На сьогодні в українському законодавстві періодично з’являються законопроекти про надання сміттю статусу відновлювального або альтернативного виду палива. Ініціатори законопроектів пропонують надати сміттєспалювальним підприємствам «зелений тариф». 

Тобто вищі тарифи на продаж виробленої електроенергії з відходів. Чи варто це робити, які можуть бути наслідки, і який досвід інших країн - читайте далі у матеріалі.

Ситуація зі сміттям в Україні

В середньому кожен українець продукує близько 330 кг сміття за рік. В містах ця кількість більша, в селах - менша. Існує залежність між рівнем доходу людини і кількістю продукованих нею відходів.

Близько 93%  відходів розміщено на полігонах та сміттєзвалищах, яких станом на 2016 рік в Україні налічувалося 5470, з них 305 (5,6%) перевантажені, а 1646 (30%) не відповідають нормам екологічної безпеки.

Згідно Національної стратегії поводження з відходами  в Україні більша частина сміття потрапляє на звалища, часто не санкціоновані.

Графік: відсоткове співвідношення відходів, що накопичуються на звалищах  та переробляються на заводах. Автор: Мінприроди

Здавалося , проблему можна вирішити просто: з непотрібного мотлоху, що псує вільні землі, робити енергію що буде опалювати і освітлювати наші будинки.

Джерело графіки: Портал ЗМІСТ zmist.pl.ua

Принцип роботи дуже схожий на звичайну ТЕЦ. Паливо - сміття, з бункера потрапляє в спеціальну піч теплом якої нагрівається водяна пара. Пара обертає турбіну - що обертає ротор генератора, який виробляє електрику. Відмінністю від ТЕС є більш складна і дорога система очистки вихлопних газів. Справа в тому, що під час спалювання утворюються небезпечні сполуки, наприклад, діоксини і фурани. Вони є одними з найшкідливіших хімічних речовин, здатні викликати важкі захворювання. Крім того, сміття не однорідне за складом - його енергогенеруючі параметри різняться від партії до партії, а також, воно сприяє підвищенню корозії обладнання (за рахунок хлору).

Технології “waste-to-energy” широко використовуються в Європі, Японії. Хоча там вони не мають зеленого тарифу.

Відновлюваними, крім класичних сонця-вітру-води, у випадку відходів називають тільки енергію отриману з біомаси і біогазу.

В Європі основою для поводження з відходами є ДИРЕКТИВА 2008/98/ЄС за якою прийнята наступна ієрархія:

Джерело: Національна стратегія поводження з відходами для України

Тож, ЄС декларує, що найкращим рішенням є запобігання утворення відходів. Логічно, але не завжди можливо.

Чи можна вважати енергію отриману зі сміття відновлюваною?

Найбільш проблемними для переробки є “хвости” - композитні матеріали, а також матеріали що економічно не вигідно переробляти, часто не природного походження. Іншими словами - те, що було вироблено з нафти і газу (наприклад,  пластики, гума). Тобто спалювання сміття - таке саме спалювання викопних невідновлюваних ресурсів, хоча й в формі товарів, які вже відпрацювали своє.

Думки експертів

Реанімаційний пакет реформ опублікував заяву з наступними вимогами до центральної влади:

• До народних депутатів: відхилити Проект закону № 4835-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії” як такий, що не відповідає європейським стандартам і несе ризики для довкілля;

• До Міністерства екології: прискорити роботу щодо імплементації Директив ЄС у сфері управління відходами та промислових викидів, розробивши системні, а не фрагментарні, зміни до законодавства.

Прийняття цих законів має відбуватися з дотриманням всіх вимог до законодавчого процесу та із залученням усіх зацікавлених сторін на основі Національної стратегії управління відходами.”

Я запитав українських фахівців-колег, які вивчають менеджмент відходів, а також поцікавилися досвідом інших країн у іноземних експертів.  

Євген Колішевський виконавчий директор ГО  “Голос Природи”:

«Ми не підтримуємо  ідеї надання «зеленого тарифу» компаніям, які хочуть отримувати енергію за рахунок термічної переробки побутових відходів. Цей модний термін на практиці означає звичайне спалювання сміття. По-перше, надання пільг сміттєспалювальних кампаніям дасть потужний поштовх для їх розвитку в Україні. З огляду на те, що спалювання сміття в багатьох країнах Європи заборонено або жорстко регламентується, багато компаній мріють «перебратися» зі своїми технологіями і обладнанням в країни з низьким рівнем екологічної безпеки. Україна якраз такою країною  є зараз. Спалювання сміття - це небезпечне виробництво. Там, де розміщені сміттєспалювальні заводи випадків захворювання на рак більше, ніж в інших містах. В Україні немає ні умов, ні можливостей ефективно контролювати процес спалювання відходів, тому ми впевнені в тому, що там, де будуть сміття спалювати стан навколишнього середовища різко погіршиться. Просування технологій спалювання відходів «забирає» хліб у бізнесу, який хоче ці відходи збирати окремо і переробляти у сировину. Уряд повинен створювати сприятливі умови для роздільного збору відходів та їх  подальшої переробки. «Голос Природи» раніше активно вів кампанію проти будівництва сміттєспалювального заводу в Дніпродзержинську. Представники кампанії і зацікавлені депутати не змогли надати громадськості переконливих аргументів, які б доводили, що цей вид бізнесу економічно прибутковий і безпечний для навколишнього середовища».

