Семінар "Основи законодавства про доступність. Методологічні засади моніторингу умов доступності об’єктів для осіб з додатковими потребами"

Стаття-звіт "Складні теми у складні часи!

Відразу хочеться подякувати експертам та учасникам, значна частина яких є людьми з інвалідністю, які знайшли змогу взяти участь у семінарі, незважаючи ані на важкі кліматичні, ані політичні умови.

Слід визначити декілька моментів, які є важливими для подальшого сприйняття цієї статті.

До маломобільних категорій відносять НЕ лише людей з інвалідністю, але, наприклад, і жінок на останніх місяцях вагітності, маленьких дітей, людей похилого віку та інших осіб, пересування яких ускладнене за певних обставин.      

Захід був побудований на засадах норм Конвенції ООН про права інвалідів, ратифікованої Україною 06.03.2010. Оригінальна назва документу – “Convention on the Rights of Persons with Disabilities“. Тобто дослівний переклад має бути таким: “Конвенція про права людей з інвалідністю“. Ця назва підкреслює, що первинним з точки зору конвенції є людина, а вже потім її певні властивості, зокрема, така характеристика як “інвалідність“. Однак, українська юридична мова оперує законодавчо затвердженою назвою. Тому в наступному користоємося офіційною, проте некоректною, на наш погляд, назвою цього нормативного акту. 

Основна увага під час заходу була приділена умовам доступності, тобто характеристикам, які визначать можливість людей з інвалідністю вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя (ст. 9 Конвенції ООН про права інвалідів). Доступність слід розуміти не як фізичну категорію, а як систему умов, дій, процедур, які в свої сукупності забезпечують:

1. транспортну,
2. архітектурну
3. інформаційну доступність.

Лише в такій триєдності можна казати про належні умови для людей з інвалідністю. 

Захід розпочався з теоретичного матеріалу.
 
За словами експерта Богдана Мойси, виконавчого директора Волинський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів з вадами зору (ВОО ВОМГО) “Генерація успішної дії“, інвалідність не можна розглядати без комплексного уявлення про поняття.

Так, згідно Конвенція ООН про права інвалідів “Інвалідність – поняття, яке еволюціонує і є результатом взаємодії, що відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі, і яка заважає їхній повноцінній і дієвій участі в житті суспільства на рівні з іншими”.

Під час першої частини семінару були також розглянути різні моделі (підходи) інвалідності: біомедичне, філантропічне та інші визначення інвалідності. Експерти відмітили, що поняття інвалідності в історичному контексті розвивалося. Поступово критерії її визначення зазнають змін, зміщуючись до позиції того, що інвалідність є соціальне явище, але не медична проблема конкретної особи. 

“Інвалідність – це відношення між людиною-інвалідом та суспільством. Неповносправні потребують допомоги, піклування, співчуття. Інвалідність – не проблема людини, це проблема суспільства. Соціум повинен прийняти інваліда”, – наголосив Богдан Мойса.

Друга частина семінару була присвячена обговоренню найбільш значущих проблем щодо умов доступності маломобільних груп населення, зокрема, людей з інвалідністю. Найбільш характерними недоліками є відсутність пандусів, брак спеціальних умов для переміщення маломобільних людей в межах будинків, нехтування забезпеченням умовами доступності прилеглих територій будинків. Були відмічені високі бордюри та відсутність звукових сигналів для оповіщення людей з вадами зору, проблеми користування зупинками громадського транспорту, недостатність рельєфних позначок та інші проблеми, вичерпний перелік яких надавати в цій статті не вбачається за можливе. Однак, слід зробити два основних акценти. 

По-перше, експерти наголосили на проблемі створення номінальних умов доступності: наприклад, облаштування пандусів занадто крутих, вузьких, слизьких та будь-яких інших, що робіть ці елементи не функціональними; маркування контрастними позначками певних об’єктів (для орієнтації людей з вадами зору), але часткове, що все одно не надає можливості особі потрапити до необхідного місця ті ін. Фактично, йдеться про порушення вимог Державних будівельних норм, які визначають стандарти доступності, необхідні для забезпечення максимальної безпеки і незалежності маломобільних груп населення.  Таким чином, учасники семінару дійшли висновку про необхідність співпраці з Інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю та проведення просвітницьких кампаній серед будівельників і осіб, які відповідають за будівництво. 

По-друге, представники громадськості звернули увагу на те, що доступність є категорією комплексною, яка вміщує систему процедур і заходів, які не можуть розглядатися окремо. Так, наприклад, доступність входу в будинок для однієї категорії людей (наприклад, з проблемами опорно-рухового апарату) не є гарантією доступності для інших (наприклад, з вадами зору); сам факт можливості потрапити в будинок не робить його доступним, якщо всередині не забезпечені умови для вільного пересування маломобільних категорій. Таким чином, було висловлено думку про необхідність співпраці різних категорій людей з інвалідністю щодо всебічного вивчення умов доступності і оцінки відсутності перешкод за різноманітними критеріями. 

Практична частина семінару була сфокусована на вивченні на прикладі Волинської області шляхів усунення перепон і бар’єрів, які заважають людям з інвалідністю вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх його аспектах. 

Експерт Людмила Фурсова, керівник проектів ВОО ВОМГО “Генерація успішної дії”, продемонструвала багаторічні надбання щодо аудиту та покращення умов доступності. Найбільш цікавими прикладами стали використання пластикових (які, на відміну від металевих, не вимагають великих коштів) табличок з рельєфними написами для позначення напрямків та об’єктів, забезпечення умов доступності шляхом оптимізації архітектурного планування тощо. Ґрунтовна презентація надала змогу учасникам семінару дійти важливих висновків щодо основних факторів, яку можуть позитивно вплинути на формування безбар’єрного середовища в Україні. 

