Днями в Закарпатті у рамках завершення програми Карпатського фонду «Дійсно разом» відбулася міжнародна конференція, на якій словацькі та українські фахівці обговорювали розвиток села в Україні та ділилися досвідом сільських громад у Словаччині. Які саме стратегії є найефективнішими для підтримки українських сільських місцевостей, на що повинні звернути увагу ті, хто приймає основні рішення, і яка роль самих громад у даному процесі – всі ці питання стали предметом дискусій конференції.

Слід зазначити, що інтенсивна й продуктивна співпраця між Словаччиною та Україною триває вже кілька років. Різноманітні програми міжнародного співробітництва партнерів з обох боків кордону призводять до покращення й поглиблення економічних та соціальних відносин між країнами і йдуть на користь усьому Карпатському регіону.

- Ми намагаємося йти назустріч Україні, - сказала під час конференції пані Янка Бурянова, Генеральний консул Словацької Республіки в місті Ужгород.- Зараз основне, це передавання досвіду перетворень.

Три сектори суспільства

Основною темою конференції, власне як і самої програми „Дійсно разом”, стала міжсекторна взаємодія і її вплив на розвиток сільських місцевостей. В будь-якому суспільстві діють три самостійні й цілком відмінні один від одного сектори: влада, - представлена в повсякденному житті інстанціями різного рівня, бізнес - створений підприємницькими суб’єктами, та власне громада. Недостатньо, щоб ці три сектори просто існували поруч. У кожного з них – своя специфіка, окрема роль і місце у суспільстві. Тому абсолютно необхідною є їхня тісна взаємодія, яка дає взаємно підсилений ефект і кращий результат.

В Україні міжсекторна співпраця є новим процесом і досить непросто втілюється у життя. Нерідко усі намагання налагодити діалог на рівних між владою, бізнесом і громадою наражаються на невидимі бар’єри нерозуміння, або ж просто її ігнорування. Тим примітнішими є проекти, в яких така міжсекторна співпраця успішно склалася і принесла видимі плоди.

Спільна українсько-словацька міжнародна програма Карпатського фонду під назвою «Дійсно разом», яка тривала в Україні майже два роки, була спрямована саме на підтримку й розвиток взаємодії місцевих органів влади, підприємницьких суб’єктів та громади у сільських місцевостях. За два роки вісім українських сільських громад з чотирьох областей України (Львівської, Закарпатської, Черкаської, Івано-Франківської) змогли не тільки реалізувати суспільно-необхідні проекти для своєї громади, а й пройти навчання в Словаччині. Найкращі з них було презентовано на міжнародній конференції

Проблеми українського села

- Ми вирішили зосередитися на маленьких сільських громадах, до 5 тисяч мешканців - сказав Руслан Жиленко, директор «Карпатського фонду Україна». – Оскільки це ті громади, які зазвичай найбільше обділені допомогою ззовні.

Підстави орієнтації саме на сільську місцевість зрозумілі. Фактично саме ці райони, так як і в Словаччині, протистоять найбільшим труднощам. За результатами дослідження Департаменту економічних та соціальних справ ООН, щороку з української мапи зникає близько тридцяти сіл. Брак робочих місць і соціальних умов, призводить до того, що молоді та освічені люди мігрують до міст і закордон. У селах залишаються тільки ті, які через свій вік, рівень освіти чи приналежності до якоїсь із неблагополучних груп, збільшують чисельність безробітних. Результат даних процесів плачевний – в Україні за останні кілька десятків років утворилися цілі місцевості, які, зберігши свій сільський характер, втратили, однак, основні функції - сільськогосподарські.