Доктор Дітмар Ломанн, ГО “Будинок конгресів навколишнього середовища - будівництво - транспорт” Дрезден, Німеччина:

“Як відомо, в Німеччині існує близько 70 установок для спалювання відходів. Звичайно, вони дуже активні лобісти і намагаються впливати на німецьку політику відходів.

ITAD-лобісти використовують термін “термічна переробка” замість енергетичного відновлення / утилізації. Згідно їх ініціативи спалення відходів з енергетичною цінністю 11 МДж / кг має бути еквівалентне переробці. Але це положення було скасовано в німецькому законі про управління відходами кілька років тому через невідповідність європейському законодавству (рамкова директива про відходи).

Брюссель не виключає “термічної переробки” але більше підтримує прийняту  ієрархію поводження з відходами.

Переробка заощаджує ресурси і, в першу чергу, енергію. Це є вкладом у запобігання змін клімату! При спалюванні ви втрачаєте енергію для процесу і цінні матеріали, а при спалюванні змішаних відходів ви втрачаєте ще більше.

Економіка закритого циклу повинна бути орієнтиром для всіх зацікавлених сторін у ланцюзі процесу. “

Dr.-Ing. Крістоф Вюнш Технічний Університет Дрездену, Німеччина

“Я знаю кілька країн, які субсидують енергію, вироблену з WtE (примітка: Waste-to-Energy- відходи в енергію) заводів. У Данії є субсидія 1 Euro-Cent / kWh, у Швейцарії половина енергії, виробленої у WtE-заводах вважається як вироблена з поновлюваних джерел і субсидується, в Нідерландах поновлювана частина в змішаних відходах, що використовуються для виробництва енергії на електростанціях, обчислюється щороку (завжди близько 50%) і залежить від енергоефективності установок. Субсидія сягає до 1,79 євро-центів за кВт-год електроенергії.

Існує більше державних субсидій WtE-заводів. Німеччина цього не робить, але ми мали це обговорення. ЄС також обговорює цю проблему. Як свідчать дослідження, непряма фінансова підтримка WtE-заводів має негативний вплив на переробку. Але, на мій погляд, з деякою фінансовою підтримкою можуть бути інвестиції в підвищення ефективності цих заводів.”

Потенційні загрози при субсидуванні сміттєспалювальної галузі

Найдорожча складова системи поводження з відходами нині - їх збір і транспортування. Оскільки завод може коштувати десятки мільйонів євро - він має обслуговувати велику кількість населення. Національною стратегією поводження з відходами передбачено створення в областях “субрегіонів” з населенням від 500 000 людей, яких буде обслуговувати один сміттєпереробний завод. Тому в кожній області буде по декілька таких заводів (не обов’язково спалювальних, є й інші технології).

Субсидування галузі призведе до перекосу в сміттєпереробці, крім того може відібрати “хліб” у справжніх технологій ВДЕ. же зараз йдуть дебати щодо зменшення вартості зеленого тарифу,, впровадження аукціонів на об’єкти відновлюваної енергетики , адже виникає проблема- балансування енергетичної системи. Оскільки державні субсидії - виплачуються з кишені звичайного споживача, це може призвести до зростання тарифів, для того щоб покривати вищий тариф для всіх бажаючих.

Сьогодні 2 % виробітку електрики припадає на відновлювальну енергетику, але забирає 9% грошей ринку.

Державне субсидування спалювання сміття в будь-якій формі без наявності комплексного рішення в сфері управління відходами,  зберігатиме відсутність сортування відходів. Спалювання буде конкурувати з сортуванням, бо якщо спалити буде вигідніше ніж сортувати, то в переробку ніхто не інвестуватиме. Спалювання можливе лише як доповнююче рішення, щоб позбутися відходів, які залишаються після їх сортування і переробки.

Альтернативні рішення

Для того щоб вирішити проблему сміття, і в той же час розвивати галузь управління відходами потрібно на законодавчому рівні запроваджувати механізми розширеної відповідальності виробника, а також підвищувати вартість захоронення відходів.

Ці механізми створюють привабливий інвестиційний клімат у  галузі поводження з відходами. Досвід європейських країн свідчить,  що завдяки сортуванню і переробці можна зменшити кількість відходів майже в два рази. Звичайно, на вироблення енергії зі сміття адже на даний момент фізично неможливо або економічно недоцільно переробляти всі зібрані відходи.

Але нам в Україні варто пам’ятати про амбітну ціль - циркуляційну економіку - в якій поняття відходів не існуватиме, лише ресурси що використовуються повторно.

 Максим Макуха

фахівець з питань відновлюваної енергетики та поводження з відходами ГО “Еколтава”, член Української кліматичної мережі