Сучасне мистецтво часто не визнають, бо просто не розуміють. У випадку з вуличним ще й тому, що воно балансує на межі дозволеного, а іноді зовсім її перетинає. Багатьом графіті на стінах міських будівель чи в підземних переходах здаються вандалізмом і хуліганством. Це правда якщо говорити про безглузді написи на парканах. Але ми сьогодні не про це. Мова йтиме саме про вуличне мистецтво, його види, як воно виникло, що собою представляє, а також про відомих вуличних художників та їхні роботи.

 Не графіті єдиними

Існує хибна думка, що єдиним проявом стріт-арту є графіті - покриття поверхонь малюнками та стилізованими написами. Хоча це лише одна з його форм вираження, а віднести до цього напряму мистецтва можна практично будь-який жанр образотворчого мистецтва в урбаністичному стилі: настінні малюнки, зображення у громадських місцях на різних об’єктах, вуличні інсталяції, мурали, стікери, постери та ін.

Чи можна сказати, що всі, хто втілює свою творчість у вуличному просторі, є представниками стріт-арту? Часом до нього відносять приналежних скоріше до категорії “паблік-арт”: вуличних музикантів, поетів, танцюристів тощо. Відмінність полягає у двох ключових ознаках: наявність фінансової вигоди та узгодженість дій митців з місцевою владою, адміністрацією, власником галереї тощо.

Художники стріт-арту створюють роботи за власною ініціативою, спонтанно, емоційно. Багато є провокативними і сприймаються як вандалізм, оскільки розміщені без дозволу. Це в свою чергу часто тягне за собою адміністративну відповідальність та санкції, тому анонімність автора інтервенції — звична справа. Проте варто зазначити, що сьогодні спостерігається деяка трансформація стріт-арту в паблік-арт.

 “Коли жартома змінив світ” або коротка історія стріт-арту

За часів Другої світової війни в американському місті Детройт жив собі чолов’яга на ім’я Кілрой. Він сумлінно працював на заводі, що виготовляв зброю. А ще дуже полюбляв залишати на ящиках, в які складали виготовлені для фронту боєприпаси, напис “Kilroy was here” (“Тут був Кілрой”). Він дуже сподобався американським солдатам, які доповнили його простеньким малюнком і поширювали всюди, де опинялися. Так фраза стала вірусною і почала подорожувати найнесподіванішими місцями, а “мистецтво” Кілроя, який навряд це очікував, стало відправною точкою у зародженні руху вуличних художників.

Звісно, це лише версія чи навіть легенда. Насправді ж вуличне мистецтво супроводжує людство всю його історію від появи перших наскельних малюнків. Але так заглиблюватися не має сенсу, адже таким, яким ми його знаємо, стріт-арт став у часи свого розквіту в 1960-ті - 1970-ті роки саме у США. Це недивно, адже це — одна з найурбанізованіших країн світу. А, наприклад, місто Філадельфія і сьогодні залишається історичним центром графіті-культури.

У 1970-х роках вуличне мистецтво охоплює Нью Йорк. Спочатку його було важко так назвати і воно було популярне серед молоді малозабезпечених груп населення. Графіті використовували і кримінальні угрупування, відмічаючи таким чином свою територію. Першим своєрідну естафету появи настінних малюнків і написів прийняв манхеттенський квартал Washington Heights. Приблизно тоді ж придумано “теґінг”, а ще виникла традиція залишати номер вулиці поряд з нікнеймом. З часом серед райтерів (творців графіті) виникло суперництво за визнання кращим. Почали з’являтися нові складні стилі виконання й коди. Так графіті пройшло немалий шлях розвитку до моменту, коли з актів вандалізму воно перетворилося на справжнє мистецтво.

