Події в Україні відбуваються так стрімко, що ми навіть не усвідомлюємо, що з кожним тижнем ми живемо зовсім в іншій державі. Впали тирани, їх палаци стали музеями корупції та несмаку. Документи з Межигір’я можна вивчати роками.

В революційних подіях ми вчилися не тільки оборонятися від “Беркуту”, будувати барикади і розбирати бруківку. Ми знаходили час, щоб вивчати бюджети університетів, бо знали, що після перемоги у нас буде не менш важливе завдання: докорінно змінити систему.

Злам системи розпочинається не зі зміною табличок на кабінетах головних осіб держави, а зі зміною моделі суспільних відносин.

Як виявилося, інколи боротися проти президента легше, ніж проти свого ректора. Адже президент далеко, а ректор безпосередньо впливає на життя студента. Бути опозиціонером в державі буває легше, ніж опозиціонером у ВНЗ.

В рамках проекту “ВНЗ очима студентів” ми вирішили втрутитися в святую святих ректорів: кошторис доходів і видатків університету. Адже мало хто знає, що бюджети окремих навчальних закладів співмірні з цифрами бюджетів деяких обласних центрів. Скажімо бюджет м. Полтави становить 559 млн. грн., а бюджет Львівської політехніки – 435 млн. Але при цьому часто ректор, який розпоряджається багатомільйонним бюджетом, може заявити студентам: “У нас немає коштів, щоб забезпечити в університеті відкритий WiFi”.

Ми навчили студентів як за допомогою запитів про публічну інформацію отримати документи, про те, звідки університет бере кошти і куди їх витрачає. Це було не так просто. Не всі університети відразу надали відповідь. А КПІ навіть на повторний запит надіслав відповідь достойну цитування: “Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюється повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Отже, зазначена норма встановлює чітке розуміння терміну “кошторис”, згідно якого він фактично є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, та не відноситься до інформації щодо використання бюджетних коштів.”

Оновлена прокуратура вже з’ясовує відповідність такої відмови чинному законодавству і здоровому глузду.

Не буду перевантажувати читачів цифрами. Наведу лише три основних висновки:

Повна фінансова залежність ВНЗ від міністерства.

Із 156 вищих навчальних закладів, які фінансуються міністерством освіти, лише близько 10 мають спеціальний фонд, який перевищує загальний. Серед таких університетів: Національний авіаційний університет, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Сумський державний університет,  Одеська національна морська академія, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, Запорізька державна інженерна академія, Київський національний торгівельно-економічний університет. 

Абсолютно відсутні прозорі принципи, за якими визначається обсяг фінансування ВНЗ з державного бюджету. Тобто кожен ректор має свій спосіб “вибивання” фінансування: чи це пряма корупція, чи лояльність до існуючого режиму чи щось інше.

Гроші мають іти за студентом. Позитивною є ідея грантів на здобуття вищої освіти. Студент-бюджетник самостійно вибере найкращий ВНЗ відповідно до своїх знань і кількість бюджетних місць не залежатиме від суб’єктивного фактору відносин між ректором і міністерством.

В Україні немає справжніх університетів – є “вища школа”

Часто забуваємо, що університетом є та установа, яке не тільки виконує освітню функцію, а є і науковою установою, в якій викладачі спільно зі студентами виконують наукові дослідження. За результатами нашого дослідження витрати ВНЗ на наукові дослідження є мінімальними. Ось звичайна структура їх видатків: найбільша частина витрат – заробітна плата викладачів; на другому місці – стипендії; потім – капітальні видатки. Наукові дослідження становлять лише незначний відсоток.

Доки не зламати цей стан речей, ми не можемо говорити про відродження освіти і науки в Україні.

Непрозорість капітальних видатків

Практично всі університети у наданих кошторисах не розшифрували свої капітальні видатки, а це мільйони бюджетних коштів! Куди саме ідуть ці гроші необхідно з’ясовувати подальшими запитами. Студент має на власні очі бачити те будівництво, чи капітальний ремонт, які задекларовані на папері.

Що робити далі?

Знання – це зброя. Студентів, які знають бюджет свого університету, не обвести навколо пальця фразою: “Грошей нема”.  Деякі ректори хапалися за серце, коли у них просто запитали кошторис видатків університету. Уявімо їх здивування, коли до нього в кабінет прийдуть студенти і скажуть: “Давайте разом планувати наш бюджет!”

Рік тому це було б нечуваним нахабством, але ми пам’ятаємо, що зараз українці оновлюють країну. І в першу чергу слово за молоддю!