В рамках соціального проекту «Правова допомога для журналістів і громадських активістів в Україні» проведено аналіз законодавчих змін у частині прав людини, інститутів громадянського суспільства та журналістів у період з 20/02 по 30/06/2014.

І. Зміни в законодавчій базі за період лютий – травень 2014 року

 Починаючи з березня 2014 року відмічається певний позитивний рух у законодавчій діяльності, що характеризується активним розглядом й прийняттям законів, які стосуються забезпечення прав і свобод людини.  Водночас здійснено зміну керівників центральних й місцевих органів влади, державних адміністрацій, навчальних закладів тощо.

Протягом звітного періоду національне законодавство зазнало наступних змін: 

 Загальні питання:

• 13.03.2014 р. – постанова Верховної Ради України «Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі».
• 15.04.2014р. – Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що врегульовує питання гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
• 20.05.2014 р. - відбулося схвалення Меморандуму миру та злагоди, у якому Верховна Рада України:

- закликає усі сторони конфлікту простягнути руки один одному, відмовитися від радикальних дій, ненависті, разом повернутися до спільної роботи по захисту, розвитку та розбудові демократичної, суверенної і єдиної України, у якій вільно та дружньо житимуть люди усіх національностей, політичних переконань і віросповідань;

- звертається до всіх громадян країни із закликом об’єднатися заради збереження нашого спільного дому – України;

- в повному обсязі підтримує женевські домовленості дипломатів США, Євросоюзу, Російської Федерації та України від 17 квітня 2014 року, що спрямовані на деескалацію напруги в суспільстві та відновлення безпеки громадян;

- підтримує зусилля ОБСЄ у підготовці та реалізації «дорожньої карти» для виходу з кризи;

- засуджує протиправне застосування зброї і насильства, що призвели до масових вбивств людей та інших злочинів проти людства;

- забезпечить конституційне закріплення статусу російської мови;

- забезпечить невідкладне проведення конституційної реформи в основу якої буде покладено децентралізацію державної влади.

- зобов’язується прийняти закон щодо недопущення кримінального переслідування громадян, з приводу подій, які мали місце під час масових акцій протесту в Україні, за умови звільнення ними незаконно захоплених будівель, інших громадських місць та добровільного складання зброї, за винятком осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини проти життя та здоров’я людей;

- закликає до роззброєння всіх незаконних формувань і громадян, повернення всіх незаконно захоплених будівель їх законним власникам, звільнення всіх зайнятих вулиць, площ та інших громадських місць в українських містах, селах та селищах;

- закликає до відновлення правопорядку та громадського спокою в державі шляхом зупинення кровопролиття, притягнення до відповідальності всіх, хто винен у вбивствах мирних людей під час масових акцій протесту, зупинення проведення антитерористичної операції на півдні і сході України та повернення військовослужбовців, задіяних в антитерористичній операції до місць їх постійної дислокації.

• 08.04.2014 р. – Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», що визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.
• 20.04.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації». Для забезпечення ефективнішого захисту інформації та належного доступу до неї Законом внесено зміни до: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та до 53 законів України.

Забезпечення основних прав і свобод людини:

• 08.04.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України», яким посилено відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України, а саме, за дії, спрямовані на посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, за диверсію, шпигунство, а також вчинені проти миру безпеки людства та міжнародного правопорядку.
• 17.04.2014 р. – Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою». Цей акт прийнятий з метою визначення осіб, депортованих за національною ознакою, встановлення гарантій держави щодо відновлення їхніх прав, принципів державної політики та повноважень органів державної влади і органів місцевого самоврядування у сфері відновлення прав цих осіб.
• 13.05.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації», який розроблено з метою виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України та з метою врахування міжнародних стандартів та рекомендацій у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина, а також зауважень до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», висловлених міжнародними експертами щодо: визначення термінів, які вживаються у Законі; розширення переліку ознак, дискримінація за якими забороняється; сфери дії Закону; форм дискримінації; повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
• 13.05.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту персональних даних». Підставою для цього стало те, що з 1 січня 2014 року набрав чинності Закон України від 3 липня 2013 року № 383-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи захисту персональних даних», яким повноваженнями у сфері захисту персональних даних наділяється Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Проте Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» було визначено, що сферою застосування зазначеного Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами. Зазначене унеможливлювало реалізацію Уповноваженим своїх функцій у приватному секторі, визначених Законом України «Про захист персональних даних». Схвалені зміни забезпечили, щоб дія Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» у випадках, передбачених законом також поширювалась на відносини, що виникають між юридичними особами публічного та приватного права, а також фізичними особами, які перебувають на території України.

