Литовські та українські спеціалісти освітньої сфери зібралися в Києві для пошуку шляхів того, як допомагати школярам, обирати професію та життєвий шлях.  

Українська освіта потребує модернізації. Це потрібно для того, аби виховувати професіоналів, підготовлених до нових викликів сучасного світу. В умовах, коли комплексне реформування потребує великих ресурсів, у першу чергу — часових, точкові проекти, направлені на вирішення окремо взятої проблеми, здатні суттєво поліпшити ситуацію. Литовські та українські спеціалісти освітньої сфери зібралися в Києві для пошуку шляхів вирішення однієї з таких проблем — як допомагати школярам, обирати професію та життєвий шлях. Особлива увага при цьому була приділена потребам підлітків із прифронтових територій та переселенцям.

21-го травня, у Києві відбувся круглий стіл в рамках програми «Литва і Україна практичний досвід і можливості в сфері професійного навчання і планування кар’єри для студентів». Його основною метою було порівняти український і литовський досвід, аби напрацювати шляхи співпраці і вже цього року почати роботу над спільними проектами в сфері кар’єрного виховання школярів.

“Литовський досвід сильно відрізняється від українського. Більше того, в Україні є певні особливості — бойові дії, діти-переселенці, діти, які живуть у областях, близьких до лінії фронту”, — зауважила Ірина Щербина, доцент Державного університету телекомунікацій, експертка громадської організації «Новий Донбас», яка модерувала захід.

Організатор проекту і керівник литовської організації «Jostra» Йонас Стравінскас розпочав із окреслення викликів, які у наш час стоять перед професіоналами всього світу. Серед них — зникнення одних професій і поява інших, потреба в освоєнні декількох професій.

“Якщо ми мали одну професію за життя, наші діти матимуть сім”, — коментує Йонас.

Серед інших викликів —  інновації, роботизація, розмивання кордонів особистості (з розвитком цифрового світу стало важче зрозуміти, де закінчується і починається “я”).

Що було зроблено в Литві

Усі глобальні виклики освітньої сфери можна розкласти на менші — притаманні для певної країни, регіону або  категорії людей. Кілька років тому суттєва проблема була виявлена в Литві:

“15% студентів не закінчували перший курс вищих навчальних закладів. Основна причина — вибір не тієї професії. Тенденцію можна було відстежити і на наступних курсах”,  — розповіла Юрга Тулейкейне, член правління Асоціації спеціалістів з кар’єри Литви.

На ринку професіоналів існував дисбаланс. Продовжувати готувати кадри у старий спосіб було збитково як для студентів, так і для держави. Литовські спеціалісти з освітніх питань кинули всі сили на вирішення цього питання. Так було запущено найбільший освітній проект у Литві “Розвиток кар’єрного виховання, моніторинг моделей у середній школі та професійна підготовка” (Development of Career Education and Monitoring Models in Secondary Education and Vocational Training).  Він коштував близько 16 млн євро і відбувся за підтримки Міністерства освіти Литви. Також на різних етапах долучався бізнес. Проект був направлений саме на кар’єрне виховання. У рамках проекту була створена модель кар’єрного виховання, підготовлено близько 1000 спеціалістів (психологів, учителів, соціальних педагогів), а також 120 кар’єрних консультантів, була розроблена система залучення студентів у професійну діяльність.

Проект кар’єрного виховання був імплементований у всіх навчальних закладах Литви. При цьому вони могли вибирати, чи застосовувати всі, декілька або один компонент. Після завершення загальнонаціонального проекту, чимало навчальних заходів самостійно знаходять фінансування на його інтеграцію в свою систему навчання.

Професорка та експертка з освіти в Литві Айсті Діржите поділилася досвідом іншого литовського проекту, направленого на допомогу у визначенні кар’єрного шляху:

“Уся увага молоді та підлітків зараз знаходиться у смартфонах та інших девайсах. Тож ми вирішили освоїти цю територію”.

Для цього було розроблено інтерактивну програму, де в формі гри молоді люди можуть визначити, у якій професії саме їхні здібності можуть бути застосовані найкраще.

Кар’єрні виклики України

В Україні існує декілька державних програм, направлених на допомогу у виборі кар’єрного шляху. Досвідом Служби зайнятості в місті Ірпінь поділився її голова Петро Левчук:

“Із ранніх класів ми вже стимулюємо, щоб учні обирали професії, яких потребує ринок праці. Раз на місяць ми проводимо ярмарки професій, куди запрошуємо найкращі ВНЗ України, а зараз і технічні навчальні заклади”.

