Галина Кирпа, письменниця і перекладачка, та Наталя Іваничук, перекладачка й донька письменника, автора історичних романів Романа Іваничука, розповіли про заборонені книги в СРСР, спалену бібліотеку з унікальними виданнями та знищення друкарської машинки, на якій передруковували “Інтернаціоналізм” Івана Дзюби. Своїми історіями перекладачки поділилися в межах проєкту “Портрет читача замолоду”. Це  –  серія відеоінтерв’ю про читання як стиль життя та інструмент розвитку критичного мислення, яку реалізує культурно-видавничий проєкт “Читомо”.

Галина Кирпа — українська письменниця, що увійшла до IBBY Honour List-2018 року, та відкрила українським читачам твори таких скандинавських письменників як Ґуннель Лінде, Ульф Старк, Астрід Ліндґрен, Марія Пар та багатьох інших. В інтерв’ю розповіла, що в 1970-х під час роботи у видавництві “Дніпро” таємно передруковувала на цигарковому папері “Інтернаціоналізм чи русифікація” Івана Дзюби. 

“Коли почалися неприємності, друкарську машинку мені, звичайно, довелося знищити. Я розбила її молотками й викинула на дно озера, якого вже навіть немає (можливо, воно висохло). То робилося в 1974 році”, — згадує Галина Кирпа. ( ВІДЕО)

Також друкувала й поширювала заборонену поезію Грицька Чубая, Ліни Костенко, Миколи Руденка, Петра Скунця. 1974-го Галину Кирпу навіть викликали на допит: розпитували про розмови з Іваном Дзюбою. Тоді ж перекладачка дізналася, що за нею стежили її сусіди. У той час було складно комусь довіряти. 

З цієї ж причини дідусь Наталі Іваничук у Коломиї після Другої світової спалив величезну бібліотеку стародруків. Річ у тім, що в колекції була на той час заборонена література: публікації Української Народної Республіки та видання, датовані періодом до 1939 року. 

“Як закінчилася війна, і радянська влада знову прийшла на Покуття, він (дідусь - прим.ред.) зі страху, що це може закінчитися висилкою до Сибіру (найреальніше), спалив майже всю бібліотеку, щоб урятувати сім’ю від можливої загрози”, — розповідає Наталя Іваничук. ( ВІДЕО)

Обидві перекладачки сходяться в одному: не зважаючи на те, що в СРСР було досить багато книжок, чималу кількість літератури люди купували просто задля прикраси полиці або щоб здати опісля на макулатуру. Водночас обоє підтверджують думку: читання, критичне мислення та мудрість взаємопов’язані. Якісна література дає основу для розуміння довколишнього світу, емпатії та виваженості. Без читання прожити можна, але краще все ж із книжками, стверджують героїні відеоінтерв’ю. 

У попередніх випусках “Портрету читача замолоду” своїми історіями ділилися Євген Глібовицький, експерт зі стратегій, співзасновник “Громадського”, член наглядової ради Суспільного мовлення, та Ігор Балинський, засновник і редактор видавництва «Човен», кандидат наук із соціальних комунікацій, засновник Школи журналістики УКУ.

Творці проєкту «Портрет читача замолоду» – команда медіа про книговидання та культуру читання «Читомо». Оксана Хмельовська, засновниця й головна редакторка, – ведуча.

Проєкт підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».