Міжнародний проєкт “Історія починається в родині: діалог поколінь” було успішно впроваджено втретє. Цього разу – у форматі онлайн. Понад 30 молодих людей з Польщі, Німеччини та України взяли участь у навчальній програмі обміну, після якої під менторським супроводом продовжили дослідницьку роботу у своїх родинах. 

Заключним акордом стала сесія всередині грудня із презентації досліджень. Родинні спогади учасники розмістили на оновленому вебсайті проєкту, а за підтримки Польсько-Німецької Молодіжної Співпраці усі матеріали вдалося перекласти чотирма мовами. Відтак родинні історії молодих людей про Другу світову війну та повоєнні роки тепер доступні в онлайні для всіх охочих. 

У межах навчальної частини молоді люди мали можливість упродовж жовтня 2020 року щотижня двічі зустрічатися разом онлайн та занурюватися у період 1933-1945 років з перспективи трьох країн. Десять інтенсивних онлайн-сесій, дискусії, домашні завдання та неформальне спілкування опісля стали основою для інтеграції та навчання. 

Навчальна онлайнова програма була створена таким чином, щоби дати комплексне розуміння уже згаданого історичного періоду: від тем про історичну політику, політику пам’яті, критичне мислення та пост-правду, віртуальних мандрівок до місць пам’яті та зустрічей з очевидцями до вивчення практичних інструментів для подальших усноісторичних досліджень. Для інтерактивного навчання використовували такі фасилітаційні онлайнові інструменти як віртуальні дошки Mural, Padlet, Mentimeter, навчальну гру Kahoot тощо.

Пандемія не завадила ознайомити молодь і з місцями пам’яті. Такими віконцями стали онлайнові сесії про Берґен-Бельзен, Освенцім-Аушвіц та Львів. Спробували цього разу і новий формат анґажування в дослідження простору та історичних контекстів - віртуальний квест. Ця мандрівка ознайомила молодь зі Львовом та контекстом Другої світової війни у місті. Учасники також мали можливість поспілкуватися зі свідком з України - колишнім політв’язнем радянських таборів п. Степаном Горечим (†2021).

На завершальній сесії учасники проєкту презентували свої дослідження. За підтримки менторів вони провели усноісторичні дослідження із запису спогадів рідних та друзів, і поділилися своїм досвідом із групою. Онлайн-зустріч була сповнена емпатії, хоча розмови у мікрогрупах та у спільному колі часто торкалися делікатних питань, що стосуються родинних історій.

Незважаючи на різні життєві історії, усі ці люди діляться подібними досвідами страждання, втрати, боротьби, болю тощо. Проте гуманне ставлення може допомогти у зціленні. 

Олександра Очковіч із Катовіце (Польща), студентка кафедри Євроазійських досліджень Ягеллонського університету, переконана в цьому. Вона записала інтерв’ю зі своєю бабусею Ґражиною, якій майже 84 роки:

Моя бабуся з родини партизанів. Тож життя її родини оберталося навколо підпільної боротьби за свободу. Спілкування з нею завжди було вагомою частиною мого життя. Дослідження сімейної історії стало для мене чудовим досвідом, оскільки тему війни рідко зачіпають у буденних розмовах. Тепер я бачу, як важливо для моєї бабусі було поділитися своєю історією. Також було надзвичайно цікаво слухати розповіді інших людей. Наприклад, історія про члена сім’ї дівчини з Литви, яка зараз живе і навчається у Берліні. Він багато пережив у дитинстві, ніколи не знав батька, а в часі війни втратив матір. Пізніше дівчина з України розповіла нам про члена cвоєї родини, який був шпигуном під час війни. Завдяки цьому в мене склалося враження, що долі простих людей були такі подібні (втрата близьких, намагання якось боротися) і, зрештою, кожен постраждав у подібний спосіб. Це підтверджує, що в довгостроковій перспективі існує лише одна нація, гуманна нація.

Пошук правди та нових фактів про родинну історію надихає. За словами Михайла Діденка, дослідження дозволило йому краще зрозуміти свою родинну історію. Михайло з Вінниці (Україна). Він є студентом третього курсу факультету міжнародних і політичних досліджень Ягеллонського університету у Кракові (Польща). Записав інтерв’ю зі своїм дідом Іваном Голяком, якому 77 років:

Після Другої світової війни, 1951 року, мого діда примусово депортували на Сибір. Там померла його мати. Я дізнався подробиці з історії, яку записав. Я дізнався, що колись у мого діда був брат. Я побачив фотографії, яких раніше не бачив. Не можу точно сказати, чому я їх раніше не бачив. Можливо, я цього не пам’ятаю. Участь в онлайн-програмі надихнула мене на пошук нових фактів та історій моєї родини, на створення генеалогічного дерева.

