Якщо словосполучення “мистецтво апсайклінгу” викликає у вас асоціацію лише з гумовими лебедями з автомобільних шин або іншими пластиковими “шедеврами” прибудинкових палісадників, то радимо почитати цей лонгрід. Адже сьогодні ми розберемося що таке апсайклінг взагалі, звідки він з’явився і як може допомогти місту, громаді та навіть місцевому бізнесу.

Уявімо купу старих речей: велосипед, використані лампочки, якісь дошки, ґудзики, одяг, відра, поїдені іржею механізми і ще багато хтозна-чого. Для когось це просто сміття, а хтось побачить дещо більше, поки сховане за межами уяви.

Слово “апсайклінг” має англійське походження (upcycling — вторинне використання) і означає творче перевтілення відходів у витвори мистецтва, побутові вироби, одяг, аксесуари тощо. Важливим є те, що в результаті отримана таким шляхом річ перевершує своїми якостями (як естетичними, так і функціональними) вихідний матеріал. Водночас на відміну від процесу переробки відходів у вторинну сировину не потрібно значних додаткових виробничих витрат.

Уперше ж згадку самого терміну “апсайклінг” можна знайти у статті британської газети “Salvo”, датованій 1994 роком. Її автор інженер Райнер Пілс, виступаючи з критикою методів утилізації будівельних відходів, пропонував їм альтернативу саме у контексті апсайклінгу.

Втім, практика пристосування старих речей не має певної дати винаходу, а супроводжує людство впродовж усієї його історії. Іронія в тому, що раніше вона була здебільшого викликана нестачею чогось, а сьогодні навпаки популярна через надмірну кількість речей у побуті та відходів.

Наприклад, для людей, яким довелося жити в умовах дефіциту товарів за часів Радянського Союзу, апсайклінг (хоч його так ніхто не називав) був знайомим, але вимушеним явищем. Дістати певні речі було непросто, тож застосовували винахідливість, та ще й ділилися різноманітними порадами у газетах, журналах, телевізійних передачах. Як оновити стару сукню, сплести яскравий килимок з ганчірок чи змайструвати міксер з дитячої дзиґи — такий креатив сучасному поколінню “зумерів” і не снився!

Можливо, цей досвід дещо спотворює в сучасному українському суспільстві розуміння апсайклінгу, знецінює його значення та можливості. Не завжди можна уявити насправді круті речі, створені майже з нічого.

Але водночас навіть найвідоміші світові бізнес-індустрії вже змінюють свої підходи у виробництві. Адже за даними ООН щорічно ми продукуємо лише відходів з пластику близько 300 млн тонн. На щастя, тренд дбайливого ставлення до природи набирає все більших обертів і проникає у різноманітні сфери людської діяльності: харчування, машинобудування, хімічна та парфумерна галузі, мода й легка промисловість, архітектура, будівництво та ін. Апсайклінг набуває більшого застосування, зокрема, завдяки своїм екологічним властивостям, а також можливості заробляти при одночасній економії ресурсів.

Сьогодні визнаною столицею європейського апсайклінгу став Берлін. На вулицях німецької столиці можна відкрити для себе його нові, незвідані сторони, а також знайти десятки дивовижних магазинчиків та майстерень, де продавці запропонують найоригінальніші речі, яким більше немає аналогів. Там є, здається, все: меблі, одяг та аксесуари, прикраси, освітлення, декор — і все із старих вживаних матеріалів, приладів, інструментів, деталей, що часом взагалі важко уявити як основу для подібних речей.

Такі магазини лише додають місту туристичної привабливості. Для багатьох українських ця практика також стає джерелом розвитку й доходу для місцевого бізнесу.

Найбільш вражаючим є перевтілення старих речей і матеріалів в архітектурі та інтер’єрному дизайні. Мабуть, таке застосування може найдовше продовжити термін їхнього життя. Розкажемо про деякі світові приклади.

Скульптурна композиція, відома як Вежі Воттс (Watts Towers) у Лос-Анджелесі, побудована з металобрухту, битої кераміки та уламків скла. Найбільша з 17 веж сягає в висоту 30 метрів.