В першу чергу, для покращення умов для маломобільних осіб необхідна активність об’єднань громадян, які опікуються права людей з інвалідністю, оскільки більшість з них є спеціалізованими, знають проблематику на практиці, постійно стикаючись з перепонами у своїй життєдіяльності.     

Вкрай необхідним є також бажання забезпечити умови доступності особами, які відповідають за ті чи інші об’єкти, саме під час ремонтних робіт, реконструкції, будівництва, оскільки виправлення недоліків є коштовним, а іноді неможливим після здачі об’єкту в експлуатацію. 

Важливим в облаштуванні інфраструктури, будинків та інших об’єктів є використання “універсального дизайну”, який буде зручним для всіх осіб, а не тільки маломобільних груп. Прикладами такого дизайну можуть бути автоматичні розсувні двері (вони є зручними і для людей з вадами зору, і для будь-кого, хто несе дві сумки), позбавлені широких щілин зливні решітки на вулицях (туди може потрапити колесо інвалідного візка і високі підбори жінки) тощо. 

Під час другого дня виступила експерт Тетяна Заєць, відповідальний секретар Комітету доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури у місті Луцьку. Вона розповіла про досвід забезпечення умов доступності у Луцьку. 

Тетяна Заєць зауважила, що комітети доступності є консультативно-дорадчими органами, тому їх рішення не є обов’язковими до виконання. Проте, змогла продемонструвати низку надбань, яких досяг комітет під час своєї роботи: облаштовані приладами звукового оповіщення світлофори, інфраструктурні пристосування для переміщення людей на візках, архітектурні умови для безперешкодного доступу і користування будівлями соціального призначення. Показовим було те, у презентації пані Заєць, яка демонструвала як кабінетну, так і виїзну роботу Комітету, можна було побачити учасників семінару – людей з інвалідністю, які разом з представниками держструктур обслідують об’єкти з точки зору їх доступності. Під час виступу було визначено стратегію подальшого покращення роботи комітету доступності у луцьку і розповсюдження його досвіду на інші регіони. 

Експерт Марія Ясеновська, президент харківської обласної фундації «Громадська Альтернатива» розповіла про проблеми втілення Конвенції ООН про права інвалідів на території України. Особливу увагу пані Марія приділила методам впливу громадськості на покращення умов доступності. 

Так, пані Ясеновська визначила п’ять базових напрямків діяльності для недержавних інституцій:

1. освітні кампанії, спрямовані на популяризацію знань щодо прав людей з інвалідністю, зокрема, в контексті створення умов доступності – наприклад, видання літератури, реалізація соціальної реклами та ін.;
2. громадські дії, спрямовані на відстоювання прав, – наприклад, проведення спортивних змагань серед неповносправних осіб.
3. політичні дії – лобіювання нормативно-правових актів;
4. Правові дії – використання юридичних механізмів для покращення умов доступності (стратегічні судові справи, подання заяв, скарг тощо).
5. Моніторинг. Останню категорію експерт визначила в окремий спосіб, пояснивши, що глибинне вивчення проблематики має передувати будь-яким діям, переліченим вище.

Остання частина була присвячена методикам аудиту доступності. Експерти наголосили на тому, що на сьогодні немає держстандартів аудиту доступності. Однак, практика діяльності організацій громадянського суспільства дозволяє сформувати цілісний інструментарій для визначення ступеня доступності об’єкта:

1. аудит має базуватися на відповідності об’єкту вимогам Державних будівельних норм;
2. аудит має здійснюватися спільно з людьми з інвалідністю;
3. аудит має висвітлювати як негативні, так і позитивні характеристики об’єкту;
4. результатом аудиту має бути не лише формальний висновок, але і пропозиції щодо покращення стану доступності,
5. всі учасники одного аудиту мають діяти за єдиної схемою, інакше не буде можливості отримати зведений результат за визначеною територією.

Експерти запропонували для забезпечення останньої вимоги за основу для наступного аудиту взяти анкету визначення доступності для маломобільних груп населення, розроблену всеукраїнською громадською організацією інвалідів “Група Активної Реабілітації“. 

Для демонстрації якості цієї анкети визначення доступності для маломобільних груп населення експерти в заповненому вигляді на прикладі Залізничного вокзалу станції Луцьк, зауваживши, що вона має адаптуватися під кожний конкретний об’єкт (наприклад, якщо йдеться про лікарню – номери для людей з інвалідністю, про державну установу – столи для доступу на візках тощо). 

Наприкінці заходу Петро Верзун, голова волинської обласної громадської організації “Фонд місцевого розвитку”, розповів про наступні заходи Проекту, в рамках якого було проведено семінар. Володимир Брущенко, виконавчий директор громадської організації “Євроклуб “Правоі і Захист”, який виступив модератором семінару, зауважив: “Виявлені у Волинській області проблеми реабілітації і соціальної інтеграції маломобільних людей, притаманні не окремому регіону, а всім областям Україні – більш гостро, менш помітно, але всюди актуально! Тому стратегічним завданням нашої ініціативи є розширення територіальних меж проекту, можливо, і на всю державу”.

Автор: Володимир Брущенко

Фотозвіт семінару можна подивитися ТУТ.

Довідково

Проект “Реабілітація маломобільних людей з інвалідністю Волинської області” виконується ВОГО “Фонд місцевого розвитку”, у партнерстві з Євроклубом “Право і Захист” та Комітетом доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури у Волинській області за фінансової підтримки Фонду Сприяння Демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.