Любов Гук: коворкінг як місце зустрічі та спілкування однодумців

Любов Гук стала підприємцем рік тому. Зараз їй 25, за плечима – переїзд з Донецька до Ужгорода і створення першого в місті коворкінгу. В рамках проекту «Ви робите – ми розповідаємо» вона поділилася з нами планами на створення простору, який стане місцем зустрічі і спілкування однодумців.  

Любов, розкажіть трохи про себе, чим займалися до подій 2014 року?

У Донецьку я прожила п'ять років - навчалася, потім займалася фінансами у великій роздрібній торговельній мережі. Незабаром почався конфлікт на сході, і компанія, в якій я працювала, переїхала до Запоріжжя. Я зрозуміла, що треба щосьзмінювати.

Як тоді йшли справи, наскільки була напруженою ситуація?

Всюди почалися заворушення в місті, на роботі ситуаціябула неспокійною. Вже тоді було ясно, що все погано і час їхати. Їду вранці на роботу – дорога «чиста», їду назад – вже стоїть блокпост. Було не по собі.

Тоді я і вирішила їхати з міста. Звичайно, я усвідомлювала, що перспектив тут немає і потрібно рухатися далі. У той час мені було 23, за плечима був дворічний досвід роботи і по суті все тільки починалося. Я почала шукати роботу.

Батьки підтримали Вас у бажанні виїхати?

Звичайно! Батьки були «за» переїзд, вони наполягали на тому, щоб я їхала тому, що бачили, що відбувається в місті і хвилювалися.

І що Ви зробили в результаті?

Я склала резюме і почала розсилати його по всій Україні. Спочатку в пріоритеті був Київ, але потім плани змінилися. Особливих побажань не було, мені дуже хотілося виїхати і продовжувати працювати, розвиватися, жити повноцінним життям. Невдовзі мені запропонували роботу в Київському філіалі україно-британської компанії, я пройшла співбесіду. Але обставини склалися так, що в той момент мені довелося робити вибір між Києвом та Ужгородом. Я зробила вибір на користь Ужгорода і не пошкодувала – компанія, яка запропонувала раніше роботу, дозволила мені працювати віддалено. Так почалася моя історія з коворкінгом.

Як з'явилася ідея створити подібний простір в Ужгороді?

Як я  вже говорила, що з'явилася можливість працювати віддалено. Але дуже скоро я зрозуміла, що мені потрібно спілкування і робоча обстановка – я не могла проводити цілі дні вдома. Я перепробувала все, лише б не працювати в домашньому режимі – працювала в кафе, бібліотеках і навіть на паркових лавах – все це було дуже незручно. Так тривало близько 3-х місяців, поки випадково в розмові зі своїми київськими колегами я не дізналася, що вони подібну проблему вирішили давним-давно з допомогою коворкінгу. Незабаром я почала ними цікавитися і зрозуміла, що якщо їх немає в Ужгороді, то я просто вимушена їх створити!

Як сприйняли ідею близькі, знайомі, та й самі жителі міста?

До своєї радості я зрозуміла, що не одна зіткнулася з подібною проблемою – мене підтримали знайомі. Вони сказали, що таких просторів у місті ще немає, а тому ідея напевно знайде підтримку. Проблема лише в тому, що тут більшість не знають, що таке «коворкінг», що це за офіс такий, куди приходять всі бажаючі і працюють.

Невдовзі ви стартували з першим в Ужгороді коворкінгом «Ваймс». Що він з себе представляв?

Так, перед запуском, я багато спілкувалася зі знайомими, розпитувала у них, куди б вони прийшли з радістю працювати, що б хотіли бачити там. Так ми зрозуміли, що потрібно приміщення в центрі зі зручною транспортною розв'язкою, привабливим інтер'єром та комфортними умовами роботи. Перше наше приміщення було досить проблемним, але знайшли що знайшли... Тут було 40 кв.м, 5 робочих місць та кімната для переговорів. До нас почали приходити люди. Звичайно, спочатку вони були неактивні, я постійно стикалася з питанням «Що таке коворкінг?», але потроху справи почали просуватися.

Чому «Ваймс»?

Питання, яке задають не рідше, ніж про сам офіс. Ваймс – це однойменна назва компанії VimesVC, в якій я працюю вже другий рік і завдяки якій виникла і була реалізована ідея створення коворкінгу. Я дуже вдячна своєму керівнику за те, що він мене підтримав в усіх питаннях, пов'язаних з відкриттям і розвитком моєї ідеї. За це йому величезна подяка!

Хто ваші гості?

Я добре пам'ятаю нашу першу клієнтку – це була жінка-ріелтор. Їй потрібно було працювати за ноутбуком, їздити на зустрічі з клієнтами. Невдовзі прийшли і айтішники, які стали нашими основними клієнтами. Мені взагалі здається, що це унікальна категорія людей, я для себе з тих пір  відкрила їх по-новому. Адже раніше уявляла собі нудних хлопців, які сидять цілими днями за комп'ютерами, не сплять, не їдять, ні з ким не спілкуються, дивляться в монітор і працюють 24 години на добу. Знайте, це страшний стереотип!

