17 березня 2020 року народними депутатами було зареєстровано альтернативний проект закону 3204-1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дії колективних договорів”. 

Порівняно з основним законопроектом № 3204, альтернативний вносить більше змін до Кодексу законів про працю, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про колективні договори і угоди” не лише щодо безпосередньо дії колективних договорів, але й деяких повноважень професійних спілок. 

І. Поширення дії колективних договорів 

На відміну від проекту закону № 3204, яким передбачено повне скасування принципу поширення колективного договору на всіх, окрім членів професійних спілок, проект № 3204-1 має на меті викласти ст.18 Кодексу законів про працю в наступній редакції: “Положення колективного договору поширюються на працівників підприємства, установи, організації, які є членами професійної спілки, що є стороною колективного договору, і є обов’язковими для сторін колективного договору. Питання поширення положень колективного договору на інших осіб визначається колективним договором”. 

Отже, можливість поширення положень колективного договору на інших осіб, зокрема - тих, хто не входить до складу профспілок-підписантів колективного договору може бути визначено у самому колективному договорі. 

Втім, юристи ГО “Трудові ініціативи” вважають, що дана норма не зобов’язує до поширення дії колективного договору, і в разі якщо в документі буде зазначено, що його дія поширюється лише на членів профспілок, це створить негативні соціальні наслідки для інших працюючих на підприємстві. Непоширення положень колективних договорів на всіх працівників підприємства в умовах недостатньої реалізації державою своєї соціальної функції компенсує брак необхідного соціального забезпечення працюючих в Україні.

ІІ. Приєднання до колективного договору (угоди)

Проект передбачає зміни до ст.12 КЗпП: після створення спільного представницького органу для ведення переговорів і укладення колективного договору (далі - СПО) первинна профспілкова організація може приєднатись до нього у порядку, визначеному угодою про створення СПО, але не пізніше дати першого винесення проекту колективного договору на розгляд трудового колективу за результатами його опрацювання робочою комісією, утвореною з представників сторін колективних переговорів.

Тобто, на відміну, від проекту закону 3204, порядок приєднання до СПО пропонується визначати в угоді про створення СПО, а не в законі, та встановлено конкретні часові рамки для реалізації права на таке приєднання. 

Також змінами до ст.17 Закону України “Про колективні договори і угоди” та ст.41-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлюється відповідальність за ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо приєднання до угоди про створення спільного представницького органу у вигляді штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

До того ж, змінами до ст.4 Закону України “Про колективні договори і угоди” передбачається, що ухилення від участі в переговорах щодо приєднання до угоди про створення спільного представницького органу може бути оскаржено до Державної служби з питань праці або до суду.

На відміну від проекту закону 3204, який передбачає повідомну процедуру приєднання до вже підписаного колективного договору, проект 3204-1  - пропонує визначати процедуру приєднання у колективному договорі. Включення до колективного договору положень щодо порядку приєднання до нього профспілки, яка була створена після підписання колективного договору, є обов’язковим.

Проект також вносить зміни і до поширення колективних угод. 

Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Дія галузевої (міжгалузевої) угоди, її окремих положень, може бути поширена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, на всіх роботодавців незалежно від форми власності, які здійснюють свою діяльність у відповідній галузі/галузях (виді/видах економічної діяльності), в разі отримання відповідного звернення від суб’єкта сторони цієї угоди та за умови, якщо угода:

• укладена відповідно до цього Закону центральним органом (органами) виконавчої влади та репрезентативними суб’єктами сторін / сторони (у разі укладення угоди на двосторонній основі);

• зареєстрована центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, без зауважень.

• Порядок поширення дії галузевої (міжгалузевої) угоди затверджується Кабінетом Міністрів України.

ІІІ. Повноваження виборних органів профспілки 

Проектом пропонується виключити наступні повноваження:

• здійснення контролю за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей;

• здійснення контролю за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві, права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно із статутом підприємства, установи, організації та колективним договором

Юристи ГО “Трудові ініціативи” переконані, що наявність таких положень в Законі зумовлена важливістю соціальних зобов`язань підприємства перед колишніми співробітниками та сприяє покращенню їх матеріального становища, особливо якщо мова йде про вразливі категорії населення, яким недостатньо обсягу державних соціальних послуг.

IV. Реалізація права профспілки вимагати розірвання трудового договору з посадовою особою підприємства (ст.45 КЗпП)

Проект пропонує скасувати можливість керівника, стосовно якого пред’явлено вимогу про розірвання трудового договору, оскаржити рішення виборного органу профспілки до суду. 

Водночас скасовується і право виборного органу звернутися до суду щодо діяльності або бездіяльності посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації, якщо рішення виборного органу профспілки у зазначений строк не виконано. 

V. Надання інформації на запити профспілок 

Частина 1 статті 251 КЗпП визначає, що роботодавець зобов’язаний в тижневий строк надавати на запити профспілок інформацію щодо умов та оплати праці працівників, соціально-економічного розвитку підприємства та виконання колективних договорів/угод. Натомість автори законопроекту пропонують ввести цільове призначення отримання такої інформації - “необхідну для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод”. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу надати таку інформацію його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до Державної служби з питань праці, або до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, або до суду.

Юристи ГО “Трудові ініціативи” вважають, що нове формулювання звужує повноваження профспілок на отримання інформації, оскільки обмежується лише питаннями, викладеними в колективних договорах (угодах). Крім того, вводиться оціночна категорія інформації необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод - на практиці це може створити простір для зловживань роботодаців, адже саме вони будуть визначати, що належить до подібної інформації та зможуть відмовитися надавати профспілкам важливі дані.

Автори: юристи ГО “Трудові ініціативи” Інна Кудінська та Георгій Сандул