Проте програми, що вже існують, поки не покривають запит, який існує в суспільстві.

При цьому проблеми, які існують при виборі кар’єри, однакові для школярів з усіх регіонів України, незважаючи на те, чи проходили там бойові дії.

Наталя Марійчук переїхала до Львова з Луганської області у 2014му після початку де-факто війни на Донбасі. Як мати школярів вона спостерігає, що турбує однолітків її дітей:

“Проблеми однакові не лише в дітей-переселенців. Одинадцятикласники вчать предмети лише для галочки в школі. Те, що викладається в рамках шкільної програм, їм не цікаво. А в плані професійної орієнтації вони взагалі загублені. Лише відсотків десять точно знають, ким хочуть бути після школи”.

Для тих же, хто збирається вступати до українських вишів з окупованих територій, за словами Наталі, важливо лише одне —  вирватися звідти. При цьому питання професійної орієнтації відходить на задній план.

Якщо підсумувати сказане експертами під час круглого столу в Києві, основною проблемою української освіти є застарілий радянський підхід до виховання майбутніх спеціалістів. А саме: нехтування індивідуальністю особистості. Наявність проблеми підтвердив і наймолодший учасник круглого столу —  підліток Артемій Бондаренко. Хлопець пройшов через складний період адаптації, адже через бойові дії в рідному місті він з родиною переїхав до Києва. Після пристосування до нової школи, Артемій почав помічати, що в Києві теж домінує радянський авторитарний підхід вчителів до навчального процесу:.

“Вчителька сказала, що влаштує або не буде влаштовувати нам  екзекуцію. Я спитав, що таке екзекуція — вона почала звинувачувати мене, що я зриваю урок”, - згадує Артемій один із конфліктів із вчителькою.

Навчання у такій атмосфері не спонукає до виваженого вибору професії. Проте Артемій вже визначився. У цьому йому допомогли волонтери.

Позитивний досвід неурядових організацій

Артемій був учасником літнього табору для дітей із прифронтових регіонів України. Там підлітки мали змогу спробувати різні активності, а найголовніше — обговорити прожитий день із однолітками та психологами. Саме такий підхід допоміг Артемію зрозуміти, що він хоче стати оператором.

Голова громадської організації «Новий Донбас»  та кінорежисерка Лариса Артюгіна має чималий досвід проведення подібних таборів та інших ініціатив для підлітків прифронтових міст. На прикладі одного з таких проектів, вона поділилася ключовим компонентом, що допомагає підліткам у виборі професії. У 2014му році вона зібрала команду креативних спеціалістів і поїхала до напівзруйнованої школи в прифронтовому містечку Миколаївка, Донецької області. Улітку 2014го Миколаївка пережила окупацію, а потім була звільнена українськими військовими. Війна лишила зруйновані будівлі та долі людей

“Основною метою було відновити не лише школу, але й дух”, —  розказала режисерка.

Під час місії волонтери ділилися з підлітками своїми історіями вибору професії —  як доводилося сперечатися з батьками, як не вистачало грошей. Голова «Нового  Донбасу» переконана, що ця зв’язка між професією і побудовою особистої історії і є ключовою у роботі з підлітками у питаннях кар’єрної орієнтації.

Координаторка гарячої лінії «Донбас SOS» Віолета Артемчук наголосила, що навіть питання освіти можуть працювати на об’єднання:

“Лише спілкування сприяє процесу зшивання України”.

Ідеї, озвучені під час круглого столу, будуть враховані при розробці та впровадженні спільних литовсько-українських освітніх проектів.

У свою чергу, організатор Йонас Стравінскас сказав, що при впровадженні подібних проектів найважливішим аспектом є взаємодія навчальних закладів, держави, неурядових організацій, а також — безпосередньо учнів і їх батьків.

На зустрічі були присутні представниці Міністерства закордонних справ Литви та Міністерства освіти України. Організаторами круглого столу виступили литовські і українські неурядові організації, а саме: «Jostra» (Литва), «Новий Донбас» (Україна), «Громадський рух переселенців Донбасу»  (Україна). 

В рамках проекту спільна делегація українських і литовських фахівців відвідала навчальний заклад в Ірпені, Школу Лінгвістики і духовності, де провела презентацію проекту і тестування школярів.