 Розбираємося у теорії

Ніхто не забороняє вуличним художникам шукати свій новий власний стиль або змішувати вже наявні між собою. Якщо аналізувати саме мистецтво графіті, то можна побачити досить різноманітний спектр видів, стилів і технік його виконання. Розглянемо деякі з них:

Writing передбачає нанесення графіті без прив’язки до певного стилю.
Tagging — підпис художника, його нікнейм.
Bombing — швидке нанесення малюнка, часто ще й в екстремальних умовах. 
Bubble-letter — для виконання таких малюнків використовують великі літери та форми, схожі на бульбашки.
Character — зображення різноманітних персонажів у стилі конкретного автора.
Throw-up — нью-йоркський стиль, якому характерні прості форми та використання двох кольорів.
Wild Style — нанесення складних малюнків, що вимагає високого рівня майстерності художника.
3-D Style — мабуть найбільш вражаючі і зрозумілі для пересічного глядача об’ємні зображення, а також оптичні ілюзії.

Мистецтво з ризиками

Очевидно, що реалізовувати свою творчість вуличним художникам не завжди вдається без наслідків. Не дивлячись на те, що інтерес до вуличного мистецтва в суспільстві зростає і знаходить більше розуміння, санкції стосовно художників також подекуди посилюються. У багатьох країнах законом передбачаються немалі штрафи за псування міського майна. Тому часто райтери вдаються до хитрощів: маскують свою діяльність під ремонтні роботи, зйомки кінофільмів, малюють у покинутих будівлях тощо. Хоча трапляються сміливці, які зважуються творити прямо посеред людних місць. У таких випадках працювати треба дуже швидко, інакше екстремали ризикують опинитися у відділку поліції.

Вандали чи борці за свободу мистецтва?

У багатьох виникає питання: навіщо це робити? Чому вуличні художники не можуть реалізовувати свою творчість у більш законний спосіб? У чому взагалі вони бачать її сенс?
Автори та їхні прихильники пояснюють свою позицію прагненням зробити мистецтво більш доступним для кожного, аргументуючи, що більшість людей не мають можливості навіть побачити свою культурну спадщину, сховану в музеях, галереях та приватних колекціях. На їхню думку, в питанні доступності мистецтво має бути поза загальноприйнятих понять про приватну власність.

Важливо пам’ятати, що у своїх творах вуличні художники часто порушують теми, які потребують негайного вирішення або ж уваги. А що краще привертає увагу, ніж провокація? Дискримінація, політика, екологія, стосунки — все, що турбує суспільство, знаходить своє вираження у мистецтві вуличних художників. Тому цінність їхніх робіт є беззаперечною.

Визнання можливе

Яким би суперечливим не здавалося вуличне мистецтво, є художники, які змогли здобути світове визнання. Наведемо деякі приклади:

Banksy. Багато творів цього митця набули навіть офіційного охоронного статусу. Він взагалі вважається “золотим стандартом” сучасного вуличного мистецтва, а ще більшої інтриги надає його анонімність. Досі ніхто не знає, хто це. Відомо, що Banksy родом з Бристоля, зате його малюнки популярні у всьому світі.

Vhils — португальський художник Олександр Фату. Особливістю його творів є використання електричної дрелі. А ще він співпрацював з відомим гуртом ”U2”.

Above - художник Tavar Zawacki, який починав свою творчість у США, але згодом переїхав до Берліну. Висвітлює теми несправедливості сучасної системи, бідність та ін.

Післямова

Як вже зазначалося, стріт-арт все більше визнається художньою спільнотою й суспільством. Доказом цього його поступовий перехід з вулиці у художні галереї. Проте це не означає, що інтервенції вуличних художників перестануть з’являтися у відкритих міських просторах. Адже для багатьох з них вуличне мистецтво символізує свободу, що не можуть обмежити ні влада, ні гроші.

Найближчим часом і в Чернігові побільшає позитивних прикладів вуличного мистецтва. Зараз у місті триває реалізація проєкту “Простір DIY”, що передбачає наповнення кампуса Національного університету “Чернігівська політехніка” елементами тактичного урбанізму та саме стріт-арту. Ця територія пропонує чимало простору для втілення ідей учасників проєкту, серед яких є художники, майбутні архітектори й урбаністи.

Проєкт «Простір DIY» реалізується ГО “Еко Місто Чернігів” у партнерстві з НУ “Чернігівська політехніка” - офіційна сторінка за підтримки Український культурний фонд.

#простірDIY
#запідтримкиУКФ