Також Законом врегульовано поняття «згода суб’єкта персональних даних» й інституційну складову у сфері захисту персональних даних у законах України «Про Державний реєстр виборців», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Права окремих категорій громадян:

• 06.05.2014р. – Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів». Законом визнано слідчі ізолятори установою виконання кримінальних покарань та вдосконалено: порядок відвідування установ виконання покарань контролюючими органами; порядок і умови виконання покарання у виді арешту; порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі (право мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них; користуватися засобами мобільного зв’язку). Законом також передбачено конкретизувати права засуджених (на працю, відпочинок, пенсійне забезпечення, гуманне ставлення, зокрема забороняється безпідставне примусове переривання сну засуджених у нічний час, в тому числі виключно для здійснення перевірки наявності засуджених) та обов’язки засудженого; короткочасні виїзди за межі колоній для одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана на території відповідного місця позбавлення волі; збільшити кількість побачень засуджених; скасувати здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання. Документом передбачено уточнити правила утримання осіб, хворих на туберкульоз; вдосконалити медичне обслуговування засуджених до обмеження волі; зміну умов тримання засуджених до позбавлення волі; режим у колоніях та його основні вимоги; відповідність примусового годування вимогам Європейського суду з прав людини тощо.
• 06.05.2014р. – Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні», якими знято значне число обме6жень на застосування амністії.
• 13.05.2014 р. – Закон України Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Закон враховує положення Конвенції про статус біженців 1957 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і спрямований на удосконалення законодавства щодо біженців шляхом урахування документів у сфері міграції, прийнятих Радою Європи та Європейським Союзом. Метою акта є розширення поняття «додатковий захист» у відповідності з Директивою Європарламенту і Ради ЄС 2011/95 стосовно стандартів для кваліфікації громадян третіх країн чи осіб без громадянства, як бенефіціарів міжнародного захисту, єдиного статусу для біженців або для осіб, що мають право на додатковий захист і стосовно змісту захисту від 13.12.2011 та поняття «тимчасовий захист» у відповідність з Директивою Ради ЄС 2001/55/ЄС «Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у випадку масового притоку переміщених осіб і про заходи, які забезпечують баланс зусиль Держав-членів при прийомі таких осіб і несенні наслідків їх прийому» від 20 липня 2001 року.

Економічна сфера:

• 13.05.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу», що значно спрощує існуючі адміністративні процедури.
• 13.05.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту прав інвесторів)». Цей акт розроблено на виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Плану заходів щодо підвищення показників України у рейтингу Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації «Ведення бізнесу».

Економічна ситуація у Європі і загалом у світі складається таким чином, що без залучення інвестицій будь-якій країні буде важко виходити із кризи та досягти нового, якісного рівня економічного розвитку. Залучення інвестицій у реальний сектор економіки, як це прийнято у розвинених країнах, здійснюється у тому числі через залучення коштів дрібних інвесторів (міноритарних акціонерів). Але жоден інвестор не вкладатиме свої кошти, якщо не буде впевнений у їх захищеності та ефективному використанні, що у свою чергу пов’язано із наданням йому можливостей контролювати та впливати на менеджмент підприємства, де він є акціонером (учасником). Метою цього Закону є вдосконалення законодавчих актів, що регулюють питання припинення повноважень та звільнення посадових осіб юридичної особи та посилення їх матеріальної відповідальності. 

