Центр розвитку ініціатив «ІнСорс» – неприбуткова громадська організація, що є платформою для розвитку та впровадження ініціатив, спрямованих на покращення якості життя мешканців сільських територій.

Команда ІнСорс 2024 році реалізує проєкт «Культурна спадщина Сатанова. 3D-loading». Проєктом «Культурна спадщина Сатанова. 3D-loading» передбачено збереження сучасного та відновлення з допомогою доповненої реальності первинного вигляду архітектурної спадщини історичного містечка Сатанів Хмельницької області шляхом інтерпретації у цифровий вимір та їх популяризація через якісний медіаконтент.

Оцифрування об’єктів культурної спадщини дозволить зберегти архітектурні пам’ятки, їх популяризувати та забезпечити безбар’єрного доступу для всіх громадян та спільнот.

До кожної з пам’яток архітектури буде створено унікальний відеопродукт, у якому буде проведено символічну паралель між конкретною спорудою та музичним інструментом.

Використанні цифрові технології привернуть увагу до об’єктів культурної спадщини містечка Сатанів та зроблять архітектуру доступнішою для всіх через безбар’єрний доступ до кінцевих продуктів проєкту (3D моделі, інтерактивна мапа, 3D AR поштівки «Sataniv post cards», рендери об’єктів для 360 панорами тощо).

Коротко про об’єкти, які планується оцифрувати:

Міська брама – пам’ятка містобудування та архітектури України національного значення. Найкрасивіша з міських брам, що дійшли до нашого часу. Зведена у XV ст. Значно перебудована у XVІ ст. Зазнала пошкодження під час війни з турками (1676 р.). Відбудована коронним гетьманом Адамом Миколаєм Сенявським 1722 року. Відігравала важливу роль у захисті міста в різні періоди. Мала власну назву «Кам’янецька» – від неї починалася дорога до Кам’янця-Подільського. Грала роль парадного в’їзду до містечка. Від кінця XVІІІ ст. та до 1939 року використовувалася прикордонниками під пост, а пізніше як склад озброєнь. У повоєнні часи тут був склад споживчої спілки.

Сатанівський замок – пам’ятка містобудування та архітектури України національного значення. Твердиня постала в XVI ст. на місці укріплення XІV-XV століть. Від первісного укріплення уціліла «Кругла» вежа, бійниці якої пристосовані ще для стрільби з луків та арбалетів, а не вогнепальної зброї. Пізніше у ній зберігали порох. Звідси її друга назва – «Порохова». Замок мав форму неправильного п’ятикутника з п’ятикутними ж баштами на рогах. Основна частина замку була розібрана на будматеріали на межі ХІХ-ХХ століть, коли поруч почали зводити цукроварню. До нашого часу збереглися «Кругла» башта, один з мурів, вали та три п’ятикутні башти.

Свято-Троїцький монастир – пам’ятка містобудування та архітектури України національного значення. Монастир заснований, як печерний (печера з келіями та підземною церквою збереглася до наших днів) приблизно у XVI ст. Основна частина споруд постала XVIІ ст. Сучасного вигляду набув після масштабної реконструкції 1744 р. Монастирський ансамбль складається з Троїцької церкви, триярусної дзвіниці, келій, в’їзної брами та огорожі. За свою тисячолітню історію монастир встиг побути православним, уніатським, потім знову православним. Від кінця ХІХ ст. він став жіночим (до того – чоловічий). Значних руйнувань обитель зазнала в 1920-1960-х роках. Наразі стоїть пусткою, а церква використовується як парафіяльна.

Проєкт «Культурна спадщина Сатанова. 3D-loading» реалізується Центром розвитку ініціатив «ІнСорс» у співпраці з ГО «Осередок змін» за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культурна спадщина». Зміст цієї публікації не є офіційною позицією Українського культурного фонду.

Замовник: Центр розвитку ініціатив «ІнСорс»

Місце надання послуги: смт Сатанів Хмельницької області

Період надання послуги: вересень-жовтень 2024 року

Загальною метою цього завдання є отримання послуг з друку поштівок

Детальне технічне завдання за посиланням

Термін подання пропозицій до 4 вересня 2024 року 18:00.

Проєкт «Культурна спадщина Сатанова. 3D-loading» реалізується Центром розвитку ініціатив «ІнСорс» у співпраці з ГО «Осередок змін» за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культурна спадщина». Зміст цієї публікації не є офіційною позицією Українського культурного фонду.