Коротка історія успішного втілення у життя проекту сільської громади силами самої громади - наскільки важливо вміти оцінити багатства, дані Природою. 

Сьогодні це місце користується популярністю не лише серед місцевих селян, але й серед жителів райцентру, і є справжньою візиткою села. Ще три роки тому ви могли побачити лише чагарники, і хащі, обвиті хмелем, від яких тхнуло болотом, а сьогодні це дбайливо доглянута територія, куточок відпочинку, затишку, і краси.

У результаті облаштування території була отримана не лише пряма практична користь, про яку - далі, але й закладено підґрунтя для розвитку екосистеми, складовою якої є зазначена територія.

Мова йде про колишній колгоспний ставок площею приблизно 70 м. кв., та джерело поруч, оточене високими вільхами у глибині соснового лісу.

Впродовж біля сорока років жила пам’ять про те, як вода розмила дамбу ставка, після чого той припинив своє існування. Дві залізобетонні стічні труби залишилися у землі. Саме їх наявність після сорока років лежання у хащах дозволила повірити у можливість відновлення ставу тим, хто безпосередньо взявся за це. Ця ідея “висіла у повітрі” давно. Можливо, імпульсу додали наслідки облаштування джерела поруч - майже щодня тепер усі бажаючі брали з нього воду.

 Проект передбачав розчищення території ставка від дерев, і хащів, укладання за допомогою автокрана стічних труб, будівництво “воріт” ставу - шандору, бетонної споруди, яка регулює рівень води у водоймі, зведення дамби, корчування пнів, і поглиблення ставу бульдозером. Зазначимо, що при створенні штучної водойми повинна бути гарантія, що ставок регулярно поповнюватиметься свіжою водою, і що ця вода не застоюватиметься. Не вдаючись у подробиці успішного функціонування такої водойми відмічу, що усі умови для цього були надані самою природою, так що залишалося лише їх оцінити.

Зауважимо, як реалізовувався проект. Обговорювали ідею усі охочі, але взятися до діла змогли, як стало видно, не всі. Серед цих активістів вирізнявся найактивніший, який особисто ходив за адресами, і збирав кошти, вів облік, агітував тих, хто сумнівався, домовлявся за техніку, і будматеріали, координував усі роботи - здавалося, був, ніби білка у колесі. Можна виділити “менеджерів проектів”, людей зі знаннями, і досвідом, які допомагали не лише фізичною працею, але й організаційно, обладнанням, і чия допомога була ніби маленьким проектом всередині великого проекту з відновлення ставу. Були просто волонтери - молоді добросовісні працівники і були скептики.

На роботу брали власні інструменти, працювали по вихідних, і доки реально не втомлювались, на перерву не йшли.

Зрештою, проект виправдав себе. Ставок став прекрасним місцем для розведення риби, і відпочинку. Наповнившись водами, він ніколи не пересихає, принаджуючи усіляких звірів, і птахів. Особливо хочеться відмітити, що це місце, разом із джерелом, у людській свідомості стало ніби маленьким заповідником, який хочеться оберігати, і розбудовувати.