Можливості і перспективи якісних змін: проекти, успішно втілені в життя

Карпатський регіон України надзвичайно перспективний. Багаті природні та культурно – історичні надбання місцевості можна сміливо використати для розвитку туризму, якщо традиції та унікальну етніку кожного карпатського села ефективно та делікатно поєднувати з різними інноваціями. Також значним потенціалом розвитку, насамперед, у сфері традиційних для місцевості галузей, може стати молода робоча сила в поєднанні з хорошою професійною кваліфікацією. Креативна молодь привносить нові підходи та ідеї як у сферу економіки так і в сферу культури. Програми підтримки, які відкривають простір для таких груп людей, як правило, особливо успішні і приносять видимі результати при відносно низькій вартості та в короткий термін.

Аби змінити негативну тенденцію занепаду сільських місцевостей, конче необхідно залучати до вирішення проблеми села якомога ширший спектр суб’єктів з усіх секторів суспільства – вважають учасники конференції. Проект „Оцифрування старих кінофільмів у селі Терново” на Тячівщині підтриманий Карпатським фондом Україна в рамках програми „Дійсно разом”, є яскравим прикладом того, як об’єднуючись можна досягати хорошого результату.

Тернівський проект відродив у мальовничому карпатському селі інтерес до минулого та надихнув інших ентузіастів

Колишнього голову Тернова, Івана Михайловича Зайця, місцеві пам’ятають як людину, котра була завжди з камерою в руці і невтомно документувала життя села. На жаль, впродовж довгих років його кіноплівки були недоступні для загалу і знаходилися на зберіганні в тернівському музеї. Громадський ресурсний центр розвитку села Терново прагнув знайти засоби для їхнього оцифрування.

- Ми знали, якщо хочемо досягти успіху, мусимо запросити до співпраці над проектом і представників самоврядування та приватних підприємців, – пояснює Леонід Рибар, директор організації. Об’єднали свої сили з Тернівською сільською радою, місцевим музеєм та «Агенцією регіонального розвитку Тячівського району». Разом їм вдалося зібрати більш ніж шість тисяч гривень. Приватні підприємці запропонували значні знижки на купівлю обладнання. Карпатський фонд Україна для реалізації цього проекту надав суму, яка склала 14 400 гривень.

Документальні фільми отримали великий успіх. Велике враження від них насамперед мали самі тернівці, які в певних картинах впізнавали добре знайомі місця своєї домівки та навіть себе. Тепер відчути давню атмосферу Тернова можуть і наступні покоління його мешканців та туристів.

В межах проекту було оцифровано дванадцять фільмів. Цифрові записи не доступні в мережі Інтернет чи на будь-яких інших носіях. Автори проекту намагаються, насамперед, досягти того, аби тернівський музей відвідувало щоразу більше людей. Тому фільми програють кожних вихідних, а виступи доступні для широкої публіки. Ця концепція виправдала себе – відвідуваність музею значною мірою підвищилася. Звичайно, люди постійно просять придбати фільми на DVD та дивитися їх в комфорті вдома, але працівники музею непохитні в цьому питанні – хто хоче ознайомитися з унікальним матеріалом, який охоплює минулі часи, мусить прийти особисто.

Успіх цього проекту, за досить короткий відрізок часу, розійшовся за межі Тернова. Мешканці навколишніх сіл та містечок відвідують музей та розмовляють з авторами проекту про те, яким шляхом вони йшли для втілення проекту і що саме потрібно для того, аби зробити щось подібне. Таким чином, тернівський приклад стає джерелом натхнення для інших.

Успішний приклад малого виробництва

Для розвитку українського села важливо також розпочати оновлення сільськогосподарського виробництва, створювати умови для утворення нових малих виробничих підрозділів, фермерських об’єднань, які будуть продавати свої продукти на місцевому ринку. Прикладом такого фермерського об’єднання, яке було підтримано „Карпатським фондом Україна” в рамках програми „Дійсно разом” є кооператив ЕКОМ з села Чесники, що на Івано-Франківщині.

