В умовах повномасштабної війни органи місцевого самоврядування стикаються зі складним завданням: зберігати інформаційну відкритість і прозорість, водночас забезпечуючи безпеку громадян. На початкових етапах вторгнення багато ОМС вимушено обмежували доступ до інформації. Це було зумовлено як необхідністю запобігти використанню даних ворогом для планування атак чи інших шкідливих дій, так і відсутністю чіткої державної політики щодо забезпечення інформаційної відкритості в умовах війни.

Наразі українське законодавство не передбачає чітких норм щодо переліку чутливих даних, які органи місцевого самоврядування мають право чи зобов’язані приховувати у воєнний час. Так само відсутні визначені правові процедури для запровадження таких обмежень. Як наслідок, громади самостійно вирішують, яку інформацію вважати чутливою, а яку залишати доступною. Це часто призводить до порушень законодавства та необґрунтованих обмежень доступу до публічної інформації. У воєнний час, коли належна публічна комунікація є однією з основ суспільної стійкості, така ситуація створює серйозні виклики.

У представленому нижче аналітичному дослідженні оцінено стан і якість публічної комунікації органів місцевого самоврядування через їхні офіційні вебсайти та пов’язані онлайн-ресурси в умовах повномасштабної війни. Об’єктом дослідження стали вебресурси 40 територіальних громад України. Громади було розподілено на групи залежно від їхнього географічного розташування, близькості до лінії фронту чи російського кордону та безпекової ситуації.

Результати дослідження виявили значні розбіжності у підходах ОМС до публікації даних навіть серед громад зі схожими безпековими умовами. Основна проблема полягає у відсутності законодавчих критеріїв, які б визначали порядок і обсяг обмеження доступу до публічної інформації під час війни. Це створює ризики як для прозорості, так і для безпеки у громадах.

Детальні результати дослідження доступні за посиланням.

Дослідження проведене за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».