Протягом останніх 2 років Центру зайнятості вільних людей вдалось надати допомогу понад 15.000 вимушених переселенців та ветеранів АТО. Великою мірою -завдячуючи бізнесу: як ініціативам та співпраці з компаніями, так і корпоративному волонтерству.

Волонтерка з Луганської області Оксана Нежальська втратила ногу минулого літа біля міста Антрацит. Жінка регулярно возила продуктові набори у найвіддаленіші куточки області, відгукувалася на потреби людей похилого віку, шукала ресурси та логістичні рішення для допомоги тим, хто в кризі. Одного дня авто, яким Оксана перевозила допомогу, натрапило на міну — жінці випало пройти нелегкі випробування: кілька операцій в Україні й закордоном, тривалий та багатоетапний процес реабілітації та відновлення, інвалідність на все життя.

Зараз вона — усміхнена енергійна жінка, з особливою радістю розповідає про усе те нове, що тепер є в її житті завдяки небайдужим людям.Оксана вивчає англійську, опановує комп’ютер, знайшла абсолютно нову для себе роботу. Медіа-компанія Ekonomika Communication Hub на засадах соціальної відповідальності рекрутувала жінку на посаду шифрувальниці аудіозаписів. 

“Коли я прийшла на співбесіду, страшенно хвилювалась. Це, чесно кажучи, в моєму житті була перша співбесіда. Але налаштована я була рішуче, та й поруч давні та хороші друзі з ГО «Центр зайнятості Вільних людей» (ЦЗВЛ). Вони у всьому мене підтримували та допомагали. Дякую їм, що разом прискіпливо створювали резюме, готувалися до співбесіди, навчили принаймні базовому користуванню компютером, а зараз ще на мовні курси спрямували!”, — розповідає Оксана. 

Євгенія Коночук, грантова менеджерка ЦЗВЛ, розповідає, що протягом останніх 2 років організації вдалось надати допомогу понад 15.000 вимушених переселенців та ветеранів АТО. Великою мірою —  завдячуючи бізнесу: як ініціативам та співпраці з компаніями, так і корпоративному волонтерству.

“Події останніх років безперечно зробили українські громадські організації більш видимими для багатьох українців. Це в свою чергу надало громадському сектору можливість не тільки створювати суспільно корисні проекти, а й своїм прикладом задавати стандарти роботи в Україні урядовим організаціям і представникам бізнесу, — зазначає Євгенія.

Зараз однією з проблем, про які говорить Оксана Нежальська, є недостатність часу для реалізації усіх її ідей. Упереджень чи утисків вона не бачить. Каже, що це насамперед залежить від самої людини, як вона сприймає оточуючий світ та можливості. Жінка мріє про реалізацію туристичного проекту, про нові знання, про людей, яким вона хоче допомогти чи яких могла б надихнути. «Я немов пасажир, який застрибує в останній вагон, — говорить вона. – Проте все відбувається завжди вчасно».