Ось уже 4 роки як в Україні діє закон Про вищу освіту, а аспіранти й досі і не науковці, і не студенти. А усе через невизначеність статусу аспіранта і дискримінацію цієї категорії “здобувачів” перед іншими групами студентів (молодший бакалавр/ бакалавр / магістр). 

Підтримати петицію може кожний https://petition.president.gov.ua/petition/46666 

Із запровадженням закону Про вищу освіту здавалося б ситуація мала змінитись: аспірантів почали називати здобувачами ступеня ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ, їм «суттєво» підвищили стипендію і мало не відразу ж охрестили її по-куркулівськи великою як для звичайних студентів. Біда лише у тому, що за умов підвищення тарифів на проїзд, цін на публікації у обов’язкових фахових виданнях і катастрофічно низьку купівельну спроможність на цю саму «куркулівську стипендію» ледь кінці з кінцями звести вдається. Метою стипендіювання осіб, які навчаються за державним замовленням, від самого початку було створення можливостей для виконання головного завдання – навчатися і здійснювати наукове дослідження, не відриваючись на підробітки у пошуках коштів на елементарне прожиття. Чому ж тоді у пакет соціальних можливостей, гарантованих державою, не ввійшло право на студентський квиток? Розглянемо правові косяки разом!

У самому законі Про вищу освіту статус аспіранта визначено не чітко:

1. Правовий статус визначається змістом освітнього рівня. Відповідно до закону Про вищу освіту (ст. 5, п. 1.) аспіранти належать до третього (освітньо-наукового) рівня і на відміну від докторантів вони, як і усі решта студентів, мають компонент освітньої підготовки, тобто це передбачає «здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення». Докторанти ж мають лише науковий компонент (набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи тощо). 

2. Правовий статус аспіранта має узгоджуватись із державною політикою у сфері вищої освіти (ст. 3, п. 2). Зокрема виникають питання щодо таких аспектів:
• «міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти, за умови збереження і розвитку досягнень та прогресивних традицій національної вищої школи»; невже термінологічна і фактична відірваність аспіранта від інших груп студентів є такою «прогресивно традицією», яку слід продовжувати наслідувати?
• «надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством»; нажаль в законодавстві не мотивується різке скорочення цих самих соціальних гарантій щодо аспірантів у порівняні з їх молодшими колегами.

3.Хто такий СТУДЕНТ в ЄС? Це саме та ситуація, коли Європейські цінності і поняття наштовхуються на вітчизняні реалії і пережитки СРСР. Student, чи то BA/BS student, чи MA/MS student, а чи власне PhD student, визначається як особа, яка займається освітньою діяльністю, має певну освітню програму, за якою опановує нові знання, навички та вміння, чи то пак (якщо більш сучасною мовою) компетентності. І саме цей освітній компонент з однієї сторони відмежовує студентів від докторантів (які займаються ВИКЛЮЧНО науковою діяльністю, бо мають усі можливості і права для цього) від усіх інших учасників освітнього процесу, а з іншого слугує тією самою інтегруючою ознакою, за якою в ЄС виокремлюють поняття СТУДЕНТ. Магістри йдуть в аспірантуру не тому, що їм зайнятись нічим чи для здійснення своєї професійної діяльності їм знань не вистачає. Мета аспірантури - підготувати НАУКОВЦЯ і поки аспірант не захистив дисертацію, він не є і не може бути повноцінним науковцем. Це речі абсолютно очевидні. За новим законом України Про вищу освіту 4 роки аспірантури це період НАВЧАННЯ і підготовки дисертації. У цьому власне і відмінність від СРСР, де аспірант просто готував дисертацію, де про навчальний компонент годі було й говорити.

Законотворці намагалися вирішити цю колізію терміном «здобувач» - той, хто «навчається у закладі вищої освіти на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації», однак далі введено нового терміну діло не просунулось і «аспірант» - «особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва» чомусь було знову дискриміновано за радянськими канонами вже у частині ст. 61 п.10: «Студенти, курсанти закладів вищої освіти мають право на отримання студентського квитка, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки». Куди логічніше було б до цього переліку зазначених категорій здобувачів додати аспірантів та ад’юнктів, а слова «студентський квиток» замінити на «квиток здобувача» із подальшим зазначенням рівня освіти. Власне у цьому і полягає наша пропозиція.

З метою ініціації громадських обговорень довкола цієї проблеми нами було ініційовано петицію на сайті Президента Студак Аспарнта / PhD Student Card UA https://petition.president.gov.ua/petition/46666 . 

 Відсутність офіційної ID-карти аспіранта дискримінує українських аспірантів із їх західними колегами. Про співвідношення стипендій, які стають часто аргументом у подібних дискусіях, (нагадаю 130-150€ в Україні проти мінімум 800€ в ЄС) взагалі не йдеться. Але навіть у себе вдома, в Україні, доводиться знову і знову чути «аспіранти вже не студенти» у громадському транспорті, на вулицях, культурно-розважальних закладах та закладах надання соціальних послуг тощо. Підтримайте нашу ініціативу і поставмо остаточну крапку у цій колізії: Аспіранти – це також студенти!
#phdstudentcardUA #PhDstudentUA #СтудакАспіранта#СтудакАспіранта2018

Автор Євгеній Плахотнюк