24-25 лютого 2018 року в Івано-Франківську відбувся підсумковий захід програми «Франківська майстерня», який став майданчиком для обміну досвідом низового активізму та кооперації мешканців для покращення життя в своєму місті. На «Фестивалі Франківської майстерні» 20 учасників та учасниць програми презентували близько 14 проектів для розвитку міста, що були розроблені ними впродовж останнього півріччя. Ці ідеї та проекти стосуються різних напрямків життя - від співпраці та об’єднання мешканців багатоквартирних будинків до мистецьких воркшопів, від пожвавлення роботи студентського наукового товариства до навчання stop-motion анімації для підлітків.

Ділимося сьогодні трьома історіями успіху реалізованих в рамках програми проектів для розвитку міста - розвиток молоді Франківська через мистецтво, створення посібника із сортування сміття та об’єднання мешканців житлового комплексу «Калинова Слобода». 

Нестеренко Анастасія, проект «Мальовидло» (художниця).

«Дуже люблю наше місто, постійно хотілось зробити щось для людей, показати їм, що жити тут - не так погано, як зазвичай малюють в своїй голові. Раніше працювала у сфері пов’язаній з мистецтвом. Загалом я малюю з двох років, ще коли навчалась в школі, мала замовлення і заробляла цим гроші.

Мій проект передбачав розвиток молоді через мистецтво. Що я для цього робила? Щосуботи їздила в Залучанський інтернат і проводила арт-терапію для дітей з особливими потребами. Провела draw & drink «Леонардо дай вінчик» (ми говорили про пропорції тіла, пили вино, слухали лекцію і трохи малювали), майстер-клас з розпису на одязі та інші мистецькі заходи.

Я зрозуміла в один прекрасний момент, що мені не вистачає людей, команди. Тому після останнього тренінгу на «Франківській майстерні», я запропонувала деяким проектам,які мають схожу проблематику об’єднати наші заходи. Зараз ми співпрацюємо з «Майстернею руху» Андрія Когуча над ідеєю анімувати казку про мармулядову пожежу. З проектом «OFFline games» та Уляною Глібкович плануємо спільний захід в перші дні весни, де можна буде поєднати малювання з іграми, а ще планую провести з «Екоґвалтом» воркшоп з перетворення сміття на різні корисні речі або арт-об’єкти. Планів дуже багато, серед них, зокрема, відкриття виставки робіт проекту 15 березня в Центрі сучасного мистецтва.

Для мене розвиток через мистецтво - це можливість розвивати фантазію, розуміти простір, відчувати колір, вміти передавати свої почуття на полотні тощо. В моєму проекті задіяна арт-терапія, завдяки якій люди заспокоюють свою нервову систему, а також можна індивідуально пропрацювати певні моменти, які турбують. Завдяки мистецтву можна говорити про екологію, створювати мультики, можна просто гратися.

Гадаю, що багато кому проект подарував віру в себе, в свої можливості. Більшості людей вбили в голову батьки, що цим на хліб не заробиш, або що ти не вмієш малювати. Насправді малювати може кожен і в будь якому віці, саме тому на воркшопах присутні і діти, і дорослі. Хотілося б, щоб люди були сміливіші та ближчі до творчості, щоб розкрили свій потенціал і позбулись комплексів.

Чому я це роблю? Люблю приносити людям щастя, змінювати їх світогляд, розкривати їхній потенціал, допомагати їм вірити в себе».

Макс Вердеш, проект «Екоґвалт» (студент, програміст).

«Наш проект існує вже більше року, він розпочався з іншої програми Іншої Освіти - «Майстерні сільських ініціатив». Тоді ми проводили апсайклінгові майстер-класи і лекції для молоді та учнів старших класів. Але з часом ми трохи виросли і наша аудиторія змінилась. З осені 2017-го на нашу сторінку активно почали писати жінки 25-35 років і розпитувати про сортування. «Пластикові пакети це ПЕТ? А куди віддати градусник?», і таке подібне. В цей же час наша команда обновилась, і одного дня нова учасниця запитала: «А звідки ви це все знаєте ? Де берете інформацію? У вас є якась база? Я теж хочу почитати».

Ну і я зрозумів, що доцільно буде створити якийсь порадник або посібник для людей, які хочуть шарити сортування. Захотіли зробити його у друкуваному вигляді, і обов’язково з малюнками і крутим дизайном. З цією ідею ми і подалися на Франкіську Майстерню. А там вже змогли кристалізувати ідею і за півтора місяця роботи підготували і зверстали наш посібник з сортування відходів.

Розвивати екологічний рух у своєму місті мене мотивує стан середовища (як тільки бачиш наше сміттєзвалище, то одразу хочеться щось змінити) і те, як люди поводяться з відходами. От викинув я пакетик, а куди він попаде мене не цікавить. Це ніби не помити за собою посуд після їжі. Тому бути екологічно свідомим/свідомою для мене - це «помити за собою посуд». Тобто знати, куди потрапить сміття після того, як я його викину або здам на переробку, і як це вплине на довкілля, на економіку та суспільство.

