Там, де середній ТЕЦ буде потрібно 60 вагонів вугілля або 40 цистерн мазуту, середньому ядерному реактору потрібно 30 кілограмів урану. Властивість ядерного палива, яка дозволяє з меншої кількості палива отримати більшу кількість енергії, зумовлює зростання попиту на таку продукцію, котрий потрібно задовольняти.

Сьогодні уранодобувна промисловість України зосереджена у Кіровоградській області та представлена трьома діючими шахтами ДП «СхідГЗК» («Інгульська», «Смолінська» та «Новокостянтинівська»), адже область розташована на Українському кристалічному щиті, який по всьому масиву насичений природними радіонуклідами уран-радієвого та торієвого рядів. Уранодобувна промисловість несе небезпеку. Вона починається з пилом в уранових шахтах, продовжується можливим і реальним опроміненням при нормальній роботі, аварійними випадками на шахтах і їх впливом на працівників і населення, яке живе неподалік, і закінчується можливим забрудненням води та ґрунтів від захоронених радіоактивних відходів або техногенних аварій.

Саме тому видобування урану, що негативно впливає на навколишнє середовище та людину, не має залишатися поза увагою громадських активістів та громадськості.

Матеріал підготовлено за підтримки програми малих грантів від ГС «Досить труїти Кривий Ріг», яка спільно фінансується Європейським Союзом та National Endowment for Democracy. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Флора» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, National Endowment for Democracy чи ГС «Досить труїти Кривий Ріг».