Перший презентований фільм «Київські файли» звертається до теми досліджень історії. Нідерландський режисер Вальтер Стокман почав роботу над фільмом у 2018 році, коли в Україні вперше було відкрито доступ до архівів КҐБ. У стрічці присутня специфічна атмосферна естетика, пейзажне операторське фільмування з дронів, яке вже неможливе у часи повномасштабної війни.

 

Три головні герої, історії яких в основі фільму, знайомляться з матеріалами, що свідчать про шпигування за ними понад 50 років тому. Як це – тримати в руках частину свого особистого життя, таємно зняті фото, читати твої підслухані розмови з минулого? Режисер вловлює живі емоції фігурантів архівних справ. Частина матеріалу документів не відповідає дійсності – це нафантазовані і недоведені припущення спецагентів радянських спецслужб. Як-от, наприклад, справа «куртизанки», француженки, яку підозрювали у тому, що вона іноземна агентка. В реальності ми отримуємо історію пристрасті та, можливо, любові – завербованого студента та молодої дівчини, і подив літньої жінки, в особистому житті якої брала участь радянська агентура.

 

Особливо цінною є історія стеження за родиною дисидентів Оксена Лісового, нинішнього Міністра освіти та науки. Його мама, яка у справі фігурує як «Тиха», бо завжди спокійно і по-вчительськи інтелігентно поводить себе на допитах. Вони з донькою згадують ті непрості часи і з цікавістю відкривають для себе архівну справу їхньої родини. 

 

Цікавим є інтерв’ю колишнього працівника КҐБ, який розповідає, як змінювались методи впливу на громадян/-ок протягом кількох десятиліть. У своєму коментарю режисерові чоловік ділиться думками про «етнопсихологію» і тим, як на українців вплинув досвід стеження, доносів одне на одного, масового вербування населення і, відповідно, небажання зараз говорити, відкриватись іншим. Водночас наймолодше покоління буде найвільнішим від цього досвіду. 

 

На презентацію фільму «Київські файли» завітав історик, журналіст, автор книги «Архіви КҐБ. Невигадані історії» Едуард Андрющенко. Він розповів про свою участь у фільмі і про те, як складно було знайти героїв, які увійдуть у фільм та захочуть розповісти свою історію. На жаль, чимало найгучніших справ або тих, які були пов’язані з важливими посадовцями, було спеціально безслідно знищено. Також історик поділився своїми цікавими знахідками в архівах та розказав про роботу над наступною книгою. 

 

 

Глядачі/-ки фестивалю залишились у захваті від фільму та розмови з істориком. «Я дізналась багато нового, чого не розказували у школі на уроках історії», – зазначила відвідувачка. «Дуже цінно мати можливість відкрити собі нові сторінки нашої історії», – зазначає ще одна глядачка під час обговорення фільму.

 

Авторка матеріалу: Олена Шкребтієнко, модераторка заходів Мандрівного Docudays UA у Борисполі.

 

___________________________________________________________________________