Посилення захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей, впорядкування питань їх діяльності та гарантій захисту:

• 06.05.2014р. – Закон України «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
• 06.05.2014р. – Закон України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• 20.05.2014р. – Закон України «Про внесення зміни до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ІІ. Зміни в законодавчій базі за період травень – червень 2014 року

Загальні питання:

• 03.06.2014 р. – Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України». З прийняттям 28.02.2014 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (№ 836-VІ), який набрав чинності 12 березня цього року, було, зокрема, запропоновано новий підхід щодо реалізації права народного депутата України на транспортне забезпечення (частина друга статті 23) та на забезпечення жилими приміщеннями (стаття 35). Так, відповідно до частини другої статті 23 Закону визначено, що у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на проїзд народними депутатами усіма видами транспорту. В кошторисі витрат на утримання Верховної Ради України затверджується ліміт коштів, який щомісяця видається кожному народному депутатові для проїзду територією України. В свою чергу, частиною першою статті 35 Закону передбачено, що народному депутату України виплачується компенсація для оренди житла або винайму готельного номера в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України. Цей Закон має на меті змінити чинний порядок реалізації прав народних депутатів України на транспортне забезпечення та забезпечення жилими приміщеннями, оскільки існуючі правові норми ускладнюють їх практичне застосування.
• 05.06.2014р. – Закон України «Про внесення змін до законів України щодо боротьби з тероризмом». Необхідність прийняття даного акту зумовлена нагальною потребою посилення організаційних основ боротьби з тероризмом, забезпечення повноцінного функціонування Антитерористичного центру при Службі безпеки України та діяльності Міжвідомчої координаційної комісії цього центру,  додаткового віднесення до суб’єктів боротьби з тероризмом інших центральних та регіональних органів  виконавчої влади, які, у межах своєї компетенції, залучаються до участі у здійсненні заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, розширення повноважень суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, а також більш детального визначення сил і засобів, що залучаються до проведення антитерористичної операції.

Законом уточнено термін  «антитерористична операція», приведено у взаємовідповідність окремі положення законів України «Про боротьбу з тероризмом», «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України», «Про Збройні Сили України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про Державну прикордонну службу України»,  а також надана участь у координаційних заходах з антитерористичної  діяльності окремим посадовим особам.

 Економічна сфера:

• 03.06.2014 р. – Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким передбачається, що з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов’язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті (валютних кредитів), укладеними з фінансовими установами та банками України шляхом встановлення порядку і умов конвертації зобов’язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України пропонується мінімалізувати негативні наслідки інфляції національної валюти для громадян України та убезпечити зазначених громадян від виникнення скрутної фінансової ситуації. Внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку України, знецінення національної валюти громадяни України втратили значну частину своїх коштів. Через знецінення національної валюти десятки тисяч людей не мають можливості обслуговувати кредитні зобов’язання за споживчими кредитами в іноземній валюті. Банки та інші фінансові установи масово звертають стягнення і примусово вилучають у таких боржників рухоме і нерухоме майно. В тому числі, викидаючи людей із неповнолітніми дітьми з житла на вулицю і забираючи засоби до існування. Це викликає гостре незадоволення у людей і напруження у суспільстві. Законом передбачено введення мораторію на примусове відчуження рухомого і нерухомого майна позичальників (боржників), які мають кредитні зобов’язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті до набуття чинності законодавством щодо умов і порядку проведення конвертації зобов’язань за договорами споживчого кредиту з іноземної валюти у національну. Прийняття Закону  сприятиме мінімізації можливих збитків громадян при виконанні своїх кредитних зобов’язань; убезпечить громадян України, що мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті від виникнення скрутної фінансової ситуації.

