Доступ до життєво важливого лікування для осіб, що живуть з ВІЛ, – це про рівні можливості та захист прав людини. Перед війною структура заходів щодо протидії розповсюдження ВІЛ в Україні представляла собою потужну систему надання відповідних послуг пацієнтам у разі виявлення нових випадків інфікування ВІЛ.
На даний час більше ніж 52 з 403 сайтів, які зазвичай розповсюджують життєво важливу антиретровірусну терапію для тих, хто живе з ВІЛ, не функціонують, ще частина сайтів залишаються пошкодженими. Обстріли, ракети та авіаудари знищили більше ніж 5 000 житлових будинків, будівель і понад 250 закладів охорони здоров’я.
Через війну в Україні більше ніж 12 мільйонів українців стали переселенцями, знайшовши притулок у сусідніх країнах: Чехії, Угорщині, Польщі, Румунії, Словаччині, Молдові.
Війна в Україні також призвела до підвищення вартості продуктів харчування, палива та інших товарів. Через це частина коштів, надана міжнародними організаціями-донорами, що була призначена для розвитку програм протидії ВІЛ, була спрямована на рішення гуманітарних проблем, зокрема, на допомогу людям з найбільш уразливих груп населення евакуюватися або знайти притулок.
Потреба ж у подальшому міжнародному фінансуванні найбільш уразливих груп населення в Україні та сусідніх країнах, які допомагають переселенцям, що живуть з ВІЛ, залишається нагальною.
Накопичений досвід і партнерство урядових і громадських організацій в Україні довели, що життя перемагає смерть: громадські організації з початку війни були й залишаються основними структурами протидії ВІЛ в Україні: без них своєчасна відповідь на виклики ВІЛ була б неможливою.
Більше двох десятиліть постійних інвестицій у боротьбу зі СНІДом дозволили досягти результатів. Але всі досягнення зараз перебувають під загрозою через недостатній прогрес в усуненні факторів нерівності.
Війна в Україні – одна з головних причин, через яку програми з протидії ВІЛ в Україні не були втілені повною мірою.
У звіті про результати боротьби зі СНІДом «Небезпечна нерівність» UNAIDS зазначає:
- «Незважаючи на те, що збільшення ресурсів для протидії СНІДу є невідкладною потребою у світі, цей процес стикається з серйозними проблемами. Численні потрясіння, які вразили світову економіку, зокрема, війна в Україні та наслідки пандемії COVID-19 призвели до того, що багато хто з міжнародних донорів скоротив фінансову допомогу на боротьбу зі СНІДом.
- Нездатність світу довести до кінця подолання епідемій є проблемою для глобальних зусиль у галузі охорони здоров’я, адже призводить до відродження захворювань, що, у свою чергу значно збільшує людські та економічні збитки, пов’язані з ними.
- Щоб покласти край СНІДу, ми повинні подолати нерівність у забезпеченні ресурсами. Криза COVID-19 і війна в Україні посилили нерівність у всьому світі. У розпал жорсткої економії та нерівності, що вдарили по країнах, що розвиваються, деякі багаті країни скоротили допомогу глобальній охороні здоров’я та розглядають ще більші скорочення. Це неправильно. Зараз не час відійти, настав час зробити крок вперед.
- Саме завдяки міжнародній солідарності ми зменшили нерівність у фінансуванні та досягли неймовірних успіхів у боротьбі зі СНІДом, зокрема, залучили понад 28 мільйонів людей до життєво необхідного лікування. І ми повинні завершити роботу», – Вінні Бьяніма, виконавча директорка UNAIDS.
У статті використані матеріали звіту UNAIDS про результати боротьби зі СНІДом DANGEROUS INEQUALITIES («Небезпечна нерівність») та глобального докладу UNAIDS щодо ситуації зі СНІДом In Danger («У небезпеці»).
Залишайтеся здорові!
Разом переможемо!
Ваш menZDRAV Foundation-
UA
Коментарі