За оцінками «Transparency International» в останні роки Данія є найменш корумпованою країною в Європі і (разом із Новою Зеландією) – однією з двох найменш корумпованих країн у світі. Звісно, у Данії час від часу теж спалахують корупційні скандали.

 

Однак, це відбувається вкрай рідко, чому сприяють, насамперед, зрілість громадянського суспільства, пропаганда нульової толерантності до корупції, чітке антикорупційне законодавство, ефективна система громадського та парламентського контролю за діями виконавчої влади.

Можна стверджувати, що на сьогодні в країні сформувалася своєрідна антикорупційна культура. Предметом суспільного осуду є не лише корупція серед чиновників, а й серед пересічних громадян. Більшість компаній дотримуються політики «абсолютної нетерпимості» до хабарництва як в межах власної фірми, так і у взаємодії із зовнішніми партнерами. При працевлаштуванні обов’язковим є підписання найнятим співробітником спеціальної угоди, що містить зобов’язання про відмову давати чи брати хабарі. Порушення цього зобов’язання тягне звільнення із зазначенням у особовій справі і характеристиці працівника причини розірвання із ним трудових відносин.

В Данії існує ефективна система громадського контролю в особі інститутів громадянського суспільства, які спостерігають за діями політиків і чиновників. Інформація про рух коштів у країні є прозорою, відповідно, посадовці практично не в змозі приховувати свої доходи і видатки. Спираючись на норму Закону «Про поліцію», будь-який громадянин має право, в тому числі анонімно, звернутися до правоохоронних органів із заявою про перевірку того чи іншого корупційного порушення.

Поряд з громадським діє і парламентський контроль за доходами міністрів. Відповідно до пункту 20 Конституційного регламенту парламенту Данії (Фолькетинг) будь-який його депутат може отримати інформацію про позицію будь-якого міністра з питання, що входить до компетенції цього міністра. На підставі вказаного положення датські міністри в обов’язковому порядку регулярно, письмово або усно, на засіданнях парламенту відповідають на запити депутатів, в тому числі щодо підозр у отриманні хабаря або лобіюванні інтересів певного бізнесу. Ці відповіді публікуються на веб-сайті Фолькетингу.

Пакет антикорупційних законів у Данії включає близько двадцяти законодавчих актів і передбачає кримінальну та адміністративну відповідальність приватних та юридичних осіб за умисне використання службового становища для незаконного отримання майнових та немайнових благ та переваг, а також за підкуп цих осіб. Найбільш дієвим виявився прийнятий у 2002 році закон, який зобов’язує членів Уряду щорічно публікувати інформацію про свої доходи та майно. Одним з результатів його ухвалення став продаж міністрами своїх акцій в іноземних компаніях, з метою не наражатися на підозри у використанні службового становища у власних економічних інтересах.

Члени Фолькетингу, громадськості та ЗМІ активно стежать за можливими корупційними порушеннями. Нерідко публікації преси про підозри в корупції стають предметом громадських та парламентських дебатів, на підставі опублікованих фактів правоохоронні органи можуть проводити розслідування. Спеціалізованих антикорупційних органів у Данії не існує. Розслідуванням корупційних правопорушень займається поліція. Виняток складають злочини міжнародного характеру, які відносяться до відання відділу прокуратури з особливих економічних злочинів.

Той факт, що в останні роки Данія кілька разів поступалася першістю у світовому рейтингу найменш корумпованих країн Новій Зеландії, частково пояснюється збільшенням випадків висунення обвинувачень у корупції стосовно датських чиновників та підприємців, які працюють за кордоном. Ймовірно, дається взнаки вплив іншого культурного середовища. У цьому контексті можна пригадати інформацію про спроби підкупу Датським бірманським комітетом чиновників та працівників поліції у М’янмі, обвинувачення правоохоронними органами США кількох датських компаній у дачі хабарів іракським посадовцям за отримання контрактів в рамках програми «Нафта у обмін на продовольство», а із останнього – публікації у провідних західних ЗМІ щодо можливого відмивання через естонське відділення Danske Bank брудних коштів у обсязі близько $30 млрд. походженням з Росії та інших країн СНД.

З іншого боку, варто відзначити зусилля, спрямовані на поширення культури нетерпимості до корупції, яких докладають датські донорські інституції, що працюють на зовнішніх ринках, такі як Агенція із кредитування експортних операцій, Торгова Рада Данії, Фонд індустріалізації для країн, що розвиваються та Датська агенція міжнародного розвитку (DANIDA). Остання, як відомо, виступає донором проекту «Регіональна корупційна мережа». Угоди, що укладаються Агенцією обов’язково супроводжуються підписанням декларації про незастосування хабарів. Недодержання положень про хабарництво призводить до розірвання угоди і відмови Агенції співробітничати із порушником у майбутньому. На додачу до цього DANIDA запустила ще й «гарячу лінію», що дає змогу будь-кому звернутися до керівництва Агенції, аби сповістити про незаконне використання коштів.