У квітні 2022 року на Венеційському бієналле відомий в Україні та за кордоном художник Павло Маков представить свій проєкт «Фонтан виснаження. Висока вода». Напередодні підготовки до масштабної роботи редакція видання «Читомо» розпитала митця про книги, які вплинули на його творчість. 

Павло Маков народився й провів дитинство в Санкт-Петербурзі. Потім з батьками жив у Рівному, Києві та Сімферополі. Любов до української мови перейняв з творів Всеволода Нестайка.

«З мовою така проблема: її насаджувати, скажімо, силою практично неможливо. Однак якби не було двох книжок — «Пригоди Робінзона Кукурузо»  і «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка, то може я так би її (української мови - прим.ред.) й не знав. Ці книжки я перечитав разів 10 разів», — згадує Павло Маков.

В юності художник любив читати «Одіссея капітана Блада» Сабатіні Рафаеля, пригодницькі романи Томаса Майна Ріда та інші. Єдине, що не захоплювало, — фантастика й утопії: починав читати й кидав. У дорослому віці на творчість вплинула книжка «Улісс» Джеймса Джойса.

«Це — роман, який читав протягом п’ятнадцяти років, навіть не буду цього приховувати. Я почав, до середини дійшов, потім відклав, хоча мені було цікаво, а потім, через декілька років, повернувся. Знову почав спочатку, прочитав майже до кінця і знову відклав, але років десять тому таки дочитав до кінця. Вона мене приваблює тим, що там з одного дня зроблений цілий космос, і вплинула вона серйозним чином на мене, бо там наявна дуже вагома картографія місць. Це вплинуло на мене через мою зацікавленість місцем, де я живу і бажанням його збагнути, зрозуміти, на той час я мешкав у Харкові», — додає митець.

Найбільше з-поміж творів перечитував твори Миколи Гоголя, особливо його «Мертві душі», та «Набережная неисцелимых» Йосіфа Бродського. Хоча здебільшого книги не надто часто перечитує по кілька разів. Натомість любить насолоджуватися самим процесом читання.

«Книжка для мене — абсолютно давно вигадана й така нібито непомітна машина часу. Ви можете почати читати спочатку, навіть зазирнути вкінець, можете всередину, повернутися на початок, а ще ж кожна сторінка — це як прожитий день. Ви можете його згадати, забули — можете повернутися назад, і це машина часу, яка вам дозволяє постійно подорожувати. Це дуже для мене важливо: відкриваючи книжку, ви практично стикаєтеся з такими собі поєднаними часом і простором», — каже Павло Маков.

Повна текстова версія інтерв’ю з художником тут. Відеоверсія — за посиланням.

Розмова з Павлом Маковим вийшла у межах проєкту «Портрет читача замолоду», що є спробою поглянути на відомих успішних людей саме як на досвідчених читачів, дослідити їхню читацьку біографію та вплив книжок на позицію і світогляд.