Франциска Ламп відкрила для себе усну історію як таку, що дуже захоплює. За її словами, дуже важливо аналізувати події минулого з перспективи того, що і, особливо, як це пам’ятається. Франциска мешкає в Австрії та навчається у Віденському університеті. Вона записала інтерв’ю зі своєю 91-річною далекою родичкою:

Під час Другої світової війни та безпосередньо у повоєнний період моя респондентка мешкала з родиною у сільській місцевості Нижньої Австрії. Вона багато розповідала мені про час, коли росіяни були в її рідному містечку, а також згадувала французького полоненого [військового, примусового робітника], який працював на її фермі. Вона багато розповідала мені про те, яким було тоді сільське життя. Записуючи інтерв’ю, я зрозуміла, як важливо дати співрозмовнику достатньо простору: дозволити вільно ділитися своїми спогадами, не перериваючи і не запитуючи надто багато. Після того, як інтерв’юйований завершить свою розповідь, варто запитати про незрозумілі речі або теми, які особливо цікавлять інтерв’юера. Під час занять та роботи в наших багатонаціональних мікрогрупах ми говорили про дуже різні досвіди часів Другої світової війни. Ми також мали дуже цікаві дискусії щодо питання німецько-австрійської провини. Думаю, дуже важливо проаналізувати, в який спосіб населення Німеччини та Австрії переживало та (!) запам’ятало воєнний і повоєнний період.

Пауліна Райнгардт зазначає, що зауваження подібностей та відмінностей в історіях зблизило учасників один з одним. Пауліна навчається в університеті Мартіна-Лютера-Галле-Віттенберга (Німеччина). Вона записала інтерв’ю зі своїм прадядьком:

Я зателефонувала своєму прадядькові, щоби поговорити про його досвід часів Другої світової війни та повоєнного періоду. Він народився 1940 року і виріс у Бреслау (тепер Вроцлав). Після війни йому довелося тікати разом із матір’ю. Вони прибули до Північно-Західної Німеччини і були змушені розпочати там нове життя. Ми поговорили про його дитячі спогади, а також про історії, які передала йому мати. Розмова з ним була справді хорошим досвідом ─ як на особистому, так і на пізнавальному рівні. Згодом я відчула більшу близькість із цією гілкою своєї сім’ї. Думаю, що такі спогади важливі, оскільки вони нагадують нам про важкі часи, що переживають теперішні біженці. Поділитися цією історією в групі було складно, але також дуже добре.

Д-р. Кінґа Ґайда із Ягеллонського університету тісно співпрацювала із польською групою. Вона визнає, що робота над проєктом під час пандемії була викликом, але команда організаторів та учасники впоралися з цим:

Молоді люди з Польщі дійсно задоволені тим, що є частиною проєкту. Вони сподіваються, що зможуть ще раз зустрітися один з одним і попрацювати разом зі своїми колегами з України та Німеччини. Шкода, що під час проєкту не було можливості зустрітися один з одним офлайн. Думаю, що подорожі (не віртуальні) та відвідування певних місць разом, спільне проведення часу в автобусі, готелі, під час трапези ─ найкращий спосіб пізнати один одного і зав’язати нові стосунки, щоби стати друзями. Під час проєкту учасники працювали онлайн у міжнародних групах, але вони не мали можливості провести вільний час разом. І все ж організатори зробили все, щоби проєкт був максимально ефективним та цікавим. Дуже сподіваюся, що ми ще  будемо мати можливість такої співпраці, можливо, у кращий постпандемійний час.

Проєкт став чудовою можливістю для молоді з Німеччини, Польщі та України (навіть більше, з Литви та Австрії) заглибитися у родинну історію, налагодити стосунки зі своїми близькими та створити невидимі мости між собою та між країнами, звідки вони походять.

Запрошуємо вас познайомитися з проєктом та зібраними історіями на вебсайті проєкту за адресою www.dialogue-of-generations.org.

Проєкт було впроваджено Міжнародною громадською організацією “Основи свободи” в межах програми “Україна активна: загоєння минулого”, Міжнародним домом зустрічей молоді в Освенцимі (Польща), Фундацією Нижньосаксонських місць пам’яті/Miсцем пам’яті Берґен-Бельзен (Німеччина) за підтримки Польсько-німецької молодіжної співпраці в межах ґрантової програми “Збережемо пам’ять”, а також за підтримки Фундації PAUCI.