Максу 14 і він менше, ніж за рік, самостійно навчився грати на барабанах. Хлопець настільки круто прокачав свої навички, що його запросити викладати у місцевій рок-школі в Авдіївці.

 

Після масштабного обстрілу в середині березня цього року Максим з родиною змушений був переїхати до Дніпра. Хлопець каже, що таких вибухів він ніколи в житті ще не чув, хоча тихим рідне прифронтове місто важко назвати. В Авдіївці залишилися 3 рок-гурта, в яких грав Макс, тому він активно почав шукати нових друзів-музикантів… і знайшов у Кам’янському.

 

Нині хлопець шаленіє від музики і мріє про велику сцену та зіграти на Atlas weekend.

 

Історій дітей-переселенців тисячі, мільйони. Їм важко, та мрії українських дітей сильніші за війну!

Проєкт «Хроніки дітей війни» реалізовується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень та Центром демократії та верховенства права завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Фонд “Голоси дітей” виріс з волонтерської діяльності на сході України. Після розгортання там збройного конфлікту ми займалися евакуацією та терміновою допомогою постраждалим безпосередньо на лінії фронту. Потім самотужки проводили арт-терапію для дітей, які живуть на лінії фронту, організовували лікування для постраждалих, знаходили донорів для відбудови зруйнованого житла або купівлі нового, облаштування центрів психологічної допомоги тощо.

Згодом ми об’єднались у благодійний фонд “Голоси дітей” і продовжуємо працювати для того, щоб кожна дитина, яка зіштовхнулася із війною, отримала необхідний захист та допомогу.