Із 1 січня 2015 року набули чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)», а також Закон України, від 28.12.2014,  № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

Проаналізувавши основні положення вищенаведених законів, Асоціація платників податків України вважає за доцільне висловити свої коментарі до окремих їх норм.

ЩОДО ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Об’єкт оподаткування

Податок на прибуток зазнав найбільших кардинальних змін, адже розділ ІІІ Податкового кодексу повністю викладено у новій редакції. Це пов’язано з тим, що на думку контролюючих органів бізнес повністю повинен відійти від податкового обліку.  Наразі об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на податкові різниці, визначені ПКУ. Тобто основою для визначення податку на прибуток є фінансова звітність суб’єкта господарювання. Причому, коригувати фінансовий результат зобов’язані тільки ті суб’єкти, у яких річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень. Всі інші платники податку можуть такі коригування не проводити.

Зверніть увагу! Оскільки, наразі податкові зобов’язання безпосередньо залежать від фінансового результату в бухобліку, контролюючим органам дали право проводити перевірки правильності ведення бухобліку, а також правильності та повноти визначення доходів, витрат і фінрезультату до оподаткування згідно з національними або міжнародними стандартами обліку (пп. 20.1.43, 20.1 .44 ПКУ).

Податкові коригування

Щодо різниць, то уряд анонсував три види податкових різниць, насправді маємо чотири групи різниць, тобто кількість різниць аж ніяк не три, а саме:

- різниці щодо амортизації необоротних активів;

- різниці щодо формування резервів;

- різниці при здійсненні фінансових операцій;

- інші різниці (придбання активів у неприбуткових організацій, у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов’язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), з нижчою податковою юрисдикцією, різниці при здійсненні контрольованих операцій тощо Кодексу). Правда, у ПКУ такі різниці кваліфіковані як різниці від фінансових операцій.

Мають місце також різниці, що виникають від оподаткування окремих видів діяльності.

Авансові внески

1. Щодо авансових внесків з податку на прибуток, то вони як і раніше вважатимуться узгодженими податковими зобов’язаннями, оскільки нараховуватимуться на підставі річної декларації. Це стосуватиметься платників, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування за останній річний звітний період перевищують 20 млн. грн. (було 10 млн. грн.).

Однак, зверніть увагу, що особливістю таких внесків є те, що відповідно до «Перехідних положень» у січні – грудні 2015 року, а також січні – травні 2016 року авансові внески сплачуватимуться за «старими правилами», а їх сума визначатиметься за підсумками декларації за 2014 рік.

2. Щодо авансових внесків при виплаті дивідендів (п. 57.11 ПК), то змінилися правила визначення суми авансового внеску при виплаті дивідендів. Відтепер авансовий внесок при виплаті дивідендів (АВД) визначається за формулою:

АВД = (Д - ОП) х 18%, де:

Д - сума дивідендів до виплати;

ОП - значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за податковий звітний рік за результатами якого сплачуються дивіденди і щодо якого погашено податкове зобов’язання з такого податку. Тобто, якщо сума дивідендів менше (або дорівнює) значенню об’єкта оподаткування податком на прибуток, авансовий внесок платити не потрібно.

На нашу думку такі правила сплати «дивідендних» авансових внесків застосовуватимуться з виплати дивідендів за підсумками 2015 року.

Особливості оподаткування страховика

Суттєво змінено підхід до оподаткування податком на прибуток страхової діяльності відповідно до якого запроваджено двоступеневу систему оподаткування, яка характерна для багатьох країн Євросоюзу. Річ у тому, що страхові організації сплачуватимуть податок на прибуток за загальними правилами (тобто податок на прибуток за даними фінансової звітності, відкоригований на податкові різниці), зменшивши його на податок з доходів.

Пільги в оподаткуванні

З 1 січня 2015 позбулися пільгового оподаткування дуже багато платників податку на прибуток. Зокрема, внесено зміни в підрозділ. 4 розділу ХХ ПКУ, нормами якого встановлювалися пільги для деяких платників. Наприклад, підприємства, пільги для яких були встановлені п. 15-22 підрозд. 4 розд. ХХ «старої» редакції НК перетворилися на звичайних платників. Суб’єкти програмної продукції теж позбулись пільгової ставки оподаткування.