Є такий стереотип, що якщо держава встановить контейнер для сортування в місті, то люди все одно не сортуватимуть. З іншого боку, навіщо пробувати сортувати, якщо контейнерів немає і все йде в один контейнер. Таке замкнене коло. Але я дійсно вірю в те, що зараз багато українців вже достатньо свідомі, щоб правильно користуватись ресурсами.

Мене мотивує хороша команда і схвальні відгуки людей. Інколи просто пишуть: «Ви робите хорошу справу!», - і від цього хочеться ще більше старатись. Взагалі, я дуже радий, що знайшов справу до душі. Сам собі дивуюсь, як інколи проведу півночі, щоб розібратись, чому зараз батарейки в Україні не переробляють.

Проект зупинятися не буде і ми вже будуємо грандіозні плани на квітень. За час роботи над посібником ми встигли зареєструвати ГО «Екоґвалт» тож тепер маємо нові інструменти і обов`язки. Скажу по секрету: ми вже розписали і розпланували соціальну програму для домогосподарств, в рамках якої ми будемо разом з цілим районом Коломиї сортувати сміття. Зараз шукаємо ресурси і партнерів».

Лілія Мелешко, проект «Калинова Слобода community» (фрілансерка, молода мама).

«У 2017 році я заселилась в новозбудований район Калинова Слобода, спроектований за принципом «gated community» - закритого містечка. Це така собі зелена оаза в пригороді + паркан, шлагбаум, охорона і камери по всіх кутках. Район великий і напівзаселений, ще й знаходиться на окраїні Франківська, тож у форс-мажорних обставинах я зіткнулася з ситуацією, коли навіть не мала куди екстренно звернутись - поблизу нуль знайомих, родичі-друзі неблизько, і банально навіть не знаєш, в яку квартиру стукати за допомогою, бо практично всюди - лише ремонти. Це було потужною мотивацією знайомитися з сусідами. Часто гуляючи з малюком я де-не-де контактувала з сусідами, і виявила, що мій новий район приховує значний потенціал - дуже багато потужних, різносторонніх людей з різних регіонів України (в т.ч. окупованих територій), з нашої області, з різних мікрорайонів Франика знайшли за спільним парканом і шлагбаумом свій новий дім. Здавалось би, в такому районі можна вийти на нову якість життя і сформувати традиції добросусідства - на це навіть забудовник робив акцент в рекламі кварталу. Але реальність виявилась іншою. Тому як зацікавлена сторона я обрала сусідство темою свого проекту.

Спершу я проводила дослідження досвіду активістів з інших регіонів в сфері сусідства, знайомилась та обмінювалась дрібними послугами з сусідами, підбирала інструменти довготривалої роботи з громадою, подала заявку на міський грант, а зараз спілкуюся з представником від гранту. В грудні був запланований мистецький квартирник для активних жителів містечка, який я розглядаю, як початок командотворення. З особистих причин він зсунувся у часі і відбудеться вже по завершенню програми.

Об’єднання спільноти для мене - це не тільки спільний відпочинок і взаємна ввічливість, це ціла мережа взаємозв’язків між сусідами, яка дозволяє обмінюватися послугами, корисними контактами, продукувати нові ідеї, започатковувати бізнес-партнерства за формулою «свій до свого по своє». Це посилення окремих мешканців і громади загалом, і це відсутність упередженості, зокрема упередженості і перестороги до вимушених переселенців.

Подальші плани на найближчий тиждень пов’язані з мікро-грантом від платформи «Тепле місто». Ядром поданого проекту є українська кооперативна стратегія «Світ громад», яка задумана і розроблялася як акселератор розвитку мікрогромад. Незалежно від гранту, я започатковую у себе мистецькі квартирники і клубні зустрічі відкриті для всіх охочих сусідів. Також хочу збирати жінок для спільного приготування екзотичних кулінарних шедеврів, для хенд-мейд тусовок, спільних вилазок в гори та інших активностей, рекламувати все це в нашій фб-спільноті, формувати імідж сусідства і запрошувати долучатись. Ще ми спробуємо брати і публікувати коротенькі інтерв’ю в сусідів,щоб вони розповідали про себе, хто чим займається. А також - зібрати сусідську дошку обміну послугами».

Про програму:

«Франківська Майстерня»- це локальна інкубаційна програма неформальної освіти в сфері активного / демократичного громадянства. Програма має на меті будувати та підтримувати зв’язки між новим поколінням низового активізму та сталими гравцями в культурі, владі та бізнесі, створити умови для їх співпраці на різних рівнях. Програма реалізується ГО «Інша Освіта» в рамках довгострокової освітньої стратегії навколо ревіталізації заводу Промприлад. Проект «Розширення можливостей локальних активістів в Івано-Франківську. Майстерня» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди координаторів та учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

«Інша  Освіта» - це громадська організація, яка працює над альтернативними освітніми розробками та займається менеджментом якості неформальної освіти задля того, аби таким чином зміцнювати все суспільство. Ми переконані, що демократичний інклюзивний простір для різних форм навчання не тільки допомагає кожному з нас розвиватися та добиватися більшого в житті. Завдяки різноманітному, цілісному та живому навчанню ми дозволяємо собі більше довіри (до себе та до інших) та більше та частіше об’єднуємося – задля посилення один одного та посилення наших громад.