися кілька років, каже Валентина, — яка виїхала до Іспанії ще до війни. У мене на це пішло п’ять років.

Тим, хто виїхав у вимушену еміграцію складніше, оскільки вони не готувалися до такого кроку, як це було свого часу з трудовими емігрантами. Як привести до ладу свій стан?

1. заземлитися — відчути стопами землю, сісти рівно, дихати глибоко — вдих животом, грудями; видих — животом, грудями;

2. співайте або гримаснічайте — це допомагає зняти сум та напругу;

3. готуйте улюблені страви;

4. створіть острівки радості у приміщенні, в якому живете. Навіть, якщо це буде ваза з квітами і дрібничка, яка викликає радість;

5. плануйте — хоча б на тиждень;

6. малюйте свої емоції — страх, гнів, печаль, тривогу;

7. шукайте красу і помічайте її навколо;

8. радійте — навіть, якщо це буде пташиний спів за вікном чи посмішка незнайомої людини.

Автор статті - Оксана Гунько