Будинки з контейнерів користуються популярністю у багатьох країнах світу. За останні роки, зокрема, завдяки динамічному розвитку підприємства “MagaHomes”, ця технологія знаходить все більше прихильників у Польщі. Такі будівлі є швидкими у конструюванні і відповідають необхідним стандартам.

Автомобільні деталі як елемент оздоблення інтер‘єру — дуже цінний ресурс. Коли старе авто очищується від різних речовин, шкідливих для навколишнього середовища (масел, рідин), багато компонентів, такі як покришки, скло, пластикові деталі чи обшивка, легко знаходять нове застосування. Реалізацією ідеї стала, наприклад, будівля McGee Salvage House у Сан-Франциско. Обробка зовнішніх стін другого поверху виконана з більше 100 розрізаних дахів машин різних відтінків сірого, знайдених на автомобільному звалищі. Завдяки цьому на фасаді видна цікава хроматична гра. Штори зроблені з обшивки старого фургону, а прозорий навіс над терасою, куди виходить спальня, повністю виконаний з перероблених вікон різних транспортних засобів.

Уламки старих автомобілів ми бачимо досить часто, тому ресайклінг їхніх деталей в будівництві не особливо дивує. Чого не скажеш про великі транспортні засоби, наприклад, літаки. Надзвичайно оригінальним вийшов дах будинку 747 Wing House у Каліфорнії. Малюнок до проекту дуже нагадував літак, і тому було вирішено скористатися безпосередньо його деталями. Крила і багато інших елементів споруди були взяті від Boeing 747.

Старі вікна. Художниця Таймера Уїтні (Tymmera Whitnah)  збудувала собі будиночок для медитацій. Їй хотілося, щоб приміщення було максимально відкритим, і нові скляні стіни були сконструйовані зі старих дерев’яних рам. Вийшла вражаюча інсталяція з 30 різнокаліберних вікон, зібраних по сміттєвим контейнерам і серед друзів, які робили ремонт. При цьому всі вікна будинку відкриваються і забезпечують прекрасну вентиляцію приміщення в будь-яку пору року.

Уявімо, нарешті, альтанку з молочних пакетів…

Найцікавіше у використанні відходів починається, якщо повністю абстрагуватися від їх первинної функції і розглядати виключно матеріальний, формальний, тактильний і перцептивний потенціал. Це означає кинути виклик загальноприйнятим поняттям про речі, показати крихкість і несподівані можливості матеріалу, з’єднати естетику і конструктивні характеристики з технологічними інноваціями.

Ми навели лише кілька прикладів апсайклінгу та його застосування. Чудові ідеї вже віднайшли своє втілення, ще більше чекає на нас попереду, адже суспільство сьогодення і майбутнього не мають іншого виходу, аніж боротися з наслідками своєї діяльності. Та чи варто “вигадувати новий велосипед”, коли вже є цілком ефективне рішення?

Нещодавно у Чернігові розпочався проєкт “Простір DIY”, який реалізує громадська організація “Еко Місто”. За задумом група місцевих урбаністів та архітекторів працюватиме над оновленням старої території кампуса Національного університету “Чернігівська політехніка”. Для виготовлення елементів інфраструктури та арт-об’єктів буде широко застосовуватися саме апсайклінг. Побачити новий публічний простір та познайомитися з учасниками проєкту усі охочі зможуть під час фестивалю “Простір DIY” у жовтні. Він буде анонсований заздалегідь.

Якщо задуматися, то зовсім нескладно зробити свій вклад у боротьбу за збереження довкілля. Зменшуючи об’єми використання, даючи старим речам та матеріалам друге життя, можна стати частиною змін, завдяки яким планета і людство отримають шанс на майбутнє без екологічних проблем.

Проєкт “Простір DIY” реалізується ГО “Еко Місто Чернігів” у партнерстві з Національним університетом “Чернігівська політехніка” за підтримки Українського культурного фонду.

Контактна особа: Сергій Забара (0936788686)

#простірDIY

#запідтримкиУКФ