У Києві відбулася презентація фільму-розслідування «На роздоріжжі». Стрічку  присвячено проблемі незаконного насильства з боку співробітників правоохоронної системи та пенітенціарної служби над наркозалежними людьми.

Фільм акцентує увагу на неприпустимості тортур та знущань по відношенню до будь-кого. Назва «На роздоріжжі» символізує вибір, перед яким опинилися герої фільму. Яким шляхом йти далі? Як розвиватися пенітенціарній системі: трансформуватися чи залишатися пострадянським артефактом? Яким шляхом йти органам внутрішніх справ: покривати свавілля своїх працівників чи відновлювати справедливість? Як боротися жертвам зі своєю залежністю, а одночасно — з міліціонерами та тюремниками, які використовують цю залежність?

«Мене як режисера в будь-яких історіях завжди в першу чергу зворушують людські долі. Зрозуміло, що є загальна проблема наркоманії, її лікування та попередження, як є проблема злочинності і правосуддя, покарання і його справедливості. Але за кожним конкретним випадком стоїть чиясь доля. Я хочу продемонструвати громаді проблему, яку вона намагається не помічати», — каже режисерка фільму Ксенія Кравцова.

«Ми разом із громадськістю вже три роки здійснюємо моніторинг дотримання прав всіх категорій громадян, які перебувають у місцях несвободи. Водночас існують представники так званих вразливих груп, які саме внаслідок своєї вразливості потребують додаткового захисту з боку держави. До такої категорії належать і наркозалежні особи. Основна проблема тут полягає у своєчасності та адекватності надання їм медичної допомоги»– зазначила Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська.

Виконавчий директор Асоціації УМДПЛ Вадим Пивоваров стверджує, що саме наркозалежні частіше за інших стають жертвами нелюдського поводження і тортур з боку міліції і працівників пенітенціарної системи.

За його словами, це знаходить своє підтвердження при аналізі службової документації і в бесідах з затриманими, заарештованими та засудженими людьми: «У цьому випадку правоохоронцям не потрібно придумувати будь-яких витончених методів тортур — майструвати електрогенератори або діставати протигази, досить просто обмежити доступ наркозалежного до препарату, який він приймає».

«Люди беруть на себе масу нерозкритих справ тільки за обіцянку отримати наркотик», — додає Олексій Загребельний, керівник сумської громадської організації “Клуб «Шанс».

В Україні працюють програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), які допомагають наркозалежним, поступово зменшуючи дозу, подолати свою залежність і повернутися до повноцінного життя. «Основна задача замісної терапії — перевести пацієнта із ін’єкційних вуличних наркотиків на таблетовані медичні препарати. Таким чином знижується шкода і ризик передачі, наприклад, ВІЛ-інфекцій і гепатиту», — каже Тарас Злиденний, головний лікар Сумського обласного наркологічного диспансеру.

Однак сайти — місця, на яких йде видача препаратів ЗПТ — стали одним із об’єктів пильної уваги міліціонерів. Тут вони нерідко затримують пацієнтів, доставляють їх до райвідділів для дактилоскопування або щоб пред’явити звинувачення в якому-небудь злочині.

Згідно з українським законодавством, з моменту затримання і подальших процесуальних дій учаснику ЗПТ має бути забезпечене право на отримання препаратів, причому без переривання. Це право закріплене спільними нормативними актами МВС-ДПтСУ-МОЗ [1], однак у більшості випадків воно порушується: часто у черговій частині міліції та слідчих ізоляторах пенітенціарної служби взагалі не знають про цей наказ. І використовують стан наркозалежної людини кожен по-своєму.

«Якщо оперативники використовують уразливість наркозалежного в своїх цілях — змусити дати всі потрібні свідчення і підписати відповідні процесуальні документи, то співробітники пенітенціарної системи найчастіше хочуть заощадити і не витрачати бензин, час конвоїрів і взагалі, “возитися з якимось наркоманом”. У такому випадку затриманого змушують письмово відмовитися від продовження програми ЗПТ. При цьому не завжди проводять детоксикацію, і в результаті у жертви настає абстинентний сидром [2]», — розповідає Вадим Пивоваров.

Щоб вирішити цю проблему, треба організувати прийом препаратів ЗПТ в СІЗО та ізоляторах тимчасового тримання. Для реалізації даної ініціативи головне — політична воля керівництва МВС і ДПтСУ.

«Позитивний приклад є», – каже керівник відділу спеціальних проваджень Секретаріату Уповноваженого ВР України Сергій Швець. Він розповів, що у Сумській області після проведеного розслідування пенітенціарна служба (першою в країні) взяла на себе обов’язок організувати окреме приміщення в стінах місцевого СІЗО, де буде забезпечуватися і безперервність замісної терапії, і проведення детоксикації цих осіб. «Якщо це зробити і в інших СІЗО по всій Україні, тоді ця системна проблема зникне», — стверджує Сергій Швець.

«Численні громадські об’єднання та правозахисники по всій Україні докладають величезних зусиль для того, щоб представники вразливих груп не залишалися сам на сам із своїми проблемами. І в цьому сенсі для надзвичайна важлива допомога офісу Омбудсмана. Ми сподіваємось, що вихід стрічки «На роздоріжжі» допоможе привернути увагу широкої громадськості до кричущих випадків порушення прав людини в Україні», – додала керівник чернівецької громадської організації «Світле майбутнє для тебе» Юлія Палагнюк.

***

Фільм створено Асоціацією УМДПЛ у співпраці з відділом спеціальних проваджень Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. 

[1] Наказ «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії» від 22.10.2012: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12.