Крім цього діти, що мають статус постраждалих внаслідок воєнних дій, можуть отримувати безоплатну медичну допомогу в будь-якому державному медичному закладі, розташованому на підконтрольній Україні території, соціальні стипендії під час навчання у вишах або право на державну цільову підтримку, якщо здобувають професійно-технічну освіту. Також існують інші види піклування, як-от право на безкоштовну психологічну реабілітацію або соціальну допомогу.

Відповідно до Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженого постановою КМУ від 5 квітня 2017 р. № 268, право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:

- отримала поранення, контузію, каліцтво;

- зазнала фізичного, сексуального насильства;

- була викрадена або незаконно вивезена за межі України;

залучалася до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;

- незаконно утримувалася, у тому числі в полоні;

- зазнала психологічного насильства.

Статус надається органом опіки та піклування:

- за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи;

- за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/ не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово непідконтрольній українському Уряду;

- за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

Хто може звернутись для отримання статусу?

батьки, усиновлювачі;

особисто дитина (з 14 років);

представник органу опіки і піклування;

родичі дитини (бабуся, дідусь, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра, вітчим, мачуха).

Основний перелік документів для оформлення Статусу:

- заява про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. У заяві в довільній формі потрібно вказати обставини, що мали найбільш негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини та надати дозвіл на обробку персональних даних;

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу заявника;

- свідоцтво про народження дитини та / або паспорт дитини;

- документ, що підтверджує родинні стосунки між дитиною та заявником або повноваження законного представника дитини. Якщо дитина проживає / перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі — документ, що підтверджує факт її перебування в такому закладі;

- довідка ВПО (внутрішньо переміщеної особи) або документ, що підтверджує проживання / перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалися бойові дії;

- виписка з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видана після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах. У виписці має бути зазначений діагноз згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я одинадцятого перегляду (МКХ-11, ICD-11) - у разі фізичного насильства

- підтвердження місця проживання/перебування дитини (витяг з реєстру територіальної громади у разі наявності)

Важливо!

Доказами підтвердження місця проживання/перебування на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або непідконтрольній Уряду України території, можуть бути відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або документи про право власності батьків або дитини на рухоме чи нерухоме майно, або свідоцтво про базову загальну середню освіту, або атестат про повну загальну середню освіту, або документ про професійно-технічну освіту, або табель успішності, або учнівський квиток, або медичні документи, або свідоцтво про народження дитини.

В залежності від перенесеного дитиною насильства додаються додаткові документи.

У разі отримання дитиною поранення, контузії, каліцтва також подаються виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видані після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, із зазначенням діагнозу.

У разі зазнання дитиною фізичного та/або сексуального насильства, викрадення чи незаконно вивезення за межі України, залучення її до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань, чи її незаконного утримання, в т.ч. у полоні, також подаються копії:

- заяви про вчинення щодо дитини кримінального правопорушення або про залучення дитини до провадження як потерпілої, зареєстрованої в установленому порядку;

- витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження за зазначеною заявою;

- висновку експерта за результатами судової експертизи (за наявності), проведеної в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні.

У разі перенесення дитиною психологічного насильства також подаються:

- висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за встановленою формою;

- копія посвідчення члена сім’ї загиблого, виданого в установленому порядку;

- копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб.

Рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини поданих документів.

__________________________________________________________________

Повідомлення створене у рамках проекту, який впроваджує Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги у співпраці з Данською радою у справах біженців (DRC) завдяки фінансуванню від Гуманітарного фонду для України. Проте висловлені погляди та думки належать лише автору (авторам) та не обов’язково відображають погляди Гуманітарного фонду для України або Данської ради у справах біженців. Ні Гуманітарний фонд для України, ні DRC не можуть нести за них відповідальність.