У першому офісі у нас були і викладачі – вони часто орендували кімнату для занять з учнями на пару годин, і всім це було зручно. Різні приходили люди. Незабаром ми зрозуміли, що пора розширюватися і 1-го березня ми вже переїхали на нове місце. Якщо говорити взагалі, то портрет нашого клієнта такий: людина, пов'язана зі сферою ІТ, працює вона, як правило, у робочі години, тому що цінує свій час. Швидше за все він приїхав у справах або до родичів на якийсь час і йому потрібно десь комфортно попрацювати. Про коворкінги він знає, так як вже був у таких просторах в інших містах. Місцевого населення у нас менше, але такі гості теж є. Наприклад, у нас є декілька людей, які з нами вже по півроку, і йти, на щастя, не збираються.

Чим відрізняється Ваш нинішній коворкінг від попереднього?

Так усім! Це приміщення практично в 2 рази більше і воно вже має щось спільне з типовими коворкінгами. Великий робочий простір, зони для відпочинку, 2 окремі кімнати для розмов по скайпу і телефону, зустрічей. Обстановка приємна – ми багато над нею працювали, розписували стіни, прикрашали квітами, розставляли меблі, щоб усім було зручно і комфортно.

Як ви просували проект?

На старті ми дуже активно просували себе на facebook, друкували листівки, та й роль сарафанного радіо не варто недооцінювати.

Питання обмежених ресурсів стояло дуже гостро, особливо в початковий період: доводилося викручуватися і вигадувати різні варіанти. Я вважаю, ми впоралися.

У чому вбачаєте головну задачу простору, чи є у нього своя особлива філософія?

Найголовніше для мене – це створити дійсно унікальний простір, де у людей буде можливість і комфортно працювати, і зустрічатися, спілкуватися з людьми. Адже людина – відкрита книга. Як часто ми, поговоривши з ким-то, робимо важливі висновки, приймаємо рішення. У коворкінзі нас будуть оточувати самі різні люди: сьогодні твій «сусід» займається веб-дизайном, завтра вже інший займається програмуванням, а післязавтра третій пішов з головою в відеомонтаж. Адже Люди дуже часто відмежовуються один від одного і не спілкуються. Я обожнюю спостерігати за тим, як до сьогоднішнього дня незнайомі один з одним люди починають жваво спілкуватися, знаходять спільні теми для розмови, відкривають загальні сфери інтересів, діляться досвідом.

Чи підтримують батьки Вашу ініціативу?

Так, і навіть дуже! Батьки навіть частіше запитують мене про коворкінг «Ваймс», ніж про мою основну роботу. Вони розуміють і бачать, що я вкладаю в цей проект багато сил і енергії.

Мене мотивують також і деякі наші клієнти. Наприклад, нещодавно прийшов харків'янин, який ще давно приходив до нас у гості попрацювати. Мені дуже приємно бачити людей, які приходять до нас знову і знову. Подвійно приємно, коли ті, хто були і в старому і в новому приміщенні, кажуть, що зараз у нас стало набагато краще, затишніше і комфортніше!

 Хто працює у Вашій команді?

Зараз у нас є адміністратор, який працює неповний робочий день і допомагає розвивати проект. В майбутньому у нас буде постійна людина, яка зможе  керувати всіма процесами, організовувати заходи, візьме також і відповідальність за проведення заходів, просування коворкінгу. Я, звичайно, так само буду продовжувати робити все, що залежить від мене, щоб проект ріс і розвивався, без цього ніяк. Багато планів, ідей, тепер тільки вперед!

Що плануєте в майбутньому, які плани по розвитку?

Нам дуже б хотілося проводити освітні заходи. Збирати людей, які цікавляться чимось, запрошувати спікерів, які б чудово про це розповідали, залучаючи гостей до обговорення… Заходів, особливо освітніх, в Ужгороді і правда проводиться дуже мало. Хай навіть людина не прийде до нас працювати, але якщо його зацікавить тема заходу, то він обов'язково загляне, можливо навіть з друзями. Ужгород також і багатомовне місто – тут розмовляють мінімум на 2-х або 3-х мовах. Ми проводимо speaking-clubs (розмовні клуби з англ., прим. автора) з англійської, угорської і навіть італійської. Проводяться і обговорення бізнес-літератури.

Звичайно, хочеться розширюватися, мати приміщення більше, щоб усім було комфортно. Буває таке, що мені дзвонить людина, якої у нас ще не було, і питає, чи можна у нас сісти спиною до стіни, щоб ніхто ззаду не ходив і не заважав. Люди дуже цінують комфорт, адже на роботі людина проводить, як правило, більшу частину дня, і наше завдання його забезпечити. Насправді ми ще на старті перепробували багато варіантів розміщення меблів і досі в пошуку ідеального варіанту (сміється – прим. автора).

Коворкінг «Ваймс»,

Ужгород, вулиця Швабська 64 а, 4 поверх

Години роботи: пон.- пт. з 9:00 до 20:00

+38 (050) 957 17 73

Матеріал надано громадською організацією «КримSOS»

Матеріал опублікований у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. 

Контакти

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 1  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.