У просторі Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану відбулася презентація книжки “Медвинське повстання у фактах, постатях, спогадах”, впорядкованої та виданої Мариною Гогулею і Петром Гогулею.

Книжка містить раніше не публіковані матеріали про Медвинське антибільшовицьке повстання (1919–1922), що відбувалося на Київщині, відкриває читачам нові постаті українського визвольного руху, проводить тими місцями в Медвині та за його межами, де понад століття тому точилися бої з російськими окупантами, й розповідає про боротьбу з більшовиками через маловідомі спогади очевидців. Ці матеріали освітня ініціатива “Медвин. Повстання”, до якої належать упорядники книжки, збирала впродовж трьох років.

Під час заходу, який модерувала Катерина Сіроштан, провідний науковий співробітник Музею історії Києва, виступили її упорядники. Краєзнавець Петро Гогуля розповів, як іще у 80-х роках почав збирати факти про Медвинське повстання: “Я виріс у Медвині й ізмалку слухав розповіді своїх родичів. Люди говорили про численні жертви медвинців, які загинули за Україну, але розповідали про це пошепки. У кінці 80-х я мандрував Полтавщиною і, повертаючись до Медвина, зупинився в готелі у Смілі. Саме туди на допити відводили медвинців чекісти, і звідти ніхто не повертався. І ось трапилася мені там бабця, яка розповідала почуте від родичів, що справді за Смілою під лісом закопували цих “бандитів”, замучених уже, і хтось там бачив, що вітер по полю розвівав їхні козацькі чуби. Це так мене зворушило, що захотілося дізнатися більше. Основою для створення цієї книжки були спогади наших земляків, зокрема Івана Дубинця, від якого ця тема почала розгортатися, і я бачу, що її не розкрито повністю”.

Про те, ким були учасники повстання, які ідеали мали його очільники, повела мову упорядниця книжки, літературознавиця, працівниця Національного музею Революції Гідності Марина Гогуля: “У нас люблять казати, що Медвин – це “бандитське” село, але кажуть із гонором, бо це означає й те, що Медвин може за себе заступитися. Під час створення освітньої ініціативи “Медвин. Повстання” й самої книжки ми стикнулися з тим, що існують неправдиві уявлення про Медвинське повстання, наприклад про те, що це була окрема республіка, яка боролася сама за себе, хоча насправді всі ці люди стояли за самостійну Україну й підтримували Українську Народну Республіку. Якщо говорити про тих медвинців, яких совєти називали “бандитами”, то можна дійти цікавих висновків. На світлині, де зображено вільних козаків та майбутніх керівників Медвинського повстання, ми бачимо вчителів, офіцерів і ветеранів Першої світової війни, заможних селян. Ці люди вміли воювати та знали, за що воюють”.

Під час заходу виступив та зіграв твори часів Української революції (пісню про отамана Зеленого, “Як хлопці у бій виступали”, “Зів’ялі квіти”) бандурист Святослав Силенко, що став, як і його батько бандурист Тарас Силенко, одним із натхненників створення книжки.

“Історія цього повстання могла б мати інше продовження, якби було краще проведено підготовчу роботу, якби це було не лише в одному Медвині, а люди в інших селах працювали разом, – зазначив він. – Не було чіткої узгодженої структури, всі були такими собі острівцями, за рахунок чого всіх поодинці ліквідували. Дивлячись на сучасні події, розуміємо, що маємо історичний шанс, щоб увінчати Медвинське повстання, чин холодноярських героїв та всіх, хто працював для захисту України, адже сьогодні Україна стоїть єдиним сильним кулаком, а не роздріблена на маленькі угруповання, і кожен має працювати до спільної перемоги”.

Головним музичним гостем презентації був Тарас Компаніченко, який виконав на бандурі Костя Місевича, учня Антіна Митяя, композиції “Суд Байди” та “Повстанську думу”. Кульмінацією заходу був виступ колективу “Хорея Козацька” у малому складі, де разом зі Святославом Силенком і Максимом Бережнюком він виконав пісні Української революції, зокрема гімн “Слава Вкраїні”, український революційний марш “Шалійте, шалійте, скажені кати”,  пісні “Гей, вкраїнці”, “За рідний край”, “Славний батько наш Петлюра”, “Оборонцям України” (“Слава вам, браття, лицарство відважне”), “Січовий марш”, “Стяг”, Пісню про партизанів.

До слова запросили й дослідника визвольного руху Романа Коваля, який із Петром Гогулею видав перші праці, присвячені Медвинському повстанню, – “Медвин у вогні історії” (2000), “Медвинське повстання” (2014). Він розповів про одного з його учасників – репресованого повстанця Мусія Хижняка, біографія якого ввійшла до книжки Романа Коваля “Батькам скажеш, що був чесний”.

“Мусія Хижняка арештували 19 квітня 1929 року, – автор книжки. – Він і справді завинив перед совєтською владою. Служив у Петлюри, брали участь у Медвинському повстанні з отаманом Хомою Сидоренком у загоні Дмитра Цвітковського, де Хижняк посідав “значне становище”. Відмовлявся брати участь у продовольчій політиці совєтської влади, зберігав зброю, погрожував комсомольцям і міліціонерам… На початку 1929 року інкримінували йому зберігання зброї. Свідок бачив, як улітку 1928 року Мусій Хижняк чистив кулемет Льюїса, мабуть, чистив із певною метою. Тоді в Медвині було багато людей, які не побоялися стати на захист Мусія й підписалися під тим, що він є справді чесний громадянин. Його в тюрму не кинули, а на три роки вислали в “сєвєрниє області”… 1934 року він повернувся в Медвин, і в 1937 році його заарештували, інкримінували, що він слухав, як косарі на колгоспному лану співали “Ще не вмерла Україна”  й не доніс на них”.

Значну роль у створенні книжки відіграв Український інститут національної пам’яті, який підготував її до друку та організував виготовлення оригінал-макета. Працівниця інституту, письменниця та член журі Літературного конкурсу імені Івана Дубинця Наталія Позняк-Хоменко сказала: “Сьогодні ми є свідками й учасниками повернення нашої історичної пам’яті в деталях, пам’яті, до якої можна доторкнутися, слідами якої можна пройти та зробити її частинкою своєї історії. Іще в 90-х роках була ідея вести історію незалежної України з часів УНР. Навіть створили таку громадську ініціативу, кілька мільйонів осіб записалися в громадяни УНР. Але чомусь тоді суспільна свідомість до такого не доросла, і тільки тепер ми починаємо відроджувати історію УНР, відновлювати цей місточок, який було перервано радянською окупацією, – а це була духовна окупація, культурна окупація, територіальна. Знищувалася наша культурна еліта. Упорядники книжки заснували також Літературний конкурс імені Івана Дубинця, тому люди, які пишуть для нього, історію Медвинського повстання вивчають, пропускають через себе та стають носіями цієї історії. Варто було б найкращі твори зібрати й видати окремою книжкою”.

Також під час презентації виступили видавець книжки Микола Сергійчук, який говорив про півторарічну роботу над нею, гості заходу Микола Шинкарук та Григорій Салата з Медвина, а син Героя Небесної Сотні Володимира Кульчицького Ігор Кульчицький розповів про повстанця Івана Плаксуна, з яким пов’язано його рід.

Нагадаємо, що видання книжки присвячено 104-й річниці з початку Медвинського антибільшовицького повстання та 120-річчю його літописця Івана Дубинця.

Захід організували освітня ініціатива “Медвин. Повстання” та Національний музей Революції Гідності.

Текст та фото: Національний музей Революції Гідності