Щоб поговорити про стан соціального підприємництвом в Україні,  журналісти порталу «Кар’єра для нового життя» зустрілися з виконавчим директором Української Соціальної Академії Петром Дарморісом.

Як ви вважаєте, що таке соціальне підприємництво?

Насамперед, соціальне підприємництво – це працюючий бізнес, який першочергово орієнтований на вирішення конкретної соціальної проблеми. Це і є першою та однією з ключових відмінностей соціального підприємництва від традиційного комерційного бізнесу. Тут ідеться про бізнес із соціальною місією, тобто про застосування найкращих практик підприємницької діяльності до вирішення тих чи інших соціальних проблем. Це можуть бути проблеми різного роду: чи це стосується якоїсь вразливої групи осіб, наприклад, безробітних осіб похилого віку або людей з особливими фізичними чи розумовими потребами, чи подолання бідності, чи вирішення несприятливої екологічної ситуації регіону тощо.

Друга ключова особливість соціального підприємництва – це інноваційність, тобто підприємство виготовляє якийсь новий продукт або послугу, яких ще ніколи не було на ринку, або для тих продуктів чи послуг, які вже існують, створюється якась нова додаткова цінність. Для прикладу, інноваційним продуктом можна назвати дерев’яну зубну щітку як альтернативу пластиковим зубним щіткам, використання яких допоможе уникнути великої кількості пластикових відходів. Натомість, коли ми говоримо, скажімо, про кав’ярню чи піцерію, у яких працюють особи з особливими потребами, маємо приклад інновації цінності – коли таким популярним продуктам, як тістечко, кава, піца ми надаємо додаткової цінності, адже виручені кошти збагатять не гаманці засновників, а будуть спрямовані на добру справу.

Звідси випливає і третій важливий момент, що відрізняє соціальне підприємництво від класичного бізнесу – розподіл доходів. Тут важливо зрозуміти, що прибуток усе ж є важливий, адже його величина свідчить про успішність бізнесу, проте дохід не є самоціллю. Традиційний бізнес працює на прибуток, тобто якомога менше витрат заради якомога більшого доходу. Якщо ж ми говоримо про соціальне підприємство, то йдеться про таку прибуткову діяльність, коли отриманий чистий дохід не присвоюється чи розподіляється між засновниками, але інвестується на досягнення соціальної мети, з якою це підприємство було створене.

Тобто, є три основні чинники, які роблять підприємство соціальним: соціальна мета, інноваційність і розподіл доходів. І все це для досягнення вагомого соціального впливу.

Як ви можете схарактеризувати тенденції розвитку соціального підприємництва?

Про соціальне підприємництво говорять як про досить нову галузь, причому не лише в Україні, але й у глобальному контексті. Втім, про соціальність у бізнесі почали говорити досить давно, і зараз навіть серед великих компаній чи корпорацій ми можемо спостерігати тенденцію збільшення кількості підприємств, які набувають рис соціальної орієнтації, втілюючи різноманітні ініціативи в межах своєї корпоративної соціальної відповідальності. Сьогодні також дуже часто можна почути фразу, що до кінця цього століття бізнес або буде соціальним чи соціально орієнтованим, або помре.

Щодо тенденцій саме в соціальному підприємництві, то, як правило, – це розвиток знизу. У нас в Україні є дуже багато суспільних проблем, які існують роками, десятиліттями, і вони не вирішені. Соціальне підприємництво дає можливість конкретним громадам, командам чи особам узяти справу у свої руки й завдяки соціально-підприємницькій діяльності зробити вклад у розбудову спільного блага та разом із тим забезпечити особисте професійне зростання чи добробут.

Сьогодні дуже часто можна почути фразу, що до кінця цього століття бізнес або буде соціальним чи соціально орієнтованим, або помре.

Тобто соціальне підприємництво – це бізнес, який змінює суспільство. Я вважаю, що метою багатьох організацій, які займаються навчанням і підтримкою соціальних підприємств, є, насамперед, інформування й надання всіх важливих інструментів, які можуть допомогти народженню нових ідей для соціальних стартапів, а вже існуючим бізнесам – масштабуватись і здійснювати більш вагомий і видимий соціальний вплив.