Також слід відзначити значну кількість законопроектів, що були прийняті Верховною радою за основу протягом звітного періоду. З їх числа стосуються прав людини й громадянина наступні:

Загальні питання:

• проект Закону України «Про відкритість використання публічних коштів». Необхідність прийняття законопроекту викликана загальносуспільною потребою забезпечення публічного доступу та інформаційної відкритості щодо використання публічних коштів-коштів платників податків України, які витрачаються розпорядниками коштів державного і місцевого бюджетів, суб’єктами господарювання державної і комунальної власності, фондами загальнообовязкового державного страхування і органами пенсійного фонду. Існуючі норми щодо публічного доступу та інформаційної відкритості з питань використання публічних коштів мають фрагментарний, розмитий і несистемний характер, що суттєво звужує права громадян на публічний доступ до щодо використання їх коштів як платників податків. За відсутності ефективної організаційно-правової системи публічного доступу та інформаційної відкритості щодо використання публічних коштів виникають істотні ризики спотворення прав громадян на інформацію та конституційне право на здійснення влади, приховування корупційних діянь та уникнення відповідальності за їх вчинення, що в цілому знижує ефективність використання обмежених суспільних фінансових ресурсів та не сприяє довірі громадян до інститутів держави і місцевого самоврядування. Основними проблемами, на розв’язання яких спрямований акт, є відсутність єдиного підходу до забезпечення публічного доступу та інформаційної відкритості щодо використання публічних коштів і неналежна прозорість їх використання.

Законопроект розроблено з метою забезпечення публічного доступу та інформаційної відкритості щодо використання публічних коштів  платників податків України, які витрачаються розпорядниками коштів державного і місцевого бюджетів, суб’єктами господарювання державної і комунальної власності, фондами загальнообов’язкового державного страхування і органами пенсійного фонду. Також реалізація норм законопроекту закріпить в Україні  на законодавчому рівні сучасний стандарт країн Європейського Союзу щодо взаємодії держави і громадянського суспільства, що сприятиме інтеграційному поступу України до ЄС.

Право на ефективний судовий захист:

• проект Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду». Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.  Це право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129).

На сьогоднішній день у судовій практиці є чимало випадків, коли повне рішення суду складається з порушенням визначеного у чинному процесуальному законодавстві строку. Через це сторона, зацікавлена в оскарженні відповідного рішення суду до апеляційної чи касаційної інстанції, може отримати повне рішення в найкращому разі наприкінці строку на оскарження, в гіршому - поза цим строком, що з формального погляду позбавляє таку особу можливості оскаржити відповідне рішення до суду. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Слід зазначити, що Європейський суд  з  прав  людини  зазначив,  що   право   на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою,  якщо це обмеження не  завдає  шкоди  самій  суті  права.  Так,  у  рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року вказано, що обмеження не буде сумісним  з  пунктом 1 статті 6 Конвенції,  «якщо  воно  не  має правомірної  мети  і  якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Також відсутність можливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень з мотивів необґрунтованості скарги, а також з підстав, що не викликають необхідності перевірки матеріалів справи призводить до обмеження права на справедливий судовий розгляд, що не відповідає статті 8 Конституції України. Законопроектом пропонується внести зміни  до статей 294, 328 Цивільного процесуального кодексу України, які унормують строки подання апеляційної скарги у разі виготовлення повного тексту судового рішення  та нададуть право на касаційний перегляд судом справи, гарантований Конституцією України.

Права в галузі охорони здоров’я:

• проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо удосконалення порядку забезпечення населення лікарськими засобами, призначеними для лікування соціально небезпечних та тяжких хвороб. Поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, вірусних гепатитів, онкологічних захворювань залишається гострою проблемою, незважаючи на зусилля держави. Так, станом на 1 січня 2013 року в Україні зареєстровано 223530 випадків ВІЛ-інфікованих осіб, 420844 випадків хворих на туберкульоз, 11700000 випадків хворих на гепатит С (за даними ВООЗ),  понад 1 млн. випадків онкохворих. Пацієнти з рідкісними (орфанними) захворюваннями часто опиняються поза межами державного забезпечення лікуванням через відсутність відповідних лікарських засобів на українському ринку. Так, в Україні у 2013 році у державному бюджеті були передбачені гроші на закупівлю лікарського засобу для лікування хворих на мукополісахаридоз, але компанія-виробник не хотіла виходити на український ринок через те, що реєстрація довготривала і вартісна, а ринок збуту невеликий (50 хворих). Забезпечити ефективне лікування соціально небезпечних та тяжких хвороб в Україні можливо за умови спрощення процедури реєстрації сучасних та ефективних лікарських засобів, що сприятиме їхньому доступу на український ринок.   Регуляторні органи Сполучених Штатів Америки (США) та Європейського Союзу (ЄС), які реєструють лікарські засоби, застосовують найвищі стандарти щодо їх якості, гарантуючи відповідність усім вимогам і стандартам, рекомендованим Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я. Отже, реєстрація лікарського засобу регуляторними органами США та ЄС – це беззаперечний доказ ефективності та якості лікарського засобу.

