11 грудня в рамках правозахисної неКонференції  Українська мережа жінок, що пережили насильство в ході війни на сході України та Східноукраїнський центр громадських ініціатив провели презентацію - обговорення на тему: «Як жінки, що пережили насильство, борються за справедливість: досвід Балкан та України». Про це повідомляється на сайті «Східноукраїнського центру громадських ініціатив».

Спікерами заходу виступили жінки, які пережили сексуальне насилля в полоні: Ірина Довгань, Валентина Бучок, Галина Гайова, Людмила Кравченко, Тетяна Зезюлькіна. Модерував обговорення голова «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» Володимир Щербаченко.

Під час заходу обговорювалися важливі для постраждалих проблеми: надзвичайна складність притягнення до відповідальності злочинців,  надання допомоги постраждалим, ставлення до постраждалих в суспільстві тощо. Жінки обговорювали шляхи вирішення цих проблем в Україні, аналізуючи досвід Балкан.

«Ми були в Сребрениці, в Сараєво. Ми спілкувалися з багатьма жінками. Вони хоч і інакше, в іншому суспільстві, з іншою релігією, але пройшли аналогічний шлях, що й ми. Шлях принижень, образ, і повного безправ’я, коли над тобою тримають автомати», - зазначила Ірина Довгань.

Вона додала, що покарання винних залишається однією з найбільш болючих тем для постраждалих. Жінки не хочуть, щоб в Україні повторилася ситуація, як на Балканах. Там, через 20 років, не дивлячись, на допомогу європейських країни, покарання понесли одиниці винних за сексуальне насилля в ході війни. Водночас, постраждалі в ході війни на сході України не сподіваються, що зможуть найближчим часом притягнути винних до відповідальності.

Володимир Щербаченко зазначив, що кількість притягнених до відповідальності за сексуальні злочини в ході воєнних конфліктів у всьому світі є мізерною. І суспільство, в тому числі й українське має шукати цивілізовані способи як відновити справедливість для постраждалих.

Валентина Бучок підкреслила, що їй наразі нічого не відомо про ситуацію з правовим відновленням справедливості для постраждалих від сексуального насилля в Україні:

«Все замовчується. Ніби в нас такої теми взагалі нема. Це вганяє людей в депресії. Вдома вони вважаються неповноцінними членами суспільства тому, замикаються в собі…  Через це трапляються суїциди».

Водночас, вона наголосила, що ситуація на Балканах також складно.  Наприклад в Боснії лише 120 жінок постраждалих від сексуального насильства змогли отримати пенсію від держави. В Косово таких жінок понад 300. Вони отримають щомісяця від 200 євро до 300 євро, що для Балкан є значною сумою. До прикладу, ветерани війни у Косово отримують пенсію в розмірі 150 євро.

Колишня полонена вважає, що й в Україні має бути введена виплата компенсацій постраждалим від сексуального насилля в ході війни. Адже притягти винних до відповідальності  і стягнути з них відшкодування  нанесеної шкоди практично неможливо, водночас постраждалі жінки потребують практичної підтримки вже зараз. Колишня полонена наголошує, що мають бути створені спеціальні комісії, які зможуть розглядати заяви постраждалих та надавати відповідний статус.

Людмила Кравченко розповіла про роботу таких комісій в Косово. До складу таких комісії входять різні спеціалісти: психологи, юристи, соціальні працівники, медики, які індивідуально розглядають справу кожної постраждалої. Для підтвердження статусу постраждалих, жертви сексуального насилля мають подати заяву з описом обставин вчинення насильства і, за можливості, інші докази – медичні довідки, покази свідків, фото тощо.

«Якщо наданих доказів недостатньо, то комісія проводить закрите засідання за участі постраждалої. Під час бесіди комісія уважно слухає розповідь жертви,  спостерігаючи за емоціями, мімікою, звіряють надану інформацію із раніше відомими даними. Після обговорення  та визначення психологічного, емоційного та медичного стану жертви - члени приймають рішення», - додала Людмила.

Під час обговорення колишні полонені звернулися до учасників заходу із закликом сприяти тому, щоб жінки, які пережили насилля в ході війни в України мали можливість отримали відповідний статус.

«Так, у мене є папірець з СБУ, що я пережила полон, але там не написано, що є якийсь статус. Я йду в лікарню у своєму місті. Я ж не прийду і не скажу: «Подивіться - папірець з СБУ, пропустіть мене … Я була в полоні». На мене подивляться з подивом. Тим паче, що це далеко від лінії фронту і там люди не дуже розуміють, що йде війна. Тих, хто воював – їх люди знають, бо в них є статус. Хотілося б, щоб нас якось «узаконили»», - зазначила колишня полонена Галина Гайова.

«Ми взяли на себе в Україні важку ношу - знайти моделі та механізми вирішення питань подолання наслідків сексуального насильства на основі вже існуючих в інших країнах механізмів та практик. Це непросто, але ми впораємося.», - додала колишня полонена Тетяна Зезюлькіна.

Участь у презентаціях взяли представники міждержавних та міжнародних організацій,  посольств, журналісти та громадські активісти.