Ризиковий Харків

На Харківщині співпраця громадськості з місцевою владою сьогодні є скоріше політичним ризиком, ніж перевагою. Численні бар’єри для залучення жінок до політики на місцевому рівні, погрози та домагання у соціальних мережах до активісток та правозахисниць, нерозкриті напади на представників ЛГБТ спільноти створили атмосферу недовіри до місцевої влади. Це в свою чергу ускладнює побудову в регіоні інклюзивних демократичних інститутів та блокує розвиток громадських ініціатив.

Гендерна нерівність у владі та кібербулінг політично активних жінок Харківщини

За статистичними даними, більшість населення в Харківській області складають жінки. Однак вони мало залучені в політичні процеси. Так, на минулих парламентських виборах було зареєстровано 206 кандидатів/ок у 14 мажоритарних округах Харківської області, з яких 21 – жінки (10%), жодна з яких не пройшла до Верховної Ради України. Краща ситуація спостерігалась на місцевих виборах в 2015 році, коли жінки становили 34% від загальної кількості кандидатів/ок. Це можна пояснити також тим, що була введена 30%-ва квота щодо представників та представниць іншої статі у виборчих списках. В результаті, таки 30% місцевих депутатів/ок в радах усіх рівнів в Харківській області є жінками, а серед керівництва місцевих рад – 27% жінок. І чим нижчий рівень ради (сільська, селищна, рада об’єднаної територіальної громади), тим більше представництво жінок.

Бар’єрами залучення жінок до політики на місцевому рівні стають зрощення влади та бізнесу, а також інформаційний тиск до жінок-лідерок на місцях. Жінки, залучені в політичні процеси, відзначають проблему кібербулінгу – погрози та домагання у соціальних мережах.

Для активізації участі жінок місцеві ради та адміністрації з 2015 року впроваджують гендерно-чутливу політику, затверджують програми рівності жінок та чоловіків, призначають радниць з гендерних питань.  Проте гендерна політика залишається на рівні нормативно-правових актів. На обласному та міському рівні поки що не впроваджено гендерно-орієнтоване бюджетування, гендерна експертиза нормативно-правових актів. Хоча є спроби запровадження відповідних процедур у декількох об’єднаних територіальних громадах області.

Більшість політичних партій Харківщини майже не опікується проблемами гендерної рівності. Деякі партії вважають своїм досягненням і перевагою існування так званих “жіночих крил” партії (це можуть бути неформальні об’єднання в партіях або окремі громадські організації), більшістю у керівних органах партії є чоловіки. Гендерними питаннями в Харківській області переважно опікуються молоді політичні партії, такі як “Наш край”, “Об`єднання “Самопоміч”, які не мають значного представництва в органах місцевого самоврядування.

Розподіл політичного впливу в радах Харківщини: “Відродження” та БПП

Політична ситуація в Харківській області характеризується домінуванням представників/ць партії “Відродження” у складі обласної та міської рад, у той час як абсолютну більшість керівників/ць органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу у районах та містах обласного значення складають представники “Блоку Петра Порошенка “Солідарність”. Між партіями немає відкритого конфлікту. Проте пряма перевага однієї політичної сили над усіма іншими нівелює конкурентне прийняття рішень та будь-які дискусійні моменти. Сьогодні партія “Відродження” та “Блок Петра Порошенко “Солідарність” виступають спільно під час голосувань в міській та обласній радах.

У той час, як домінуючі політичні партії всередині рад не конфліктують, а навіть підтримують одна одну у прийнятті рішень, існує певна напруженість у комунікації між міським головою та головою обласної адміністрації. У 2016 році головою Харківської обласної державної адміністрації (ХОДА) була призначена представниця “Блоку Петра Порошенка “Солідарність” Юлія Світлична. З цього часу помітне протистояння між міським головою Геннадієм Кернесом, колишнім членом Партії Регіонів, та новою постаттю в харківській політиці, головою ХОДА, Юлією Світличною. І якщо раніше міський голова позиціонував себе “регіональним лідером”, тепер конкуренцію в цьому складає Юлія Світлична. В цей час господарські успіхи міста концентруються на впливовій особистості Геннадія Кернеса, як “міцного господарника”. У грудні 2018 року Геннадій Кернес відкрито звинуватив Юлію Світличну у блокуванні міських проектів та назвав їх відносини “незадовільними”. Проте після того коментував, що між ним і обласною адміністрацією, немає конфлікту.

Обласні, міські депутати є місцевими бізнесменами, бізнес яких залежить один від одного. Так, взаємовідносини політичних партій “Наш край”, головою якої є чинний нардеп Олександр Фельдман та “Відродження” під керівництвом мера Геннадія Кернеса залежать від погодження бізнес-інтересів політичних гравців. Структурами народного депутата Олександра Фельдмана контролюється найбільший ринок на території Харкова “Барабашово”. Протягом 2017 року Кернес намагався з частини ринку створити комунальне підприємство, але після проведення політичних переговорів, оренду землі компанією, кінцевим бенефіціарним власником якої є Олександр Фельдман, було продовжено.

