Що таке вигорання, чому це небезпечно і як уникнути – розповість громадська активістка, керівниця проектів Інституту «Республіка», сертифікований тренер і коуч Олександра Скиба.

Сезон відпусток закінчується, а ти не знаєш що це.  Уранці проклинаєш навіть кота, який ніжно мурликає. Важко знову повернути продуктивність, і тебе “верне” від своєї діяльності. Ти ніби все робиш правильно та не відчуваєш результату.  А ще дратує колега, яка набагато краща, ще й друзі та родина не розуміють.  

- СТОП! Здається, ти вигораєш!

Що це за стан, чому він небезпечний і як цього уникнути - розповість громадська активістка, керівниця проектів Інституту “Республіка”, сертифікований тренер і коуч Олександра Скиба.

- Що таке «burn out», синдром вигорання, і чому, на Вашу думку, відбувається цей процес?

Вигорання є емоційним виснаженням. Зазвичай відбувається внаслідок тривалого перенавантаження в професійній діяльності, недосипання, відсутності нормального відпочинку.

- Які ознаки має таке виснаження?

Роздратування, втрата об’єктивного мислення, відсутність бажань, втома, фізична слабкість. З часом це може призвести до захворювання – від простого нежитю, до чогось більш складного – депресії, розладів психіки, загострення “ахіллесових п’ят” у фізичному тілі людини - інфаркти, язви і тому подібне… Тож до виснаження потрібно ставитися дуже відповідально і “знаходити можливість відпочивати щодня”, як каже мій чоловік.

- Чому вигорають навіть ті, хто в захваті від своєї діяльності?

Людина ставить собі надто високі цілі, не помічає дрібні перемоги, знецінює свої проміжні результати, бо постійно потребує більшого. Те, що досягнуте, не сприймається за перемогу.  Людина вважає, що так мало відбутись і нічого надзвичайного у цьому немає. Робота - є робота. Часто це може бути також пов’язано з порівнянням своїх результатів та колег по роботі, конкурентів тощо.

“Я ще не така успішна, як Маша. А от вона досягла висот….” Такі думки мають свої паростки ще з дитинства, коли ми могли чути від батьків, вчителів, інших авторитетних для нас людей подібні фрази : “Знову 5 – так і треба! А тепер піди ще посуд помий”, або “ Чому 4? От Світланка постійно відмінно отримує!”. І так з комплексом неповноцінності, обезцінюванням власних результатів та постійним порівнянням себе з іншими ми виростаємо з відчуттям невдоволеності та образи на увесь світ.

Така ситуація не говорить про те, що хтось хороший, або поганий вихователь. Це має нас стимулювати задуматися: “Що мене зупиняє? Що не дає розвиватися? Що саме мене виснажує? Образ іншої людини допомагає мені рухатися вперед, чи навпаки - я женуся за чимось, що для мене не актуальне”.

“Коли людина чітко розуміє що її мотивує, енергетично наповнює, а що навпаки виснажує - це перший крок до успіху й вирішення проблеми вигорання”.

Наступний крок - дія - “що я маю зробити, щоб бути завжди в ресурсному стані?” Потрібно знайти ключ до усвідомленого життя, постійно тримати руку на пульсі, вивчати себе й аналізувати, на основі чого складати план наступних дій та “винагород”. У нашому суспільстві, де психолог ще не є побутовою потребою, а більше причиною для подиву, вигорання є, на жаль, нормальним станом. Чого варто зайти в публічний транспорт – метро або трамвай – і подивитись навколо. Більшість виразів облич вам скажуть: “Який же я невдаха”/” А мені все поф*г”/  “Як же я втомився від своєї роботи”.

- Німецький психолог Матіас Буріш, «burn out» називає «синдромом відрази». Що, на Вашу думку, варто робити людині, котра відчуває огиду від улюбленої справи, результатом чого стала повна самовіддача цій праці?

Зупинитися та перезавантажитися. Для когось така зупинка може тривати кілька тижнів, для когось кілька місяців. А комусь може бути потрібен рік. Раніше я думала, що зупинка – це погано, оскільки я - людина результату й дії. Але тепер, після завершення навчання в Інтегральній коучинг-школі, знаю що це абсолютно нормальний процес, як і будь-який інший в житті людини.

