На початку серпня 2024 року Мережа правового розвитку (далі — МПР) завершила польовий етап соціологічного дослідження у межах проєкту «Відчуття безпеки, соціальна згуртованість та діалогові практики: пошук оптимальних інструментів на рівні громад». Проєкт впроваджується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу. 20 серпня під час онлайн обговорення «Безпека людини в контексті громад» представники МПР і команд, які здійснювали опитування в Івано-Франківській, Вінницькій та Миколаївській областях, презентували зібрані дані. Також напрацювали перелік інструментів впливу, здатних підвищити рівень відчуття захищеності жителів громад. Про проєкт та результати опитувань розповідаємо далі.

Актуальність безпеки та збір даних

На фото: Віталій Охріменко, директор зі стратегічного розвитку МПР

За словами директора зі стратегічного розвитку МПР Віталія Охріменка сфера безпеки є важливою для роботи, оскільки вона є фундаментальною. 

«Всі наші активності, пов’язані із планами відновлення громад, із гуманітарними інтервенціями, з розвитковими проєктами, з доступом до правосуддя, миробудування тощо, тяжіють до запитання: а з ким і для кого ми працюємо, наскільки ці люди почуваються у безпеці, які цінності виживання та розвитку вони мають. Відповідно, ми зараз знаходимося у такій собі “розтяжці”, коли потрібно працювати з цінностями виживання і думати над тим, де ми можемо будувати асиметричні рішення, аби мати спроможність як суспільство відповідати на виклики війни і не загубити себе як вільне суспільство», — наголошує Віталій Охріменко.

Для участі у проєкті обрані різні громади: за географічним розташуванням, площею, густотою населення, спектром характерних особливостей та особливостей, які виникли внаслідок війни. Це — Коломийська громада Івано-Франківської області, Турбівська громада Вінницької області та Шевченківська громада Миколаївської області. За словами Віталія Охріменка, дослідження відмінних одна від одної громад дозволить в перспективі використати напрацювання при роботі з іншими громадами України.

У кожній із громад збором даних займалися попередньо підготовлені місцеві інтервʼюери, які намагалися охопити якомога більше населених пунктів. У Шевченківській громаді вдалося опитати мешканців понад половини населених пунктів, у двох інших громадах — майже всі.

На фото: Марина Шпікер, соціологиня, залучена експертка

«Ми охопили дуже різних людей: зайнятих і незайнятих, людей із вищою освітою і без вищої освіти, з різним рівнем доходу та стану здоров’я. Також опитували внутрішньо переміщених осіб. Загалом ми вважаємо, що за тих умов і можливостей які у нас були, ми спромоглися забезпечити найкращі можливі результати опитування», — розповідає залучена експертка, соціологиня Марина Шпікер.

У кожній громаді інтерв’юери провели 300 інтерв’ю з повнолітніми мешканцями громади, які там постійно проживають. Анкети заповнювали переважно на мобільних пристроях або ж в окремих випадках для зручності — на папері.

Загальні фактори небезпеки

Відповідно до результатів опитування, очікувано найбільшим фактором небезпеки для людей, незалежно від того, у якій громаді вони проживають, є війна та небезпеки, спричинені нею. Люди переймаються через загрозу обстрілів і ракетних ударів, економічні негаразди, безперебійність отримання комунальних послуг, особливо у зимовий період, мобілізаційні заходи, відключення електропостачання внаслідок руйнування об’єктів енергетичної інфраструктури, що викликає такі проблеми, як відсутність інтернету та мобільного зв’язку і, відповідно, неможливість своєчасно отримати повідомлення про повітряну тривогу, а дітям — навчатися онлайн.

«Війна тягне за собою цілу низку різноманітних наслідків і вона є ведучим мотивом у відповідях наших респондентів. Більш традиційні безпекові загрози, як-от: злочинність чи небезпечний дорожній рух, загроза від безпритульних тварин чи проблеми з інфраструктурою, також присутні у відповідях, але вони відійшли на другий план порівняно з воєнними загрозами», — зауважує Марина Шпікер.

Тим не менш, економічний мотив у відповідях респондентів також виявився помітним. Йдеться про фактор виживання впродовж найближчого часу, підтримання здоров’я, забезпечення дітей освітою, підтримання у належному стані помешкань.

«Хоча питання охорони здоров’я і можливості отримати медичну допомогу не фігурувало в топі найбільш гострих занепокоєнь, воно постійно зустрічалося у відповідях респондентів. Самооцінка свого стану здоров’я і занепокоєність щодо доступу до медичної допомоги в усіх трьох громадах мала статистично значущий зв’язок із відчуттям безпеки і відчуттям повної тривоги», — наголошує Марина Шпікер.

Зі слів соціологині, у трьох громадах з відчуттям безпеки пов’язане відчуття контролю над своїм життям, того, що людина має можливість впливати на своє життя і вирішувати проблеми, з якими вона стикається, а також залучати для цього підтримку. Відповідно, якщо цього відчуття контролю і власної впливовості в жителя/ки громади не було, відчуття безпеки послаблювалося.

Марина Шпікер розповіла, що під час опрацювання даних вона виокремила серед респондентів у трьох громадах три сегменти за рівнем їхнього відчуття безпеки. 

«Перший сегмент — це скоріше люди до 40 років, частіше — чоловіки. В них дещо краще здоров’я і вищий рівень економічного забезпечення. Вони схильні менше непокоїтись про безпекові фактори. Друга група — це люди старшого віку, серед яких більше жінок. Ці люди непокояться трохи більше. Але третя група — найбільш занепокоєних людей через найрізноманітніші аспекти свого життя. Це і чоловіки, і жінки, люди різного професійного статусу з різним станом здоров’я без якихось прикметних демографічних ознак. Ми не можемо виділити якусь одну демографічну групу, наприклад, пенсіонери чи внутрішньо переміщені особи, чи жінки з дітьми, і сказати що це — люди, які найбільше почуваються в небезпеці. Ні, це спільна проблема. Всі соціально-демографічні групи мають свої больові точки, і вони здебільшого спільні, як наслідки війни та економічна ситуація», — наголошує Марина Шпікер.

Що далі

Спираючись на результати досліджень, команди почнуть напрацьовувати перелік інструментів для поліпшення безпекових показників у кожній трьох громад. Наступним кроком стане робота у ширшому колі. Разом із представниками активу громад, органів місцевого самоврядування, силових структур локальні команди визначать по декілька інструментів підвищення рівня відчуття безпеки, які вважатимуть найбільш відповідними, та почнуть їх апробовувати.

На фото: Ірина Чайка, експертка проєкту, директорка з організаційного розвитку МПР

«Після пілотування цих інструментів ми матимемо ще одне, але вже не кількісне, а якісне дослідження. Воно дозволить подивитися, як взагалі включилися органи місцевого самоврядування, населення, громадські організації до процесу пілотування і як це все вплинуло в комплексі на відчуття безпечності та комфортності людей, які проживають у населених пунктах», — підсумовує експертка проєкту, директорка з організаційного розвитку МПР Ірина Чайка.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».