Разом з тим, незважаючи на те, що лікарські засоби вже зареєстровані зазначеними регуляторними органами, наше національне законодавство передбачає реєстрацію в Україні таких лікарських засобів із застосуванням тривалої і складної процедури, яка за своєю природою лише дублює процедури, пройдені в США або ЄС.

Метою законопроекту є удосконалення процедури реєстрації деяких лікарських засобів та спрощення доступу на територію України ліків, які отримали  у США та ЄС статус орфанних.

Сімейна сфера:

• проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання питання відповідальності за вчинення насильства в сім’ї». Вчинення насильства в сім’ї у відповідності до 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягнуть за собою накладення штрафу або громадські роботи, або виправні роботи з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави, або адміністративний арешт. Як свідчить статистика МВС України, за період 2004 р. – перше півріччя 2011 р. органами внутрішніх справ було складено 748 353 адміністративних протоколи за ст. 173-2 КУпАП. За даними Державної судової адміністрації України, в період 2006 – 1 півріччя 2011 років судами було розглянуто 512 459 справ. Найбільш поширеною санкцією, що застосовується до цієї категорії правопорушників, є саме штраф. Так, судами було винесено 416 104 рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Загальна сума накладених штрафів за цей період становить – 20 027 770 грн., з яких сплачено добровільно 6 471 271 грн.  Менш поширеним покаранням є виправні роботи з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави. Однак, застосування штрафів, так само, як покарання у вигляді виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави, не є ефективними, тому що в переважній більшості впливає не на порушника, а на його сім’ю в цілому або ж на жертву, оскільки 20% заробітку сплачується із сімейного бюджету, а штраф сплачується або із сімейного бюджету або з кишені самої жертви, якщо правопорушник ніде не працює.  Застосування ж до осіб, які вчинили насильство в сім’ї, громадських робіт або адміністративного арешту спричинюють негативні наслідки особистого характеру саме для правопорушника.

Тому пропонується виключити з санкцій статі 173-2 покарання у вигляді штрафу та виправних робіт, як такі, що не відповідають меті покарання, а саме перевихованню правопорушника та попередженню повторного вчинення правопорушення. Крім того, пропонується, щоб до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за насильство у сім’ї, у разі ухилення її від явки до органу внутрішніх справ або суду, орган внутрішніх справ міг застосовувати привід. Присутність правопорушника на розгляді такої категорії справ, на нашу думку дозволить суду більш точно з’ясувати обставини справи та виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню правопорушення, а також попереджати вчинення правопорушень в майбутньому.

Законопроект спрямований на врегулювання питання відповідальності за вчинення насильства в сім’ї.

