В європейському суспільстві задля гідного працевлаштування осіб з інвалідністю використовують різні підходи професійної орієнтації, адже саме на цьому етапі починається діяльність громадянина на ринку праці. Найбільш цікавий досвід ЄС у профорієнтації таких людей розглянемо детальніше.

Більшості людей з інвалідністю потрібна серйозніша професійна орієнтація, ніж здоровим працівникам, і ця більшість стикається з серйозними перешкодами в отриманні відповідної інформації. Професійну орієнтацію слід починати з питання: яку кар’єру обрала б ця людина, якби не мала інвалідності? Метою ж реабілітаційних заходів має бути негайне залучення осіб з інвалідністю в процес праці, який задовольняв би їх самих і роботодавців. 

В Європі з метою професійної орієнтації людей з інвалідністю розповсюджена практика створення спеціальних центрів. Так, у  Швеції в 1993 році був створений Центр професійної реабілітації «Стенста-Центр». Тут проходять заходи з професійної реабілітації людей з інвалідністю, що включають профорієнтацію, профконсультування через профнавчання, соціальну та медичну реабілітацію та сприяння працевлаштуванню. Тривалість такої реабілітації становить близько 2 років. В цій же країні діє підприємство «Самхалл», що має велику кількість філій. Пройшовши етап підтримуваного працевлаштування на цьому підприємстві, особи з інвалідністю переходять на відкритий ринок праці.

Соціальні служби в Великобританії надають допомогу на дому, в центрах, інтернатах і школах. За здійснення соціальної реабілітації в Англії відповідає місцева влада, яка надає більшу частину соціальних послуг; приватні власники будинків, які забезпечують догляд за певну плату; громадський сектор. Особам з ментальною інвалідністю надається допомога з навчання комунікативним навичкам, правилам поведінки в суспільстві, проводяться спеціальні прогулянки. Також для підлітків організовані центри професійної підготовки. Створюються спеціальні відділення трудотерапії. Робота фахівців цих центрів спрямована на розвиток оптимального рівня незалежності з соціальної точки зору.

У Фінляндії у всіх службах зайнятості є фахівці, які займаються профорієнтацією та працевлаштуванням осіб з інвалідністю. Безробітний отримує допомогу під час стажування і кошти для самостійного працевлаштування. Тут існує близько 100 різних Центрів профреабілітації для осіб, які мають проблеми зі здоров’ям. Вікові рамки для відвідування цих центрів варіюються від 16 до 50 років.

А от у Німеччині був розроблений єдиний мінімальний соціальний стандарт, який регулює зайнятість осіб з інвалідністю. Цей стандарт визначає зміст п’яти напрямків в сфері сприяння зайнятості для таких осіб:

• можливість доступу до робочих місць,
• захист від незаконних звільнень,
• розвиток служб профорієнтації,
• профконсультації та сприяння працевлаштуванню,
• технічне оснащення робочих місць.

Сьогодні впевнено можна свідчити про те, що правильна професійна орієнтація громадян з інвалідністю допомогла країнам ЄС забезпечити таких громадян належним доступом до ринку праці. Тож, такий досвід варто переймати і Україні.

Матеріал підготовлений за сприяння Європейського Союзу в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу.