У денний центр допомоги «Стефанія» часто ходить чоловік, охайно виглядає, адекватно спілкується, без зовнішніх ознак будь-якої залежності. Видно, що людина з усіх сил намагається повернутися до колишнього життя. Я вирішив дізнатися про те, як склалася його доля і чому він опинився на узбіччі життя…

Чоловіка звуть Балтушко Анатолій Іванович. Жив із матір’ю і сестрою в селі під Луганськом, там і працював. Після смерті мами, Анатолій оформив будинок на сестру. Трохи пожили, потім вона сказала, що буде жити зі своїм чоловіком, а Анатолія Івановича виставила на вулицю. Сказала, мовляв, йди роботу собі шукай і живи своїм життям, а ми будемо жити своїм. Ось так він став безхатченком.

Переоформляти на себе будинок занадто складно на той час було, збирати документи, їздити в сільську раду, писати постійно заяви… На довго його не вистачило. Перестав в підсумку цим займатися. Поїхав до Білої Церкви, влаштувався на роботу, прописався в гуртожитку.

Працював Анатолій Іванович сумлінно. Але, як і у кожної людини, на роботі бували проблеми. І в один такий момент не розрахував свої сили, дещо не вклався в строк і його звільнили.

«Трішки сам схибив і мене звільнили», - каже Анатолій Іванович.

Сім’ю не заводив. Ну куди? У нього не було ні стабільної роботи, ні постійного місця проживання. Та ще й крадіжки документів у гуртожитках, через що не міг зачепитися за якусь вартісну роботу. Був, правда, в цивільному шлюбі. Жив із жінкою, але потім не склалося. Розійшлися. Через фінансову скруту.

Після звільнення сам зібрав речі і поїхав на заробітки в Київ, тут і платять більше і можливість знайти роботу - вище. Почав перебиватися на підробітках. На той час без прописки на нормальну роботу не брали, підробляв ким міг, іноді виділяли ліжко в гуртожитку. В одному з таких гуртожитків вкрали документи. У міліції тоді Анатолію Івановичу сказали, що для відновлення потрібна прописка.

«Я, завдяки знайомим зміг прописатися у дідуся, в замін на те, що я за ним доглядав і прибирав у хаті, плюс ще грошей йому трохи заплатив. Ось так от відновив в перший раз документи», - каже Анатолій.

Нещодавно, розповідає, їздив на грибне виробництво. Компанія викупила цех великий, де тримали корів, і поставила виробництво з вирощування грибів. Ось там він і працював, збирав гриби. Але ця робота сезонна і тепер Анатолій знову в пошуку підробітків.

Сам не п’є, не курить, доглядає за собою. Підтримує свій психологічний стан читанням книг. Каже: «Це для того щоб не пропасти. А то, від такого життя, можна швидко зламатися».

На даний момент періодично живе у знайомої, але його це не влаштовує, у неї своє життя, це скоріше так - переночувати. Часто ночує на вокзалі. Але там теж своя система. Адміністратори та охоронці виганяють. Мовляв, якщо немає квитка - то і сидіти тут не можна. І виводять на вулицю. Але іноді не помічають і виходить переночувати.

Про денний центр допомоги «Стефанія» Анатолій Іванович дізнався давно. Ще, як тільки переїхав, питав у людей де можна переночувати, так йому розповіли, що в центрі переночувати, звичайно, не можна, але зате можна привести себе в порядок, помитися, поїсти, одягнутися в свіжий одяг і випрати свій. Ось з того моменту і ходить до нас.

Ми дуже раді, що люди не здаються і готові дати відсіч будь-яким життєвим поворотам. І ми щиро віримо, що у Анатолія Івановича все вийде. Він сильний духом і адекватно оцінює ситуацію. Залишилося лише вибрати підходящий момент - і «піти вабанк». Іншими словами, дочекатися пропозиції про хорошу роботу і не упустити свій шанс.

У денному центрі допомоги “Стефанія” людей, які потребують підтримки, дуже багато. І ми всіх їх готові прийняти, зігріти і нагодувати. Ви теж можете допомогти! Ви можете принести речі, продукти, допомогти без грошей - стати волонтером фонду .

Завітайте на наш сайт: http://socpartnerstvo.org/

Або телефонуйте: 044 591 54 43. Тисячі людей потребують Вашої допомоги!