Під час війни на перший план виходять питання стійкості, тому, природно, допускаються обмеження прав і свобод громадян, а влада починає діяти більш централізовано й адміністративно, що часто виправдано з погляду вирішення безпекових завдань. Проте характер воєн в останні роки змінився, і певний ступінь децентралізації в управлінні може бути навіть корисним для стійкості й ефективного супротиву ворогу. Недарма чимало військових експертів нині відзначають, що одним із важливих чинників успіху ЗСУ в цій війні є вища порівняно із супротивником маневреність і гнучкість, яка досягається завдяки більшому ступеню децентралізації системи командування та надання ініціативи офіцерам середньої ланки. 

Те саме відбувається і в цивільному вимірі. Впродовж останніх семи років в Україні була реалізована масштабна адміністративно-територіальна реформа, а також активно відбувалися процеси децентралізації влади, внаслідок яких у країні суттєво зросла роль місцевого самоврядування. У підсумку базовий рівень територіальних громад вже під час повномасштабного вторгнення став важливим форпостом національного супротиву та основою належного життєзабезпечення цивільного населення. Звичайно, органи місцевого самоврядування по різному справлялися з гуманітарними та безпековими викликами, а з боку держави не було і немає достатньої спроможності, аби із громадами з цього приводу ретельно працювати і комунікувати. Однак, тим не менш, чимало громад із цими викликами впоралися, що свідчить про цінність проведеної децентралізації навіть для ведення війни. 

Водночас в Україні останнім часом намітилися зворотні тенденції до рецентралізації влади. Усе більше і більше питань та ресурсів, зокрема пов’язаних із раннім відновленням, замикаються на військові адміністрації, в той час роль місцевої влади повільно нівелюється. До прикладу, влітку прийнято постанову КМУ від 29 липня 2022 року № 879, якою затверджено Порядок використання коштів з рахунку «Фонд відновлення зруйнованого майна та інфраструктури». Згідно з ним, одержувачами коштів Фонду визначені центральні органи виконавчої влади, обласні та Київська міська військові адміністрації або обласні та Київська міська держадміністрації, а також державні підприємства, установи та організації. Тобто, органи місцевого самоврядування та місцеві військові адміністрації виключені з освоєння коштів Фонду, попри те, що самі кошти можуть використовуватися, серед іншого, на відновлення вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відновлення об’єктів соціальної сфери, об’єктів житлово-комунального господарства та житлових об’єктів – тобто, тих елементів інфраструктури, за які відповідає як раз місцева влада.

Інший приклад – постанова КМУ «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» від 11 березня 2022 р. № 252, яка суттєво розширила повноваження місцевих державних та військових адміністрацій у бюджетному процесі, й, відповідно, звузила роль органів місцевого самоврядування. Під час війни це значною мірою виправдано, однак негативний вплив цієї постанови на здобутки фінансової децентралізації є очевидним.

Також певні процеси рецентралізації відбуваються і всередині місцевого самоврядування. Наприклад, у травні 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» (2259-IX від 12.05.2022), який серед іншого суттєво розширив повноваження сільських, селищних, міських голів. В умовах воєнного стану це також виправдано, адже з функціонуванням представницьких органів влади виникає чимало проблем. Однак можна припустити, що багатьом головам сподобається користуватися такими повноваженнями, й вони, імовірно, будуть протидіяти спробам повернутися до статус кво в майбутньому, апелюючи знову-таки до безпеки.

Таким чином, доводиться визнати, що в умовах воєнного стану в Україні вже впроваджено (і ще, певне, буде впроваджено додатково) чимало надзвичайних заходів державної політики, які несуть загрози і ризики для попередніх здобутків та повоєнного продовження процесів децентралізації влади. Часом такі заходи є виправданими, проте одночасно відбуваються і спроби деяких заінтересованих сторін проштовхнути невиправдані кроки, ініціативи чи обмеження, прикриваючись міркуваннями безпеки. З іншого боку, в разі виправданості деяких заходів, надалі можуть бути спроби законсервувати певні введені через війну обмеження або відносини, навіть тоді, коли вони будуть непотрібні. 

Саме тому сьогодні вкрай важливо виявляти і фіксувати будь-які політики та ініціативи, які несуть загрози і ризики для здобутків та перспектив децентралізації; оцінювати їх з позицій виправданості в умовах війни та міркувань посилення стійкості; а також розробляти і просувати рекомендації щодо корегування відповідних політик чи то негайно, чи то в майбутньому.

Експерти Асоціації сприяння самоорганізації населення проведуть ретроспективний аналіз публічних політик та ініціатив, які несуть загрози для децентралізації та прийняті / впроваджені у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення. Дослідження включатиме також експертне опитування. Паралельно з ретроспективним аналізом, експерти проєкту будуть відстежуватимуть “небезпечні” для децентралізації політик та ініціатив, які прийматимуться / впроваджуватимуться впродовж лютого – вересня 2023 року.

За результатами дослідження, буде сформовано набір кейсів та рекомендацій до них.

Результати дослідження будуть поширені онлайн, а також на раді заходів, в тому числі, одноденній конференції у гібридному форматі, що відбудеться восени 2023 року.

Проект “Моніторинг загроз і ризиків для децентралізації в умовах війни в Україні” реалізує ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення” за підтримки Міжнародного фонду ”Відродження”.