Переконані, що Україна має рухати прогрес у світі. Саме тут, у нас, має бути простір суперрозвитку для передових розробок і практик у царині роботи з дітьми та молоддю. Тож кардинально нова молодіжна політика, здатна формувати прогресивне, інноваційне і позитивне Майбутнє, — це не якась, «одна з…», державних політик, а пріоритетна. Круглий стіл «Відродження молодіжної політики», який відбувся у Києві 23 грудня у Голосіївській РДА, став початком живої і виваженої широкої дискусії про нову молодіжну політику.

Студреспубліка за підтримки відділу у справах молоді та спорту Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Українського молодіжного форуму, разом із інтелектуал(к)ами, молодими лідер(к)ами, громадянськими активіст(к)ами критично обговорили ситуацію, що склалася в сфері (державної) молодіжної політики, причини її кризи, позначили контури її альтернативної, іна/інноваційної моделі. Подробиці та проєкт резолюції події* — в матеріалі нижче.

Молодіжна політика — щоби що?

Всупереч очікуванням на позитивні зміни, справжню відкритість і наповнення реальним змістом державної молодіжної політики, ми й надалі не просто спостерігаємо, а на собі відчуваємо відсутність комплексного і прогресивного державного бачення у роботі з молоддю, організованими і неформальними молодіжними і дитячими рухами; відзначаємо високий рівень корупції та інших проблем, які останні роки перестали — на рівні й за участі державного керівництва, голосно й публічно — навіть піднімати й обговорювати. Відновлюймо розмову!

Наразі ж, незважаючи на видимість «бурхливої діяльності», реальні проблеми молоді залишаються поза увагою держави. Бал править імітація, невелику кількість реального мирного громадського активу (не плутати з заробітчанством на громадській діяльності) демотивують проявами корупції та ідеолого-політичного тиску. Окремою проблемою є залежність від іноземних грантів.

Все це викликає неоднозначну реакцію в інтелектуальному, громадському та молодіжному середовищах і потребує щонайменше обговорення лідер(к)ами молодіжного і громадського руху, експерт(к)ами в форматі відкритої публічної дискусії.

Для початку необхідно розібратися з нагальними величезними «траблами» в цих галузях. Як зауважив один із лідерів Студреспубліки, голова ВСМДГО «Український молодіжний форум» Олександр Щерба: «А що ми хочемо сформувати за допомогою молодіжної політики?»

Він доповів про основні наявні проблеми державної молодіжної політики, які дозволяють кваліфікувати становище як кризове: корупція, непрозорість, відірваність від запитів молоді, застарілість форм та інструментів (бюрократизація), ідеологізація та переслідування за політико-ідеологічними чинниками, дискомунікація з громадянським суспільством (коли була остання велика зустріч «різних» лідерів/ок з міністром або хоч замом?). В ситуації війни і сепаратизму, всеукраїнські молодіжні та дитячі громадські організації, які реально, тобто на практиці, «зшивають», «зрощують» країну, нищаться, в т.ч. через впроваджені проти них законодавчі обмеження.

Лідер республіканців Павло Вікнянський, який модерував круглий стіл, відзначив гостру необхідність публічної і критичної розмови про молодіжну проблематику, бо за піною державної демагогії — мла системної імітації, атомізації, корумпування молодіжного активу, замовчування, інфантилізації тощо.

Також виступили начальник відділу у справах молоді та спорту Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації Микола Прокопенко; один із лідерів Київської Студреспубліки, член Ради УМФ Артем Ніколенко; філософ, мистецтвознавець, голова правління Київської міської організації Товариства «Знання» України Василь Неволов; молоді лідер(к)и.
 

Треба формувати осереддя незалежної молодіжної політики

Політолог, експерт фіналів Студреспубліки, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, автор класичних, фундаментальних наукових праць по молодіжній політиці Віталій Кулик зазначив, що нам пропонують вибір між двома неефективними моделями молодіжної політики: або сварки і партизація, або «парасолька» і держконтроль. Відосіки в TikTok — це точно не про майбутнє; наразі зовсім немає дискурсивності в молодіжній політиці: ані з усім загалом молодіжних активістів/ок, ані з інтелектуальним середовищем. У підсумку Мінмолодьспорт «не знає молоді, з якою «треба боротися».

Що робити прогресивним лідер(к)ам? Треба нові підходи, більш френдлі-інтерфейс. Стимулювати самодіяльність молодіжного середовища за рамками держави, працювати з неформальною молоддю, формувати осереддя незалежної молодіжної політики — і вигравати конкуренцію в держави. Експерт констатував необхідність радше не відродження, а творення нової молодіжної політики.

Державна робота з молоддю — це фасилітація еміграції

Сергій Бєлашко, політолог, директор Агентства соціальних комунікацій, експерт Студреспубліки і в минулому сам молодіжний активіст, розширив контекст дискусії, наголосивши, що відбулася зміна всієї парадигми роботи з молоддю: тепер держава фактично займається фасилітацією еміграції. Громадянську ініціативу за таких умов заганяють у рамки. Значно демотивує й те, що роблять порівняно молоді люди на чолі з Зеленським при владі. Втім, вони лише відтворюють зразки поведінки «загубленого покоління» (коли всередину радянської людини поклали антирадянське).

Молодь у відповідь стала ще більш роздрібненою, навіть цинічною, а її активна частина шукає неконвенційних форм громадської участі (кримінал, неонацисти, сатаністи, бої без правил, радикальні анархісти тощо). Причому, лідери цих середовищ працюють з молоддю набагато ефективніше, ніж ті, хто діє від імені держави.

Слід думати про майбутнє системно, тоді у кращого, зручнішого і затишного майбутнього є шанс. Якщо робити правильні справи, то через 10‒20 років вони дадуть плоди.

Контури альтернативної моделі молодіжної політики

Павло Вікнянський тезово виклав візію альтернативної, іна/інноваційної моделі молодіжної політики. Вона має ґрунтуватися на опорі на низи; на дієвій і дуже швидкій системі зворотного зв’язку з молодим населенням; на реальному, а не імітативному діалозі з активною молоддю; ресуверенізації; насиченні мисленням, інтелектом; розкритті інноваційного потенціалу молоді; впровадженні проривних, «найфантастичніших», здавалося б, неможливих ідей і проєктів; глибокому моніторингу всіх виділених державою коштів тощо. «Витягнути» таке зможе спеціальне Міністерство майбутнього та молоді (в рамках адекватного загальнодержавного курсу).

Звісно, для цього треба не загравати з молоддю, а говорити правду. Молодь має усвідомлювати відповідальність не лише за «себе любимих», а за все суспільство, особливо за тих, хто потребує захисту і допомоги.

Діяльність Студреспубліки протягом багатьох років прямо демонструє, що надія є, деструктивні суспільні тенденції можливо долати, але для цього необхідна суб'єктність.

Наступний рік має стати простором широкої дискусії про нову молодіжну політику. Студреспубліка ініціює зокрема, спеціальний Громадянський лекторій на тему молодіжної політики. Також необхідно повертати практику парламентських слухань по молодіжних питаннях.

Детальніший матеріал за підсумками круглого столу буде опублікований дещо згодом.

* Подія відбулася за дотримання адекватних і повністю законних карантинних приписів

Організатори: ВМГО «Студентська республіка» за підтримки відділу у справах молоді та спорту Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Українського молодіжного форуму.

Резолюція (проєкт)