Життєва історія в рамках адвокаційної акції «Я жінка і я хочу працювати».

 

Мене звати Марина і зараз я професійно займаюсь тайським масажем, створила проект Original thai massage Slow Flow. Хочу розповісти свою історію, як я прийшла до своєї мрії.

 

Забігаючи наперед, хочу сказати - вірте в себе, у свою мрію, щоб не сталося!

 

Я подолала довгий шлях, перш ніж почала займатися тим, що дійсно люблю. Скажу чесно, бували моменти зневіри, страху, поневірянь, але моя мрія і віра, що я здатна цього досягти, надихали мене йти далі й не здаватися.

 

 

12 років свого життя я працювала на різних позиціях у великих корпораціях. Економічна освіта, професійний підхід, гарне знання англійської мови допомагали мені рік за роком підніматися кар’єрними сходами в сфері фінансового аналізу.

 

Я відчувала внутрішнє занепокоєння, часто виснажувалась. Моє тіло протестувало, моя нервова система розхитувалась, моє здоров’я втрачалось, я набирала вагу, ставала в’ялою, пасивною до життя.

Робота – дім – ліжко – робота. Ні, я не хотіла і не мала право далі продовжувати те, що було не моє .

 

Я працювала по 10 годин за комп’ютером, виконувала складні аналітичні завдання, робила звіти, моделі, плани. Ця робота вважалася престижною, приносила мені гарні гроші, в мене все виходило, але я була не на своєму місці.

Я захоплююсь жінками в бізнесі, я ними надихаюсь, я хочу бути такою. Власне, я хочу зберегти духовність своєї праці й бути водночас нормально влаштованою в нашій економічній системі. Для цього я маю будувати бізнес.

Діло в тому, що я почала практикувати йогу, коли в мене помер чоловік. Я не хотіла описувати такі важкі подробиці.. Але. До цього я жила досить-таки безтурботно й без питань. Але коли здорова, молода людина несподівано, абсолютно без завершеності, без “смислу”, помирає, і ця людина - найближча тобі в світі… Я зламалась. Я втратила грунт під ногами. Я втратила сенс. Ніхто не міг відповісти мені на головне питання. І якщо б не знайомство з йогою. Не з тим, що в нас часто розуміють під йогою - гімнастичні вправи - а з філософсько-релігійною основою, з світосприйняттям, я б не змогла жити далі…

 

Це сталось п’ять років тому. Я практикувала не лише йогу, але й заглибилась у філософію, світогляд, самоусвідомлення. Вже тоді я чітко зрозуміла, що займаюся не тією справою, для якої призначена. Я почала шукати, поєднувала роботу і подорожі (найдовшою була подорож до Індії). Під час своїх мандрівок я зустріла багато неймовірних і чудових людей, дехто з яких став моїми вчителями. І врешті-решт я для себе відкрила тайський масаж. Чим більше я навчалася, тим більше розуміла, що практика зцілення через пасивну йогу й гармонізацію енергії на всіх рівнях – це моє діло

 

Зараз я продовжую розвиватись в терапевтичному напрямі, вивчаю нові техніки роботи з тілом, здобуваю досвід у більш досвідчених майстрів. І найголовніше – я знаю, що я на своєму місці, я відчуваю себе наповненою та щасливою завдяки своїй справі.

Озираючись назад, я розумію, що це було одне з найкращих рішень у моєму житті.

В йозі… ой це дійсно дивне запитання. Бо по-перше дуже важко відповісти на те, що мається на увазі під “йогою”… Скоріш за все - ви маєте на увазі йога-школи, які існують в Україні. Тому що взагалі - в реальній йозі, тобто в філософії - там нема суттєвого розділення, бо це наука про недуальність. Бо по суті ми всі - душі. Але добре.. Про Україну. Власне, ситуація така, що основна маса клієнток йога-шкіл - це саме жінки (80, іноді більше відсотків). Але йога-тічери здебільшого чоловіки. А що стосується засновників цих шкіл - то тут 100% чоловіки! Мені подобаються і чоловіки і жінки в йозі. Головне - це те, що собою являє ця людина. Але факт залишається фактом, і статистика - статистикою. Чому так?.. Думаю, по тій же причині, чому більшість власних структур належить чоловікам. В йога-бізнесі - все те саме.