Серед європейських країн Німеччина виділяється тим, що як ніхто дбає про право своїх громадян з інвалідністю на достойну працю. Зумовлено це насамперед історією держави. Адже внаслідок Другої світової війни великий пласт населення зазнав фізичної шкоди та отримав інвалідність. ГПО «Права людини» вирішило розглянути німецький досвід працевлаштування таких громадян більш детально.

Німеччина – це країна ЄС, в якій особи з інвалідністю є найбільш економічно активними. Участь на ринку праці тут беруть 69,4 % людей з інвалідністю, тоді як середній показник по країнам ЄС становить 57%. Для порівняння: економічна активність осіб з інвалідністю в Люксембурзі складає 62,5%, Швеції - 68,4% – це країни, яким найбільше вдалося наблизитись до успіхів Німеччини.

На законодавчому рівні права людей з інвалідністю на працю в Німеччині гарантуються такими законодавчими актами: «Акт про інтеграцію осіб з інвалідністю», «Кодекс соціального законодавства», закони «Про інвалідність», «Про сприяння в працевлаштуванні», «Про вирівнювання послуг по реабілітації», «Про одностайність заходів щодо реабілітації». Цей комплекс законів максимально сприяє повноцінній участі осіб з інвалідністю на ринку праці. Квота на працевлаштування людей з обмеженими можливостями в Німеччині складає 5%, а штрафи для роботодавців за її недотримання є досить високими – щорічно до бюджету потрапляє близько 200 млн євро таких штрафів.

Успіх Німеччини у  працевлаштуванні людей з інвалідністю полягає насамперед в тому, що до участі таких громадян на ринку праці готують ще під час навчання. В багатьох університетах функціонують спеціально створені Центри по роботі зі студентами з особливими потребами. На них виявляють рівень готовності знань студентів, допомагають визначитись щодо спеціальності, інформують про індивідуальні технічні засоби навчання, допомагають інтегруватись в групу та колектив.

Реабілітаційні центри для людей з інвалідністю в Німеччині приємно вражають своїм різноманіттям та якістю надання послуг. Вони не лише дбають про здобуття професії, а й працевлаштовують своїх вихованців. Так, центр комплексної реабілітації м. Фольмарштейн являє собою лікувально-санітарну установу з ортопедичною клінікою, відділом професійного навчання, з майстернями, гуртожитком та санаторним відділенням. Після лікування клієнтів центру переводять до відділу профнавчання, де на вибір представлено близько 40 спеціальностей, в основному з обробки дерева, металу, торгової справи, пошиття одягу та взуття. Спеціалісти центру вивчають можливості кожного підопічного, після чого рекомендують найбільш підходящу професію. Тривалість навчання в центрі становить від кількох місяців до двох років. Центр отримує замовлення від приватних фірм, куди вихованців в подальшому працевлаштовують.

Центр в Гейдельберзі має 800 навчальних місць та інтернат. Цей Центр здійснює реабілітацію хворих на туберкульоз та серцево-судинні захворювання. Тут готують фахівців в області електроніки, радіотехніки, програмування. Майстерні обладнані найсучаснішою технікою. Головою професійно-технічної ради центру є один із адміністративних керівників фірми Сіменс, з якою в подальшому укладаються договори на підготовку фахівців.

Відновлювальний центр у Франкфурті-на-Майні має 1200 місць і призначений для медичної реабілітації. Крім ортопедичної клініки тут є відділення трудотерапії. У цьому відділенні діють ткацькі, картонажні, металообробні майстерні, але навчання в них не передбачено. В разі необхідності, після проведення медичної реабілітації, пацієнтів відправляють на перенавчання в інші місця.

Навчання у кожному з описаних центрів закінчується здачею професійного іспиту в промислово-торговельній палаті, після чого можливе укладання довгострокового контракту на ринку праці.

Як бачимо, Німеччина – країна з потужним механізмом соціально-трудової реабілітації людей з інвалідністю, а також з дієвим комплексом юридичної підтримки громадян на ринку праці. ГПО «Права людини» висловлює надію, що досвід Німеччини у сфері зайнятості осіб з інвалідністю не буде проігнорований і в нашій державі.

Стаття  підготовлена за сприяння Європейського Союзу в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу.