9 жовтня в Києві відбувся форум «Україна: виклики розділеної держави», організований Благодійним фондом «Карітас-Київ» спільно з Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві.

Метою заходу було проаналізувати і осмислити реалії українського суспільства після 2014 року. Для цього були запрошені експерти з активною громадською позицією з різних галузей: філософії, права, моралі, культури тощо.

Філософ, культурний діяч Антон Дробович розпочав обговорення, закликавши не відмовлятися від «свого» заради миру і діалогу. спонукав до першої думки: ми не повинні відмовлятись від “свого” заради миру і діалогу. Ми кажемо «так» собі і у спільному, і у відмінному, зберігаючи і єдність, і свободу.

«Кожна людина – це її досвід. В нашій країні ці досвіди радикально відмінні. Як вести діалог, коли не існує спільного досвіду? – звернулася до аудиторії Катерина Тягло, соціолог, менеджерка соціально-культурних проектів, письменниця. – Завдання людей мистецтва, які працюють на лінії вогню – не те щоб об’єднати людей, а щоб люди хоча б не повбивали одне одного».

Олександр Хименко, начальник відділу систематизації, правової роботи та правової освіти Управління державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти, зосередився на правовому аспекті: «Саме в умовах централізації народжується те, що ми називаємо Україною. Потрібно долати індивідуалізм, правовий нігілізм, стверджувати повагу до права у суспільстві. Необхідно прийняти ряд норм політичної і юридичної відповідальності за невиконання передвиборчих обіцянок, за висловлювання політиків, які порушують консолідацію держави».

«Церква у капеланстві відіграла велику роль на Майдані, – зауважив о. Андрій Боднарук, голова Прес-бюро Київської Архиєпархії УГКЦ. – Голос Церкви дуже важливий як у ствердженні єдності і правди в обороні України, так і у попередженні внутрішньо-української ворожнечі між партіями та ідеологіями, лівими, правими, передніми, щоби непозбутня відмінність не перетворилась на війну. Ми маємо стверджувати спільність, визнавати відмінність, попереджувати ворожнечу і війну».

Про ментальність українців говорила дослідниця в галузі філософії освіти та політичної філософії Мар’яна Колотило. «В українській ментальності є інерційна схильність до патерналізму – хтось прийде і за нас зробить. Це призводить до відсутності належної відповідальності за майбутнє України. Ще одна риса української ментальності – індивідуалізм – у крайніх проявах виявляється виявляється у неспроможності відмови від власних амбіцій (політичних, фінансових та ін.) заради спільної мети державотворення: “на два українці три гетьмани”».

Віолета Артемчук, координатор Гарячої лінії ГО «Донбас СОС», поділилася реальними життєвими історіями з життя мешканців регіону, про те, як доброзичливість і неупереджене ставлення допомагають шукати спільне.

Після доповідей відбулося жваве обговорення почутого. Загалом дійшли висновку, що такою, якою Україна була до 2014 року, вона вже ніколи не буде. Але якою вона буде – ще неясно. Нам не вистачає стратегічного бачення розвитку України і спільної карти дій. Тож для початку кожен з нас має відповісти собі на питання: якою я бачу Україну в майбутньому? 

Сторінка події у фб: https://www.facebook.com/events/329008560987982