Олег Журавінський ще до недавнього часу, для того аби прогодувати сім’ю, був змушений їздити на заробітки в далеку Польщу. Коли йому випала нагода змінити своє життя і почати працювати в рідному краї, Олег вчепився за цю можливість. Він відреагував на пропозицію створення сільськогосподарських об’єднань і подав заявку на грант в Західноукраїнський ресурсний центр. Незабаром в світі з’явилася некомерційна організація ЕКОМ. Поштовхом для створення організації стала і безперспективна ситуація тамтешніх дрібних виробників молока. Колись у Рогатинському районі було аж три молокозаводи, проте всі закрилися. Цим швидко скористалися перекупники, котрі платили невчасно. Накопичувалася заборгованість за кілька місяців і люди почали різати та продавати своїх корів.

До кооперативу вступило сорок чотири фермери.

- Особисто я сам обійшов всіх фермерів нашого та сусіднього села та запитав їх чи хочуть вони бути членами кооперативу. Вони погодилися. Дехто з них мав досить багато надлишкових продуктів, але донедавна не мав як їх реалізовувати, – описує початки кооперативу Олег.

Аби почати справу, Олег Журавінський отримав кошти з декількох джерел і об’єднав сили кількох секторів. Спочатку дістав дотацію з програми «Сільське молоко» в розмірі 38 000 гривень, згодом надійшов внесок від сільської влади в розмірі 5 000 гривень, таку саму частину йому надіслали і з району. Свій вклад в проект зробив і кожен член кооперативу. При заснуванні допомогли й органи місцевого самоврядування.

Кожного дня Олег разом з колегою обходить всіх членів кооперативу. Вони збирають від них молоко, яке потім переробляють та продають. Раз на тиждень виплачується членам кооперативу частка від продажу. Більшість членів кооперативу не належить до професійних фермерів. Багато з них встають зранку, доять корову та біжать на постійну роботу. Також між членами кооперативу є пенсіонери та безробітні, які в такий спосіб собі підзаробляють до пенсій та соціальних виплат.

Частину продукції продають відразу на виробництві, головним місцем збуту продукції є районний центр. В одному з тамтешніх магазинів ЕКОМ має власний холодильник, а отже покупці мають можливість обрати продукцію великих постачальників, або надати пріоритет продукції кооперативу. На відміну від молока великих постачальників екомівське молоко продається в скляній екологічній тарі, котру потрібно повертати, коштує дешевше, при цьому вміст жиру сягає чотирьох відсотків.

ЕКОМу не завжди вдається продати все, що вони виробляють. Тому в кооперативі прийняли рішення про введення на ринок твердого сиру. Карпатський фонд Україна забезпечив фінансування налагодження такого виробництва.

Нещодавно, кооператив отримав також кошти з обласного бюджету на закупівлю нового автомобіля. Завдяки цьому, тепер ЕКОМ має можливість постачати свіже молоко, до прикладу, в районну лікарню або в центр для соціально незахищених верств населення.

Інший приклад успішної міжсекторної співпраці - на Черкащині

Село Вільховець що на Звенигородщині знаходиться на відстані близько двохсот п’ятидесяти кілометрів від Києва. Стаціонарне відділення Територіального центру, де проживають знедолені, позбавлені сімейного затишку та родинної турботи люди похилого віку діє тут п’ять років і увесь цей час його керівництво вишукує можливості для нормального функціонування - самотужки робили косметичні ремонти в запущеному приміщенні, рахували кожну копійку і спрямовували на те, щоб створити для обділених долею, самотніх стареньких якнайкращі умови. Зараз тут проживає двадцять один пенсіонер. Це єдиний державний заклад подібного роду в цілому районі.

Будівля, в якій розташований об’єкт, вимагає постійної уваги. Ще донедавна навіть вода в ній була непридатна ні для пиття, ні для будь-яких інших потреб. Проблема була не тільки в іржавих трубах, але більше навіть в самому водному резервуарі. Доводилося дуже обмежувати пансіонат у водокористуванні, що спричиняло величезні незручності для всіх. Воду соціальні працівники та медичні сестри носили з сусіднього двору, набирали з колодязя і відрами доставляли на другий поверх.