Економічні, житлові та трудові права громадян:

• проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» щодо недопущення порушень прав власників квартир та нежилих приміщень. Останнім часом почастішали випадки зловживань з боку органів та посадових осіб об’єднань співвласників багатоквартирних будинків стосовно власників квартир та нежилих приміщень. Найбільш поширеними порушеннями у відношенні власників є, зокрема: вимоги об’єднань співвласників багатоквартирних будинків щодо обов’язкового вступного внеску власника квартири для включення до складу членів об’єднання; затягування з прийняттям власників квартир та/або нежилих приміщень до складу членів об’єднання співвласників багатоквартирного будинку; непрозора діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (закриті загальні збори членів; ухвалення рішень про укладання з відповідними суб’єктами господарювання договорів, що містять умови, які ущемляють права жильців відповідних багатоквартирних будинків); відмова у реалізації невід’ємних прав власників багатоквартирних будинків (зокрема, відмова у видачі копій рішень, що були ухвалені на загальних зборах об’єднання). Стягнення плати за вступ до об’єднань (яка іноді сягає 10 % від вартості придбаної квартири) суперечить основним засадам законодавства про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Непрозора діяльність об’єднань гальмує розвиток цивілізованих відносин щодо функціонування такого виду правовідносин та порушує основні права жильців у таких будинках. Відмова в реалізації власникам приміщень права на інформацію порушує його конституційне право на інформацію. Таким чином, виникає необхідність у внесенні відповідних змін до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Законопроект розроблено з метою реалізації та захисту прав власників приміщень у багатоквартирних будинках. Зокрема, права на добровільний (та безкоштовний) вступ до складу членів об’єднань співвласників багатоквартирного будинку, права на інформацію, права брати участь у правовідносинах, пов’язаних з функціонуванням багатоквартирного будинку.

• проект Закону України «Про електронну комерцію». Стрімкий технологічний та інноваційний розвиток у сфері електроніки та кібернетики став передумовою інтенсивного нарощення процесів інформатизації усіх сфер народного господарства. Формування інформаційного суспільства призвело до виходу інформаційно-комунікаційних технологій на новий рівень, що дозволяє вирішувати складні економічні завдання як для окремих комерційних структур так і в загальнодержавному масштабі. При цьому значна частина економіки та бізнесу стають електронними і переміщуються у глобальне середовище мережі Інтернет. Одним із засобів здійснення і підтримки процесів інформатизації в економічному середовищі є електронна комерція, яка дає змогу максимально ефективно здійснювати комерційні операції, оперативно реагувати на зміни ринку товарів та послуг, розширювати сфери впливу комерційних суб’єктів та посилювати їх конкурентні переваги. В Україні юридична практика сформувала певні нормативні рамки регламентування комерційних транзакцій, що здійснюються за допомогою електронного обміну даними та інших засобів комунікації і відносяться до сфери електронної комерції. Однак правове регулювання електронної форми бізнесу носить фрагментарний характер. На сьогодні, в Україні не існує спеціального закону, який би системно регулював відносини учасників ринку електронної комерції.

Основною метою законопроекту є систематизація чинного законодавства України у сфері електронної комерції та забезпечення правового порядку дистанційного укладення й виконання правочинів із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій. Основним завданням законопроекту є встановлення чітких правових вимог та механізмів дистанційного укладення й виконання правочинів із застосуванням електронних інформаційно-комунікаційних засобів і технологій, що дасть можливість гарантувати законність, прозорість та достовірність таких операцій та, в свою чергу, прискорить інтеграційні процеси у світовий інформаційний простір.

• проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності державної служби зайнятості». Законопроект розроблено з метою усунення прогалин щодо державного управління в сфері зайнятості населення і страхування на випадок безробіття, а також врегулювання дискримінаційних з точки зору законодавства про соціальний діалог норм про склад правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі – Фонд) у кількості меншій, ніж у інших страхових фондах, та функції цього правління на рівні з іншими фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Проект Закону підготовлено з метою повернення існуючої до 01 січня 2013 р. системи управління державної служби зайнятості через мережу державних установ, а також приведення законів у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у відповідність до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та законодавства з питань соціального діалогу в Україні. Проектом Закону пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

 Соціальний захист військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей:

• проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту ветеранів війни». Документ розроблено у зв’язку з необхідністю посилення соціального захисту ветеранів війни, в тому числі воїнів-інтернаціоналістів та членів їх сімей, та беручи до уваги, що питання соціального захисту учасників бойових дій на території інших держав визначено одним з пріоритетів соціальної політики відповідно до Указу Президента України від 12.06.2013 № 329 «Про проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав». Потребує врегулювання  питання залишення  автомобіля, отриманого  інвалідом, після його смерті членам сім’ї без сплати ними будь-яких податків і зборів (відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу» при передачі членам сім’ї померлого інваліда автомобіля, строк експлуатації якого більше 10 років, такими членами сім’ї мають бути сплачені податки і збори, діючі на день здійснення митного оформлення автомобіля). Проблема підвищення рівня соціального захисту учасників бойових дій на території інших держав та їх сімей також потребує врегулювання (відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), зокрема, в частині встановлення статусу члена сім’ї померлого учасника бойових дій, поліпшення рівня їх матеріального та  пенсійного забезпечення. Мають місце випадки  неоднозначного застосування на практиці  норм статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині встановлення статусу члена сім’ї померлого учасника бойових дій.

Метою прийняття законопроекту є: удосконалення системи забезпечення спеціальним автотранспортом воїнів-інтернаціоналістів; надання можливості сім’ям нагороджених померлих учасників бойових дій отримувати від держави соціальний захист; вирішення актуальних проблем учасників бойових дій та їх сімей; підвищення рівня пенсійного забезпечення членів сімей ветеранів війни, в тому числі воїнів-інтернаціоналістів.

• проект Закону України «Про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо надання пільг на отримання освіти особами, батьки яких є військовослужбовцями». На цей час Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців  та членів їх сімей» (далі - Закон)  встановлено норму, відповідно до якої діти певної категорії військовослужбовців, а також громадян, звільнених  з військової  служби  за  віком,  за станом здоров’я чи у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вислуга років  у календарному обчисленні яких становить 20 років і більше, можуть скористатись переважним правом зарахування до військових  ліцеїв,  ліцеїв з посиленою військово-фізичною  підготовкою, вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні  підрозділи,  за  умов  успішного  складення  іспитів та відповідності іншим вимогам і правилам прийому до  цих  навчальних закладів. Статтею 9 Закону України “Про загальну середню освіту” визначені ступені освітнього  рівня,  який  забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (I ступінь - початкова школа, що забезпечує початкову загальну  освіту,  II  ступінь  -  основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, III ступінь - старша школа,  що забезпечує повну  загальну  середню  освіту,  як правило,  з  профільним  спрямуванням  навчання), термін навчання для здобуття повної загально середньої освіти становить 11 років. Разом з тим, відповідно до положень Сімейного, Цивільного кодексів та інших законів дитина – це особа віком до 18 років. Отже, якщо дитина  у зв’язку з об’єктивними чи суб’єктивними обставинами (стан здоров’я, переїзд до іншого місця проживання тощо) була прийнята на навчання  не в 6, а в 7 років,  то на час закінчення школи  або на початок  вступної кампанії до навчальних закладів для здобуття вищої освіти такій особі вже може виповнитись 18 років. Таким чином, така особа не зможе скористатися правом переважного зарахування до вищих  військових   навчальних закладів  та  вищих  навчальних  закладів,  визначених Законом, що ставить її в нерівні умови із такою ж категорію осіб (дітей), які здобули загальну середню освіту, але ще не досягли повноліття.

Метою прийняття акту є запровадження принципу рівності та справедливості щодо пільгового здобуття освіти особами, батьками яких є певна категорія військовослужбовців, шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Інші права громадян:

• проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності у сфері дозвільної системи». Необхідність прийняття  Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за окремі правопорушення у сфері дозвільної системи» зумовлена відсутністю нормативно-правового регулювання відповідальності  власників пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії за недотримання встановлених законодавством правил та порядку. Метою  прийняття законопроекту є  внесення змін та доповнень до статей 190, 191, 192, 193 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими буде передбачено відповідальність власників пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії  за порушення порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу таких пристроїв; порушень правил зберігання, носіння або перевезення пристроїв; порушення строків реєстрації (перереєстрації) і правил взяття  пристроїв на облік; ухилення від реалізації пристроїв.