ЩОДО ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1. Змінено ставку податку до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, база оподаткування яких перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Замість 17 % ставка оподаткування становить 20 % від суми такого перевищення. Скасовано ставку 10 % для шахтарів.

2. Встановлено ставку 20 % для оподаткування пасивних доходів. Наразі ставка оподаткування для таких доходів становить 15 %.  Перелік пасивних доходів наведений у пп. 167.5.5 ПКУ.

3. Ставка для оподаткування дивідендів залишається на рівні 5%, але тільки для дивідендів по акціях та корпоративних правах, виплачених резидентами – платниками податку на прибуток підприємств. В іншому разі ставка становить 20 %. Це дивіденди, отримані від нерезидентів, від платників єдиного податку тощо.

4. Як і раніше обов’язок щодо подачі декларації передбачено тільки для тих осіб, що отримували доходи у вигляді заробітної плати більше ніж від 2-х податкових агентів і розмір такого доходу перевищує 120 мінімальних заробітних плат на рік.

5. Здійснено уточнення норми щодо умов, за яких доходи у вигляді відшкодованих платнику податку витрат на відрядження, не включаються до оподатковуваного доходу. Тобто всі обмеження, що раніше передбачались ІІІ розділом Податкового кодексу України перекочували до розділу ІV. Тільки раніше обмеження були як для фізичних осіб, так і суб’єктів господарювання, то наразі такі обмеження стосуються тільки фізичних осіб.

 6. Закон передбачає перелік витрат, які фізична особа підприємець може включити до складу витрат. Це питання турбувало багатьох підприємців. Однак, такі витрати як амортизація, використання власного автомобіля для цілей підприємництва і інші, надалі залишаються за бортом законодавства.

ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ

1. Створено єдиний Фонд соціального страхування шляхом об’єднання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

2. Внесено зміни до Закону № 2464, згідно з якими:

а) члени сімей фізосіб-підприємців, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, виключаються з переліку платників єдиного внеску;

б) підприємці, і на загальній системі і на єдиному податку, зобов’язані платити мінімальний ЄВ навіть за місяці, в яких вони взагалі не отримували доходів. Саме такою є вимога в разі визначення розміру ЄВ самостійно за місяці, в яких не отримано дохід.

в) збільшуються розміри штрафів за несплату ЄВ, за донарахування контролюючим органом, своєчасно не нарахованого ЄВ. Встановлено також штраф за неподання звіту про ЄСВ.

г) роботодавці тепер зобов’язані платити ЄСВ не менше мінімального (розрахований з мінімальної зарплати встановленої законодавством), не залежно від суми нарахованої зарплати. Це, щоправда, не стосується виплат за неосновним місцем роботи.

д) роботодавці - підприємства та підприємці, які виплачують зарплату або винагороду за договором ЦПХ, - мають право платити ЄСВ (нарахування на ФОП) за ставками з урахуванням понижуючого коефіцієнту (не менш 0,4 для 2015 року), якщо роботодавець дотримується наступних умов:

• база ЄСВ за період, за який проводиться нарахування, як мінімум в 2,5 рази більше середньомісячної бази нарахування ЄСВ за 2014;
• середня зарплата по підприємству збільшилася не менше як на 30% порівняно з середньою зарплатою за 2014;
• середній платіж за працівника (іншу застраховану особу) після застосування коефіцієнта) становить не менше 700 грн.;
• середня зарплата по підприємству становить не менше ніж 3-х кратний розмір мінімальної зарплати.

3. Внесено зміни до КЗпП, згідно яких:

а) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ. Оскільки порядок не розроблено, роботодавці де – факто не можуть реалізувати вищезгадану норму.

б) зникла норма, що зобов’язувала працедавців фізосіб реєструвати договори у центрі зайнятості.

ЩОДО ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Розширено коло платників податку на нерухомість. Згідно змін, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

1. Внесено поняття та перелік об’єктів житлової/нежитлової нерухомості. Зокрема, до об’єктів нежитлової нерухомості віднесено готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани, бари, будинки відпочинку, торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони, СТО, їдальні, кафе, бази та склади підприємств торгівлі, гаражі, стоянки, господарські будівлі, інші будівлі тощо.