На щастя, втрутилося громадське об’єднання «Джерело», що діє при територіальному центрі і допомагає у вирішенні багатьох проблем. Оскільки фінансові можливості були мінімальні, довелося шукати додаткові ресурси. Звернулися по допомогу в Карпатський фонд Україна та до підприємців. Фонд підтримав проект у сумі 30 000 гривень, а підприємці встановили новий резервуар для води, з якого потім провели абсолютно новий водовід.

Загалом у селі Вільховець йдеться про глобальну водну проблему. В цій місцевості в селах часто-густо взагалі немає центрального водопроводу. Великим успіхом, таким чином, можна вважати те, що в ході реалізації проекту вдалося підключити до джерела води ще додатково одну вулицю в селі, де раніше були великі складнощі з постачанням води.

Об’єднання секторів на Львівщині

Олександра Леницька - голова Бродківської сільської ради Львівської області.  В її підпорядкуванні, крім Бродків, ще чотири села - Глухівець, Суха Долина, Тростянець і Луб’яна.У себе вдома в Тростянці пані Олександра об’єдналася з молодіжною громадською організацією «Фізкультурно-спортивний клуб Тростянець» і за допомогою „Дійсно разом” втілила в життя проект “Створення умов для фізичного розвитку дітей і молоді Бродківської сільської ради”.  Розповідає, що громада села 6 років поспіль намагається впорядкувати навколишню територію. У Тростянці видобувають пісок і вапно, і після відпрацювання кар’єрів залишається велика невпорядкована промислова зона. В селі багато молоді, перспективна футбольна команда, і сільська громада всі ці роки мріяла облаштувати для них спортивний комплекс для занять фізичною культурою. Разом з мікро-грантом  у 25 тисяч грн, що виділив Карпатський фонд, Олександра Леницька зуміла реалізувати й 25 тисяч гривень сільських коштів, які до цього часу були заморожені казначейством і нарешті облаштувати спортивний майданчик.

Петро Куліас, сільський голова Новоміської сільської ради, що в Старосамбірському районі до 25 тисяч гривень проектних грошей від „Дійсно разом”, зумів залучити додаткових 5 тисяч гривень від громади і довести нарешті до ладу дитячий садок на 25 місць.

Співробітництво територіальних громад

Співпраця та альянси між селами усільських районах є ще однією необхідною умовоюдля успішного розвитку. Про це теж ішлося на конференції.

Людмила Поп’юк, спеціаліст з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, розповіла про державну підтримку співробітництва територіальних громад. Муніципальний рівень є найближчим до населення, і часто його творять занадто малі одиниці, які не мають можливості самостійно діяти. З метою покращення ефективності чи кращого виконання тих чи інших функцій об’єднання є необхідними. Реалізація спільних проектів, спільне утримання установ, утворення спільних комунальних підприємств, спільного органу управління – все це дозволить підвищити якість послуг населенню, покращити стан соціальної сфери та інше. Вільні об’єднання сіл, згруповані у більші одиниці з метою досягнення конкретної мети, врегулювання локальної проблеми або реалізації конкретних проектів є простою і ефективною формою співпраці.

В Україні таких договорів громад до реєстру Мінрегіону вже внесено більше 17-ти у різних областях. Договори громад стосуються дуже різних сфер. Приміром в Івано-Франківській області 27 сільських громад уклали 7 договорів про спільну діяльність для відновлення пошкоджених водозахисних дамб і берегоукріплень, будівництво нових дамб, створення комплексу гідротехнічних споруд для забезпечення захисту населених пунктів, територій від наслідків катастрофічних паводків, також для газифікація населених пунктів та будівництва полігону твердих побутових відходів. На Хмельниччині 12 територіальних громад уклали 2 договори про спільне фінансування місцевої пожежної охорони та утворення і утримання спільного комунального, будівельного підприємства. Також хороші приклади об’єднання громад є на Полтавщині, Вінниччині і Чернігівщині.