Останнім часом багато говорять про те, що українці втомилися донатити, а обсяги приватних пожертв значно впали. Проте цифри свідчать про інше: так, за даними Bloomberg, у 2023 році донати зменшилися вдвічі порівняно з 2022-м (до 19 млрд грн), але у 2024 році знову почалося зростання — українці задонатили вже 24,1 млрд грн, що на 28% більше, ніж у попередньому році. Це означає, що культура фінансової підтримки армії не зникла, а лише трансформувалася.

З першого року повномасштабного вторгнення акцент робився на масові збори та швидкі пожертви. Проте сьогодні українці більш усвідомлено підходять до донатів, обираючи конкретні ініціативи, що мають довгострокову цінність. Бізнес теж проходить схожу трансформацію: разові перерахування поступово змінюються на системну підтримку оборонного сектору.

Війна змінила підходи до фінансування оборони. Бізнес, який раніше лише допомагав окремими сумами, сьогодні має усвідомити, що варто вкладати в перспективні військові розробки. Йдеться про виробництво FPV-дронів, технологічні рішення для розвідки, засоби електронної боротьби. Це не лише забезпечення армії необхідними ресурсами, а й можливість для підприємств розвивати власні інноваційні напрямки.

Окрім фінансування волонтерських фондів, бізнес може:

• Підтримувати військове виробництво. Інвестувати в компанії, що займаються створенням безпілотників, бронетехніки, засобів зв’язку.
• Розвивати R&D. Співпрацювати з інженерами та технологічними стартапами, які працюють над оборонними інноваціями.
• Надавати логістичну підтримку. Використовувати власні ресурси для транспортування техніки та спорядження.
• Залучати працівників до ініціатив. Наприклад, запускати внутрішні програми зборів серед співробітників або організовувати відрахування з прибутку на військові потреби.

Замість того щоб розглядати підтримку армії як додаткові витрати, бізнес може вписати її у власну стратегію розвитку:

• Впровадження спеціальних програм, що дозволяють частину прибутку спрямовувати на військові потреби.
• Запуск спільних проєктів із волонтерськими організаціями.

Раніше висловлювалися припущення щодо можливого введення податкових пільг для компаній, що підтримують оборонний сектор. Однак наразі це питання все ще має недосконале законодавче врегулювання. Можливими рішеннями можуть стати:

• Зменшення податкового навантаження для компаній, що вкладають у військові розробки.
• Державні гранти на підтримку оборонних стартапів.
• Спрощення бюрократичних процедур для підприємств, що працюють у цій сфері.

Бізнес не може і не повинен повністю брати на себе функцію держави у фінансуванні армії. Проте саме його активна участь у підтримці оборони є безпрецедентним феноменом, що робить Україну прикладом для світу. 

В умовах повномасштабної війни роль підприємців виходить за межі звичайних економічних процесів — вони стають частиною оборонної екосистеми, що допомагає армії отримувати необхідні ресурси швидше та ефективніше.

Україна вже довела, що громадянське суспільство здатне мобілізувати ресурси швидше, ніж державний апарат. Якщо держава створює умови для активної участі підприємств, це лише посилить економіку та обороноздатність країни.

Вже чітко сформувалася думка: якщо бізнес не підтримує ЗСУ, до нього є певні питання. Це не лише питання патріотизму, а й репутації. Компанії, що системно допомагають армії, отримують підтримку клієнтів та партнерів, а ті, що уникають цієї теми, ризикують втратити провідні позиції.

Багато західних країн мають системний підхід до залучення бізнесу в оборону. Наприклад:

• У США приватні компанії активно співпрацюють із Пентагоном, розробляючи новітні технології.
• У Великій Британії діє програма, за якою бізнес отримує податкові преференції за підтримку військових проектів.
• У Німеччині діє спеціальний фонд для інвестицій у військову сферу, який наповнюють як держава, так і приватний сектор.

Проте в Україні ситуація суттєво відрізняється — ми маємо справу не просто з оборонними ініціативами, а з повномасштабною війною, що вимагає абсолютно іншого підходу. Український бізнес вже не просто допомагає армії, а фактично стає її невід’ємною частиною, інвестуючи в критично важливі напрями та розробки. Це робить Україну унікальним прикладом для світу — країною, де бізнес і суспільство взяли на себе значну частину відповідальності за власну безпеку та майбутнє.

Сьогодні підтримка армії – це не просто благодійність, а частина довгострокової стратегії відповідального бізнесу. 

Модель, де громадяни донатять, а бізнес стоїть осторонь, більше не працює. Відповідальні компанії повинні ставати партнерами оборонного сектору, інтегруючи підтримку ЗСУ у свої бізнес-процеси. Це не лише підсилить обороноздатність країни, а й стане запорукою їхнього власного майбутнього.

Brave Inventors вже працює в цьому напрямку, надаючи бізнесу можливість не лише фінансово підтримувати армію, а й безпосередньо допомагати виробникам військової техніки та обладнання. Ми допомагаємо компаніям брати під свою протекцію інноваційні оборонні проєкти, вибудовувати довгострокову взаємодію з виробниками та інтегрувати підтримку ЗСУ у свої КСВ-активності. Такий підхід дозволяє бізнесу не просто адаптуватися до умов війни, а стати ключовим елементом зміцнення обороноздатності країни.