Ми ж в Українській соціальній академії націлені на творення вагомих змін в Україні, зокрема в подоланні бідності та зниженні рівня безробіття, особливо серед молоді. Ми переконані, що соціальне підприємництво є дієвим і виграшним інструментом для всіх заангажованих: для самих підприємців, адже вони мають змогу розвиватись особисто і стають самозайнятими; для благоотримувачів – вразливих груп населення, які отримують вирішення соціальної проблеми, що існує; для місцевої громади, адже йдеться про її розвиток; для всієї країни, адже йдеться про локальні рішення масштабних проблем, а також про її соціально-економічний розвиток.

Як ви вважаєте, чи готові зараз підприємці до соціального бізнесу, тобто, працювати не тільки для прибутку, але й робити внесок у соціальні зміни?

У традиційному бізнесі, як я вже згадував раніше, із середини минулого століття починає впроваджуватися корпоративна соціальна відповідальність (КСВ). Філософія цього поняття полягає в тому, що я як підприємець чи то власник якоїсь компанії, маю розуміти, що я не існую автономно, що мої працівники не є виключно штатними одиницями, які на мене працюють, що моя діяльність не обмежується парканом чи іншою огорожею.

Будучи підприємцем, я маю творити належний клімат усередині моєї організації, а також робити внесок у розвиток громади й усього суспільства. Ця соціальна відповідальність, особливо в контексті діяльності назовні, може проявлятися в різні способи. Це може бути підтримка різних акцій чи інвестицій у соціальні проекти, благодійність, волонтерство у соціальних чи екологічних ініціативах тощо. Окрім соціального ефекту, втілення КСВ також сприяє побудові успішного бренду компанії, адже цим заслуговує собі лояльність споживачів.

У цьому контексті ми не говоримо про те, що всі підприємці повинні переформатовувати свою діяльність під соціальне підприємство. Йдеться швидше про те, що все більше підприємців стають прихильними до впровадження КСВ, бо саме в такий спосіб вони проявляють свою зацікавленість у вирішенні тих чи інших соціальних проблем. Яскравим свідчення цього є створення у великих компаніях окремих посад та відділів з питань впровадження КСВ.

Зараз ми також спостерігаємо, зокрема навіть у нашій діяльності, що між традиційним комерційним бізнесом та соціальним підприємництвом може виникнути хороша співпраця чи симбіоз. Наприклад, великий бізнес може реалізовувати свою корпоративну соціальну відповідальність, підтримуючи чи інвестуючи в малі соціальні підприємства. Такі інвестиції ще називають Impact-інвестуванням чи соціальним інвестуванням, тобто інвестиція в соціальний ефект – у вирішення соціальної проблеми. У цьому контексті Українська соціальна академія є також майданчиком для знайомства представників великого бізнесу, які зацікавлені в соціальній активності, та соціальних підприємців-початківців, які шукають інвестицій у розвиток свого стартапу.

Про відмінності між соціальним підприємництвом і соціальною відповідальністю бізнесу.

Дуже загально, соціальна відповідальність бізнесу – це певні етичні практики, стандарти, рішення чи ініціативи компанії, які виражають відповідальне ставлення цієї ж компанії до свого персоналу, до належного виробництва свого продукту чи надання якісних послуг, до клієнтів, партнерів та всіх, на кого може вплинути діяльність самої компанії. В Україні, за даними дослідження «Розвиток КСВ в Україні: 2010–2018», найпоширенішими практиками КСВ є розвиток і покращення умов праці персоналу, благодійна допомога, зокрема підтримка воїнів та мешканців зони АТО, підтримка екологічних проектів та інвестиції в розвиток регіону. При цьому важливо зазначити, що впровадження КСВ є добровільною практикою і компанія сама вирішує, як, коли, і в який спосіб це зробити.

Соціальне підприємство, натомість, зобов’язується виконувати соціальну місію з самих початків свого створення. Кожен соціальний підприємець у статуті чи іншому установчому документі чітко вказує соціальну проблему, а також відсоток від доходу і в який спосіб регулярно його реінвестуватиме у вирішення цієї ж проблеми. Саме тому ключова різниця між КСВ та СП полягає в бізнес-моделі. Якщо для звичайного бізнесу КСВ є добровільною і необов’язково регулярною практикою, то соціальний підприємець будує свою бізнес-модель та операційну діяльність безпосередньо для досягнення соціальної мети.

