28 червня в Культурному просторі ГО «Навколо Нас. UA» відбувся вечір пам’яті Бориса Левченка — археолога, краєзнавця, автора експозиції Музею історії Богуславщини, засновника Музею-садиби Марка Вовчка в Богуславі, керівника Медвинського самодіяльного театру, заслуженого діяча культури УРСР. Днями виповнилося 90 років з його дня народження.

Під час заходу своїми спогадами і світлинами про діяча поділилася донька, наукова співробітниця Музею історії Богуславщини Ніна Левченко. Ведучою заходу була онука, літературознавиця Марина Гогуля.

Борис Митрофанович народився 27 червня 1935 року в Донецьку, куди Левченки переїхали, втікаючи від Голодомору, однак через декілька років повернулися додому в Медвин. В 1954-му він закінчив медвинську школу, через кілька років очолив самодіяльний театр, створив музей у Медвині, а 1969 року отримав звання заслужений працівник культури УРСР.

У 1970-х навчався на історичному факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка, а з 1975 року працював в Інституті археології НАН УРСР у відділі новобудовних експедицій. У складі наукових експедицій досліджував археологічні пам’ятки України, зокрема в Черкаській, Херсонській, Миколаївській областях, на рідній Київщині, зокрема, у лісі Гірчаків у Медвині, продовжуючи справу, розпочату 50 років перед цим його земляком Іваном Дубинцем.

З 1982 року і до останнього дня свого життя (14 квітня 1987 року) Борис Митрофанович виконував обов’язки директора Музею історії Богуславщини, працюючи на посаді доглядача. 1984 року він завершив роботу над новою експозицією закладу. У 1985 році відкрив у Богуславі Музей Марка Вовчка. На цьому заході був присутній правнук письменниці Борис Лобач-Жученко.

Борис Левченко був автором низки публікацій, присвячених археологічній спадщині та історії Богуславщини. В останній рік життя він написав історичний нарис «Богуславський замок», свіже видання якого під назвою «Богуславський замок Бориса Левченка» презентували під час вечора пам’яті.

Не стало діяча 14 квітня 1987 року. 

«З часу смерті батька цей захід — перший, присвячений його пам’яті. В Богуславі є вулиця, названа в кінці 1980-х його іменем, також планували ім’я Бориса Левченка присвоїти Музею історії Богуславщини. Це питання неодноразово порушувалося, проте безрезультатно. Хоча створена ним експозиція Музею історії Богуславщини випередила креативністю вій час і є однією з головних приваб Богуслава, що притягує сюди туристів» — говорить Ніна Левченко.

На пошану Бориса Левченка народні й авторські пісні виконала оперна співачка Вікторія Микитенко, якій на фортепіано акомпанувала Надія Морозова, а бард Степан Чорний прочитав вірші Вікторії Пустовіт і Василя Василенка, які поети написали про Бориса Левченка. Насамкінець разом зі Степаном Чорним усім залом під гітару заспівали популярні в часи Бориса Левченка пісні «Києве мій» та «Ой у гаю при Дунаю».

Організаторами заходу стали освітня ініціатива «Медвин. Повстання», громадська організація «Навколо Нас. UA», Музей історії Богуславщини.