Зупинка дає можливість проаналізувати своє життя, переосмислити, чи у вірному напрямку рухаєшся тощо. Під час паузи люди зазвичай подорожують, усамітнюються в товаристві з природою, можуть піти на нове навчання. Хоча з іншого боку, навряд чи це можна назвати повною зупинкою. Це етап переосмислення та запуск нового в житті. Кажуть, втрата статусу - це другий за рівнем страх після смерті для людини.

Саме тому людина, активно працюючи на своїй посаді у громадській сфері, бізнесі, державній чи політичній діяльності - без різниці - має системно аналізувати себе. Має слідкувати, що актуальне в її методах, підходах, а що ні. Слід давати собі відпочивати й відновлювати сили, адже у світовому життєвому марафоні можна швидко зійти з дистанції.  

- Як же тоді знайти сенс у тому, чим займаєшся, аби віддаватися справі без моральних і фізичних втрат?

На майстерському курсі коучингу від одного зі спікерів чула прекрасне визначення правильного бізнесу (на мою думку, воно підійде і для громадського та партійного лідера/лідерки, активіста/активістки): “Найкращий бізнес той, що відповідає життєвій місії власника”. Якщо ваша робота відповідає вашій місії та цінностям, - з мотивацією та духовним збагаченням усе буде Ок! Моя місія, наприклад, полягає в збільшенні усвідомлення, любові та щастя на Землі серед людей. І моя діяльність і в “Активній Громаді”, і в тренінговій та коучинговій сферах абсолютно відповідає моїй життєвій місії. Не можна бути пасивним громадянином, байдужим до свого міста та держави, якщо ти їх справді любиш. Не можна бути злою та невпевненою в собі людиною, якщо ти щасливий. Зрозуміти і осягнути справжнє щастя та любов, можна лише тоді, коли ти свідомий/ свідома, коли ти чітко бачиш картину життя з усіма її сильними та слабкими сторонами.

“А якщо ти справді любиш, то слабкості перетворюються на задачі, над якими ти працюєш, наче ювелір, детально й уважно. Саме це ми й робимо з “Активною Громадою” у понад 30 містах в Україні”.

Також я намагаюся розкривати ці питання детально під час своїх тренінгів, коучингових та стратегічних сесій. Саме тому що ця діяльність відповідає моїй місії та цінностям, я можу вставати о 2:00 і писати до ранку та протягом дня стратегічні, проектні тексти. Можу працювати на публічних заходах для громадян, активістів, політиків без вихідних, і РАДІТИ від отриманого результату. Але якщо така ситуація затягується (різне може бути), я чітко розумію, що після подібного хардкору маю відновитися. Хвора, зла і роздратована Саша нікому не потрібна… не потрібна ПЕРШ ЗА ВСЕ СОБІ.

- Часто причиною вигорання стає помилкова мотивація, або узагалі її відсутність. Тобто, людина не віддає справі своє серце, а чинить це з інших причин, або діє без усілякого ентузіазму та ініціативи. Чому так трапляється? Що варто робити в таких випадках та чи може помилкова мотивація призвести до успіху?

Ми живемо в інформаційному світі. Часто стиль життя нам нав’язує реклама. Ти маєш бути 90:60:90 на крутій машині з успішним великим бізнесом та сім’єю або ж кількома хлопцями-друзями, відпочивати на дорогих закордонних курортах і одягатись від кутюр. Інакше - ти на узбіччі суспільного життя. З усього цього переліку та мільйонів інших можливих стратегій, потрібно вибрати - СВОЮ. Те життя, якого саме людина хоче, про що саме вона насправді мріє, чого прагне.

“Життя в нас одне - і це найдорожча цінність. Витратити його на перегони, які тобі не потрібні, або здатися й образитися на увесь світ - це викинути своє життя у смітник”.

Тому головні питання, на які варто дати відповідь: “Чого ти хочеш від життя? Що тобі дає насолоду? Що сприяє твоєму розвитку і становленню тебе як людини, особистості? А що тебе зупиняє? Який НЕ твій шлях? Що залишиться після тебе на цій Землі?” Маючи відвагу поставити собі такі питання і відповідаючи на них, навряд чи людина втрачатиме мотивацію. Навпаки, вона її доповнить і посилить.

