Як відомо, 17.01.15 року набрав чинності Закон від 25.12.14 року № 63-VII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу”, яким доповнено розділ XX “Перехідні положення” ПКУ новим підрозділом 9². Закон врегульовує механізм уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість під час застосування процедури податкового компромісу, і яким передбачено подання платниками податків за добровільним рішенням уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року.

Відповідно до прийнятого закону, загальна тривалість процедури досягнення податкового компромісу - до 70 календарних днів з наступного дня після подання уточнюючого розрахунку.

Загальний термін, протягом якого платник може прийняти рішення про застосування процедури податкового компромісу (подання уточнюючого розрахунку або заяви), становить 90 календарних днів з дня набрання чинності цим законом. Протягом зазначеного періоду платники за бажанням можуть подати до органів Державної фіскальної служби України уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та / або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року, в яких визначити суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та / або суму завищення податкового кредиту з ПДВ.

Зверніть увагу, що разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників декларації. Водночас, уточнення платником податків податкових зобов’язань шляхом подання уточнюючого розрахунку не впливає на розмір податкових зобов’язань його контрагентів.

ДФС, в свою чергу, протягом 10 робочих днів приймає рішення про можливість проведення перевірки або відсутність такої необхідності для підтвердження певної суми.

При застосуванні процедури податкового компромісу платник повинен сплатити 5% від суми задекларованих або визначених у податковому повідомленні-рішенні податкових зобов’язань. При цьому інші 95% такої суми вважаються погашеними, а штрафні санкції та пеня не нараховуються.

Відповідно до закону, процедури податкового компромісу поширюється і на випадки, коли у платника податків розпочата документальна податкова перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки, а також коли триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, і на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення – рішення, за яким податкові зобов’язання не узгоджені відповідно до норм ПКУ.

Виходячи із вищенаведеного, робимо висновок, що податковий компроміс є процедурою звільнення платників податків від відповідальності за заниження податкових зобов’язань. Згідно з процедурою платнику надається можливість самому зізнатися у тому, як саме протягом трьох останніх років він ухилявся від оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням сум такого ухилення та операцій, внаслідок яких воно відбулося. Погашенню підлягає всього 5 % від зобов’язань, решта 95 % вважаються погашеними, а штрафні санкції і пеня не застосовуються.

Однак на думку АППУ, процедуру застосування податкового компромісу може супроводжувати ряд суб’єктивних факторів. Річ у тому, що після подання уточнюючого розрахунку. контролюючий орган може назначити перевірку, а може і не назначити. Мало того, для застосування податкового компромісу, платник податків не має права на адміністративне чи судове оскарження податкового повідомлення – рішення, прийнятого контролюючими органами в результаті такої перевірки. Тобто, контролюючий орган на свій розсуд приймає рішення до кого йти на перевірку, адже сам закон не містить правил проведення (чи не проведення) такої перевірки.

Відкритим залишається питання щодо проведення документальної перевірки під час застосування процедури податкового компромісу в умовах дії мораторію на проведення перевірок.