Громадська участь: прислухатись не можна ігнорувати

В області та місті Харків формально впроваджені різноманітні інструменти для впливу на прийняття рішень. Так, впроваджені електронні петиції, діють громадські ради, розроблено положення про громадські слухання. Проте вони працюють частково. Позитивною тенденцією слід вважати впровадження бюджету участі. Також функціонує Єдина соціальна мережа міста Харкова, де соціальні послуги надають не органи влади, а громадські організації, що отримують фінансування з міського бюджету на виконання соціального замовлення. Проте частина активних громадських організацій Харкова висловлюють недовіру щодо проведення конкурсу та виділення фінансування на діяльність організацій.

Органи місцевого самоврядування та громадяни/ки майже не використовують інструментів залучення  громадськості та впливу на прийняття рішень (громадські збори, слухання, публічні обговорення проектів рішень), що може бути пов’язано із небажанням влади витрачати на це зайві ресурси, страхом публічності, втрати контролю над процесами. Недієвість форм участі доповнюється їхньою ускладненістю. Харківська міська рада має ускладнений порядок ініціювання загальних зборів, встановлена висока кількість підписів для подання місцевих ініціатив, не врегульовано процес звітування міського голови та депутатів/ок.

Громадські організації сприймають співпрацю з владою скоріш як політичний ризик, аніж перевагу. Поодинокі випадки такої співпраці сприймаються негативно та з підозрою та звинуваченнями у підігруванні владі.

Організації, що представляють інтереси вразливих груп населення: ЛГБТ, національних меншин, ВПО, осіб з інвалідністю подекуди включені в процес прийняття рішень, проте не всі мають можливість впливати на місцеву політику. Так, місцева влада й досі не має конкретної позиції щодо врахуванння інтересів із захисту ЛГБТ-спільноти. Попри безліч акцій та резонансних нападів, це питання й досі не порушується в риториці місцевих рад та адміністрацій.

Владні органи концентруються на питаннях соціального захисту осіб з інвалідністю , які складають 4% від загальної кількості населення Харківської області. Місцева влада працює над підвищенням рівня фізичної доступності приміщень та послуг. Зокрема, ради обладнані пандусами та підйомниками, значний відсоток Центрів надання адміністративних послуг пристосовані для людей з інвалідністю, співробітників/ць соціальних служб навчають мові жестів, більшість приміщень судів та поліцейських відділків є доступними. Однак міська інфраструктура здебільшого недоступна, що ускладнює інклюзію вразливих груп. В Харкові діє комітет доступності, куди входять представники/ці департаментів міської та обласної ради, організації людей з інвалідністю. Представники та представниці комітету інспектують та адвокують доступність Харкова.  Проте люди з інвалідністю майже не представлені в органах місцевої влади, їм не вистачає  знань щодо адвокації і захисту своїх інтересів.

Попри те, що Харківська область є однією з лідерок серед регіонів за кількістю внутрішньо переміщених осіб, вони не мають державної підтримки. Це зумовлює низьку соціально-політичну активність вразливої групи. здебільшого отримують підтримку з структур, що фінансуються з програм міжнародної допомоги. Для забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом місцева влада співпрацює з міжнародними організаціями, що надають фінансову підтримку, а також надає пільгові кредити на будівництво або придбання житла.

Проблеми ромського населення часто також залишаються поза увагою. Здебільшого це стається і через правову безграмотність цієї категорії населення, так і через недовіру до державних структур, яка виникла у ромів через ізоляцію спільноти.

Медіа-контекст

Найбільшими викликами харківської медіа-спільноти слід вважати залежність від політичних еліт та бізнесу, що зумовлює стереотипізацію та необ’єктивне висвітлення подій. Особливо це стосується виборчого процесу. Із наближенням виборів більшість журналістів шукає можливості заробити в партійних штабах, розміщує замовлені матеріали без відповідного маркування.

В Харківській області існує декілька незалежних медіа, проте в основному вони представлені в Інтернет-просторі, що суттєво обмежує аудиторію та розповсюдження інформації. Із реформою роздержавлення медіа одним із провідників якісних та збалансованих новин стає Суспільне мовлення, проте команді часто не вистачає фінансування та професійних ресурсів, щоб розширювати контент.

Неефективність правосуддя зумовлює недовіру до системи

Харківщина стала одним з регіонів ризику, де протягом останніх років сталося декілька резонансних нападів на активістів. Замовників досі не визначено.

Протягом 2016-2018 рр. представники/ці ромської спільноти, ЛГБТ, активісти антикорупційних організацій зазнали серію утисків та нападів. Серед них: вбивство рома у селищі Вільшани, серія залякувань ЛГБТ представників, вбивство активіста у селищі Есхар, напади на представників Харківського антикорупційного центру.

Це викликано тим, що ці групи є найбільш видимими, вразливими в регіоні, активно обстоюють свої права, здійснюють розслідування, викриваючи владу у корупційних злочинах. Більшість злочинів неправильно кваліфікуються або закриваються за відсутністю доказів. Це формує відчуття безкарності за вчинення радикальних дій, що лише призводить до збільшення кількості нападів на вразливі групи з боку праворадикальних формувань. Відсутність результатів розслідувань спонукає активну громадськість на організації протестних акцій, які в майбутньому можуть зазнати радикалізації та загострити і так вже хитке безпекове положення в регіоні.

 

автор: Катерина Мінкіна

Думки, висновки та рекомендації належать авторам та дослідникам і не обов’язково відображають думки ПРООН, інших агенцій ООН або організацій-партнерів.

Контакти

  • https://www.hubs.org.ua/news/ryzykovyj-kharkiv/
Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 0  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.