Ірина Сельницька: «І я вирішила, що нехай це буде кафе з мого дитинства!»

З Іриною говорити просто – вона не боїться. Вона не боїться згадати і розповісти мені, незнайомій людині, про п'ятиденний обстріл в Первомайську і вибухах мін чотирма поверхами вище. Не боїться мріяти про дитяче караоке у власному кафе і згадувати смак морозива з кафе «Казка» родом з дитинства.

Ірино, розкажіть, чому ви переїхали до Рівного?

30 липня 2014 року я з сім'єю переїхала в Лисичанськ з Первомайська. Були важкі часи – велися бої і нам довелося виїжджати буквально в капцях. Ми пережили 5 днів важких обстрілів: перебували на 2-му поверсі житлового будинку в той час, як на 6-му вибухали міни. Було дуже моторошно, бомбосховищ не було, де ховатися – невідомо. Досі немає статистики, скільки людей загинуло – місто окуповане. Я чула інформацію про те, що всього в місті проживало близько 30 тис. чоловік, а приблизно 2 тис. з того часу загинуло.

Як зараз почуваєтеся?

Мені тоді хотілося забути все, але поруч, в 40 км від нас, був Первомайськ – ми чули все, що там відбувалося. Незабаром стало зрозуміло, що ситуація затягнулася і потрібно щось вирішувати. Раніше я займалася роздрібною торгівлею, а в юнацтві мріяла працювати з дітьми. Я вирішила об’єднати все і відкрити дитяче кафе з ігровою кімнатою «Капітошки». Чому? Тому що ходжу по місту, дивлюся навкруги, а просторів для дітей немає, взагалі немає, уявляєте? Я раніше не працювала з дітьми, тому стартувати з бізнесом було лячно. Та й взагалі у мене був такий стан, коли нічого не хочеться. Але вже у вересні 2015 року я поновила підприємницьку діяльність і взяла участь у грантовом проекті ПРООН.

І заявка «вистрілила»?

Так, адже я писала сама бізнес-план, прописувала всі нюанси. Мабуть, моя ідея сподобалася не тільки мені, тому що я виграла конкурс і отримала кошти на реалізацію своєї ідеї.

Розкажіть про сам простір, для кого він і що там роблять ваші гості?

У нас кафе з ігровою кімнатою «Капітошки». Тут діти від 3-х до 12-ти років можуть перекусити, пограти з аніматорами або в ігровому просторі «Лабіринт». Ми також придбали апарат з виробництва м'якого морозива, зараз у нас в асортименті загалом всякого роду солодощі. Ми організовуємо безліч свят, і це не тільки Дні народження. Я сама переселенка, тому намагаюся всіляко допомагати іншим людям, які опинилися у схожій ситуації. Наприклад, по понеділках ми влаштовуємо Дні благодійності.

Що це означає?

Це означає, що в понеділок діти переселенців, учасників АТО або з багатодітних сімей можуть провести час в ігровій зоні у нас безкоштовно.

Користується ідея популярністю, як багато у вас зазвичай гостей?

Так, по понеділках у нас зазвичай більше 8 чоловік приходить в ігрову кімнату. В інші дні буває по-різному. Спочатку, коли ми тільки відкрилися, людей було значно більше. Далі ж всі ми зіткнулися з важкою фінансовою ситуацією та гостей стало менше.

Можливо, у зв'язку з цим ви хотіли б щось змінити в проекті?

Так, у нас багато планів, звичайно! В нашому регіоні дійсно дуже складна економічна ситуація – затримують зарплати, грошей немає. Відвідувачі часто говорять нам, що хотіли б бачити в асортименті гарячі страви, що автоматично для нас припускає покупку додаткового обладнання, тобто гроші. Зараз я впевнена в тому, що нам потрібно розширювати як асортимент кафе, так і вводити нові можливості для гостей в ігровій кімнаті. Приміром, у нас в усьому місті немає місць для розваги підлітків 12-15 років. Так можливо, ми зможемо стати тим простором, у якому вони з задоволенням будуть проводити час?

Як просували проект на старті?

Спочатку ми давали рекламу на радіо та в місцевій газеті, приїжджало до нас і телебачення зняло кілька роликів про нас, я вела і продовжую вести сторінки в соцмережах. Зараз же реклама на радіо дорого коштує, ми обмежилися пресою. Ну і сарафанне радіо ніхто не відміняв. У нас є книга відгуків відвідувачів – усі записи в ній з подяками!

Хто допомагав вам реалізувати проект, хто працює з вами в команді зараз?

Над бізнес-планом, дизайном, просуванням кафе я працювала самостійно. Якось так вийшло, що всі ідеї, які були вже давно в голові, мені вдалося реалізувати. Ось приміром ідея солодощів тягнеться за мною з дитинства! Я пам'ятаю, у нас в місті було кафе «Казка» зі смачним морозивом та тістечками. І я вирішила, що нехай це буде кафе з мого дитинства! Розумію в той же час, що ми йдемо вперед і якщо населення бажає їсти не тільки солодке, але і гарячу картоплю, наприклад, то ми повинні дати людям цю можливість.

Зараз у мене в команді працює 3 особи: 2 продавця-офіціанта і аніматор. Ну, і я, звичайно (сміється – прим. автора).

А як проходить ваш звичайний день?

Починається він у мене о пів на дев'яту, дівчата підтягуються на роботу о дев'ятій годині. Ми готуємо робочі місця, суміші для морозива в тому числі. Далі починають приходити гості, ми їх обслуговуємо, пригощаємо. Якщо ж День народження у когось - організовуємо свято. Ми працюємо зазвичай до 21 години, але навіть якщо наш гість прийде в 20:45 захоче залишитися у нас трішки довше, я затримаюсь і буду йому рада.

Матеріал надано громадською організацією «КримSOS»

Матеріал опублікований у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. 

Контакти

  • Ірина Сельницька
  • (097) 263 34 29; (095) 551 35 31
Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 1  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.