Помилкова, нав’язана суспільством, рекламою робота та мотивація може дати тактичний результат, але навряд чи стратегічний. Наприклад, усім відома ситуація з професійною освітою. Ми вчимося в одному ВНЗ на певній спеціальності, а потім працюємо зовсім в інших сферах, перенавчаємося, вкладаємо ще багато часу, ресурсів, сил та здоров’я, щоб отримати фах саме у тій галузі, яка близька серцю.

- Чи відчували коли-небудь цей синдром на собі? Якщо так, то як з ним боролися?

Так, відчувала. Я людина, яка постійно орієнтується на результат і прагне його.  А в житті може бути таке, що бажаний результат або потрібно довго чекати, а можна й взагалі його не отримати – і ЦЕ НОРМАЛЬНО. Розумом я це розумію, але морально - складно. Тому, я почала шукати відповіді, глибше цікавлячись психологією та вивченням коучингу.

Коучинг - це надзвичайна методика, яка мені дуже імпонує. Полягає вона в комунікації між коучем та клієнтом – людиною, що хоче знайти вирішення проблемної ситуації, перейти на новий етап життя, діяльності, своєї справи тощо - за допомогою особистих ресурсів клієнта - знань, ідей, досвіду, нових звичок тощо. Ця методика сприяє тому, що людина не лише знаходить відповідь на своє істинне питання, а й стає сильнішою і більш впевненою в собі, своїх силах (інколи не одразу), а не просто радіє тому, що вона знайшла нову милицю у вигляді коуча.

Якщо зібрати всі поради в єдиний алгоритм, я б озвучила наступний перелік з ТОР-10:

• Системно відпочивати. Для кожного - система своя. Знайдіть її. Перший дзвіночок до вигорання: якщо навколишні люди вас дратують, ляжте поспіть, або прогуляйтеся парком і все стане на свої місця :)
• Святкувати свої перемоги. Бажано щодня. Бажано в щоденнику. І навіть дрібні. І НЕ обезцінювати ні в якому разі! :)
• Аналізувати свій розвиток ЛИШЕ ЗІ СВОЇМИ попередніми досягненнями, а не з чужими. Інша особа не має ніякого відношення до вас :) 

• Знизити рівень особистої відповідальності, у кого вона зашкалює. Якщо ви не вважаєте себе всесильним, уважніше подивіться навколо. Можливо ще від когось залежить ваш результат? І тоді думайте, як ви вже можете вплинути на цю людину, організацію або процес. Якщо можете, тоді вперед! Якщо ні, і ви вже зробили все можливе, просто розслабтесь і вірте в краще… Якщо потрібна допомога, звертайтеся до консультантів, коучів, психологів, інколи - просто до друзів. Бути інколи слабкою/ким - абсолютно нормальне явище! Головне - не довго ;-)
• Робити собі приємні подарунки, визнаючи свої успіхи: похід в улюблену кав’ярню з коханим/коханою, у мотузковий парк, покататися на картах, сходити в гори, поїхати в подорож, зустрітися з другом/подругою, з якими давно не бачилися, сходити на тренінг, концерт, кіно тощо. ;-)
• Фізичні навантаження, робота з тілом. Надважливий компонент, який чудово розвантажує психіку і сприяє чудовій формі. ;-)
• Екологічне оточення. Сприяйте тому, щоб люди, речі, місця - усе, що навколо вас, приносило вам задоволення та розвиток.;-)
• Не зациклюватися на невдачах. Аналізуйте їх, робіть висновки, шукайте можливості для вдосконалення і вперед знову до дії.  Це чудово, коли ви можете отримати зворотній зв’язок до вашої роботи, він може вказати вам на вірний шлях.
• Ставити чіткі, вимірювані, адекватні під силу вам цілі з невеличкою долею авантюризму для цікавості, і плануйте. Маючи записаний план - ви дійдете до потрібного вам результату. ;-)
• Слідувати своїй місії та цінностям - і ви однозначно знайдете вірний шлях, вірних людей та прийдете до перемоги. ;-)

Юлія Вишнякова