В Україні немає законодавства, яке б регулювало діяльність саме соціального підприємництва. Та навіть більше – у жодних законодавчих документах немає чітко прописаних критеріїв, що таке соціальне підприємство. Тобто соціальні підприємці в Україні регулюють свою діяльність чинним законодавством, обираючи ту чи іншу зручну форму реєстрації, спосіб оподаткування і т. д.

Якщо говорити про соціальне підприємництво в міжнародному контексті, то законодавство багатьох країн Європи передбачає певні критерії для соціальних підприємств, а також різні пільги та додаткові умови для підприємств, що відповідають цим критеріям. Для прикладу, у Данії з ініціативи міністерства праці парламент ратифікував «Акт реєстрації соціальних підприємств». Таким чином, з січня 2015 року соціальні підприємці можуть отримати статус зареєстрованого соціального підприємства, якщо воно відповідає певним переліченим у документі критеріям. Що це дає для самих соціальних підприємців? Вони отримують певні пільги, доступ до окремих програм фінансування, підтримки та розвитку. Чому в цьому зацікавлена держава? Тому що є вразливі категорії людей (наприклад, люди з інвалідністю чи інші вразливі групи населення), які з державного бюджету отримують соціальні виплати.

Якщо говорити про соціальне підприємництво в міжнародному контексті, то законодавство багатьох країн Європи передбачає певні критерії для соціальних підприємств, а також різні пільги та додаткові умови для підприємств, що відповідають цим критеріям.

Підтримка державою соціальних підприємств означає також сприяння у працевлаштуванні осіб, що перебувають на програмах соціального забезпечення. Таким чином, для держави вигідно підтримувати соціальний бізнес, бо тим самим вирішується соціальна проблема безробіття, а також зменшуються суми соціальних виплат. Тобто в цьому випадку виграють усі сторони: держава, населення та соціальні підприємці.

В Україні такого визнання соціального підприємництва на законодавчому рівні ще немає. Утім, не слід акцентувати на негативах. Соціальне підприємництво для України досі є новим явищем, не надто розвиненим способом підприємницької діяльності, щоб для нього створювати окреме законодавство, хоча з часом ми прийдемо й до цього.

Чи є в Україні об’єднання соціальних підприємців і конкретні цифри щодо їх кількості?

Були спроби визначити приблизну кількість соціальних підприємств в Україні. Були організації, які проводили різні дослідження, опитування, інтерв’ю, але станом на сьогодні важко оперувати конкретними достовірними цифрами.

Станом на 2017 рік був сформований каталог соціальних підприємств України, де налічувалося близько 150 таких підприємств, але ця цифра дуже неоднозначна з декількох причин. Найперше, з огляду на час. Зараз надворі 2019 і кількість соціальних стартапів збільшується. Також цей каталог не є вичерпним, адже чимало підприємців не бажали позиціонувати себе як соціальні з різних причин, а реєстр у каталозі був добровільним. Утім, гадаю, найближчим часом буде проведено низку заходів та ініціатив з метою популяризації соціального підприємництва як такого, а також для висвітлення успішних практик соціального підприємництва в Україні.

Стосовно вашого питання про асоціації, я б сказав, що зараз є ідеї та спроби створення такої мережі, яка об’єднувала б самих соціальних підприємців та відстоювала їхні інтереси, а також інших організацій та ініціатив, які працюють у сегменті освіти та фінансової підтримки соціальних підприємств.

Чому саме зараз з’явився такий інтерес до соціального підприємництва?

На мою думку, це потрібно співвідносити із загальною тенденцією зросту громадянської активності в нашій країні. Велика частина молодих талановитих людей, економічно активного населення в пошуках кращого доходу й саморозвитку виїжджає за межі України з метою працевлаштування, але також велика частина активних громадян бажає працювати в цій країні, шукає можливості для того, щоб розвиватися.