Зауважимо, що під оподаткування потрапляють допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

3. Змінено перелік не об’єктів оподаткування. Позитивним є віднесення до не об’єктів оподаткування об’єктів житлової нерухомості непридатної для проживання та об’єктів нежитлової нерухомість, які використовується в промисловості та аграрному секторі. Також не обкладаються податком об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються малим та середнім бізнесом, що провадить свою діяльність в МАФах та на ринках (павільйони, кіоски тощо).

А ось віднесення до об’єктів оподаткування дачних (садових) будинків, на нашу думку, є справедливим, адже за своєю суттю податок на нерухомість є платою на розкіш.

4. Пільги із сплати податку з житлової нерухомості, передбачені для фізичних осіб, зменшено вдвічі.

Відтепер,  не оподатковуються податком на нерухомість:

• загальна житлова площа однієї квартири (сумарна загальна житлова площа декількох квартир у розмірі 60 кв. м.; 
• загальна житлова площа одного будинку (сумарна загальна житлова площа декількох будинків) у розмірі 120 кв. м.;
• загальна житлова площа декількох різних типів об’єктів житлової нерухомості (квартири/квартир та житлового будинку/будинків) у розмірі 180 кв. метрів.

Тобто житлова нерухомість оподатковується з суми перевищення вищенаведеного неоподаткованого мінімуму квадратних метрів загальної житлової нерухомості. 

5. Передбачено додаткові пільги, щоправда, лише на користь фізичних осіб і лише для оподаткування їх житлової нерухомості. Встановлюватимуться вони сільськими, селищними, міськими радами на відповідній території  виходячи з  майнового стану та рівня доходів власників житлової нерухомості - фізичних осіб.

Залишається сподіватись, що соціально незахищені верстви населення не залишаться поза увагою місцевих чиновників (діти війни, інваліди війни, ветерани праці, пенсіонери, учасники бойових дій тощо).

6. Ставки податку, для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, а також пільги по сплаті, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради, у розмірі до 2% мінімальної заробітної плати, за 1 кв. м бази оподаткування.

Радує те, що розмір ставки, як і передбачалось,  визначатиметься з врахуванням таких критеріїв як місце розташування (зональність) та тип об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

7. Проблемним питанням залишається  визначення самого поняття “загальна житлова площа”,  оскільки  Податковий кодекс не містить такого визначення.
8. Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного місцевого бюджет, тому стане основним джерелом доходів місцевих бюджетів.  Звичайно, добре, що місцеві органи отримають більше самостійності і матимуть додаткове джерело для розвитку інфраструктури. Разом з тим сподіваємося, що  зі сторони місцевих чиновників не буде зловживань, зокрема в частині розширення кола пільговиків, встановлення розміру ставок, виходячи із своїх інтересів.
9. Аналізуючи вищенаведені зміни, бачимо, що власники нерухомості - як фізичні, так і юридичні особи, отримали подвійне посилення фіскального тиску.

Вкотре наголошуємо, враховуючи складну економічну та політичну ситуацію в країні, складний фінансовий стан українських платників податків, такі нововведення можуть стати тягарем для українців.

ЩОДО ТРАНСПОРТНОГО ПОДАТКУ

Неочікуваним нововведенням з 2015 року став транспортний податок.

Так, починаючи з 1 січня цього року юридичні та фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі з об’ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см та які використовувалися до 5 років, сплачуватимуть транспортний податок.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Недосконалістю цього податку є те, ряд розкішних преміальних авто обходять це оподаткування, тому що двигун у них – не більше 3000 куб. см, хоча випереджають багатолітрових конкурентів.

ЩОДО СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

1. Змінилися критерії у застосуванні спрощеної системи оподаткуванняюридичними особами та фізичними особами-підприємцями – зменшилась кількість груп, збільшився річний обсяг доходу, знято обмеження щодо кількості працюючих (крім другої групи фізичних осіб), змінено ставки єдиного податку. Крім того, ті суб’єкти господарювання, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року як платники єдиного податку третьої-шостої груп, з 1 січня 2015 року вважаються платниками єдиного податку третьої групи.

2. Для сільськогосподарських товаровиробників спрощена система оподаткування збережена. Однак такий податок як фіксований сільськогосподарський – скасовано, але механізм його справляння  трансформований у четверту групу платників єдиного податку із встановленням відповідних критеріїв. При цьому значне зростання бази оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи змушує сільськогосподарських товаровиробників за результатами аналізу діяльності попереднього (2014 року) здійснити свій вибір щодо обрання системи оподаткування – загальної чи спрощеної.