Люди починають брати справу у свої руки, тобто все більше й більше змін починають зароджуватися знизу. Живучи в тому чи іншому контексті, бачачи ту чи іншу проблему, маючи підприємницький хист, будь-хто бажаючий, особливо молоді люди, мають усе більше можливостей отримати практичні підприємницькі навики й започаткувати власну підприємницьку діяльність, ставши самозайнятими та роблячи щось корисне для суспільства.

Чому ви вирішили навчати соціального підприємництва, що включає в себе програма навчання?

Українська соціальна академія працює з 2014 року. Основна сфера нашої діяльності – освіта, зокрема неформальна, але практична. Основний акцент – допомога людям у втіленні їхніх ідей у життя.

Основною нашою місією в плані соціального підприємництва є те, що освіта має бути такою, яка приносить якийсь позитивний ефект, суспільні зміни. Ми віримо, що соціальне підприємництво – це той інструмент, який дозволяє долати бідність і безробіття, тому і навчаємо цього й уже провели декілька десятків програм у цьому напрямку. За цей час уже маємо більше трьох тисяч осіб, які навчалися за нашими програмами в різних регіонах України.

З огляду на те, що кількість запитів із різних регіонів України зростає, зараз ми пропонуємо Програму соціального підприємництва, яка розроблена на основі методології одного з найбільших світових освітніх центрів соціального підприємництва – університету Санта Клара в Силіконовій долині, Сполучені Штати Америки.

Ми віримо, що соціальне підприємництво – це той інструмент, який дозволяє долати бідність і безробіття, тому і навчаємо цього й уже провели декілька десятків програм у цьому напрямку.

Ми адаптували цю методологію до українського контексту й зараз пропонуємо програму соціального підприємництва для стартапів. Учасниками програми можуть бути люди з різною освітою, з різним досвідом ведення бізнесу, або навіть ті, хто такого досвіду не має, але бажає навчитись.

Програма складається з двох основних етапів.

Перший етап – преакселератор. Це є онлайн-навчання соціального підприємництва, де впродовж дев’яти модулів учасники отримують основні інструменти ведення бізнесу. Модулі складаються з відеоуроків, додаткових матеріалів та домашніх завдань. Передбачається, що учасник, переглянувши відеолекцію, виконує домашні завдання та через робочий кабінет надсилає їх на перевірку викладачам. Той, хто робить це регулярно, може в процесі навчання одразу отримувати певний зворотний зв’язок стосовно виконаного домашнього завдання.

Перший модуль розповідає про сутність соціального підприємництва. На наступних модулях ми детальніше розбираємо суть, структуру, ДНК проекту, потім конкретні аспекти ведення бізнесу: позиціонування на ринку, виробничі процеси, продажі, маркетингову стратегію, формування команди проекту, фінанси, навички публічного виступу, складання бізнес-плану власного соціального підприємства.

Мета преакселераційної програми – привести учасників, які стартують з ідеєю і бажанням займатися соціальним підприємництвом, до готового бізнес-плану.

Після проходження дев’яти модулів ми запрошуємо наших учасників до Києва на так званий демодень, де відбуватиметься презентація бізнес-планів. За результатами презентацій учасники, які виконали всі вимоги та матимуть життєздатну ідею і якісний бізнес-план, переходять на наступний етап програми, який називається акселератор. На цьому етапі учасники вже безпосередньо працюватимуть із менторами, тобто з професіоналами та експертами, які будуть допомагати втілювати їхні ідеї на практиці.

Чи передбачається фінансування, видача грантів після того, як учасники закінчать навчання?

Так. Після завершення акселераційного етапу в нас планується інвестиційний пітчинг, за результатами якого найкращі проекти матимуть можливість отримати інвестиції чи грант на розвиток свого соціального підприємства.

Також хочу зазначити, що ми не залишаємо людину просто з грантом на руках. Надаючи кошти на розвиток соціального підприємства, ми також забезпечуємо подальший супровід, підтримку команди. Ми, звичайно, контролюємо використання цих коштів, і в наших інтересах також, щоб це підприємство розвивалося.

Дізнатися докладніше про Українську соціальну академію ви можете за посиланнями:
http://social-academy.com.ua/
https://www.facebook.com/UkrSocAcademy/