Студенти та громадські активісти з Польщі, України та Білорусі повернулися з навчальної подорожі до Варшави, де вони проходили семінар із захисту прав людини, організований міжнародною правозахисною організацією Humanity in action. Після кількамісячного онлайн-навчання учасники презентували власні проекти, що стосувалися захисту прав національних та етнічних меншин у країнах Східної Європи.
Протягом тижня громадські активісти з трьох країн брали участь у семінарах і тренінгах, які проводили польські правозахисники, а також працювали над власними проектами, які втілюватимуть вдома.
«Тільки суспільно активна молодь може спричинити дійсно суттєві зміни щодо становища нацменшин у країнах Східної Європи. Humanity in action може послужити платформою для успішного втілення правозахисних ініціатив в Україні», - зауважує Моніка Мазур-Рафал, очільниця варшавської філії організації.
Такої ж думки дотримується одна з лекторів, член Відкритої республіканської асоціації проти антисемітизму та ксенофобії Елізабет Онеіл: «Схожа ситуація була з розкладками антисемітської літератури, з якими правозахисники нічого не могли вдіяти багато років, - згадує вона. І тут раптом приходить священик і розкидає стоси цих книжок із вигуками: «Вони не повинні тут бути!» Вірите чи ні, але такий метод подіяв, і розкладок в результаті не стало. Так одна людина може змінити те, на що багато людей вплинути не могли».
Геноцид як прояв суспільної байдужості Причини ксенофобії у людській свідомості, переконані й інші лектори. Католицький священик Веслав Давидовський згадував часи свого ув’язнення за комуністичного режиму, коли йому довелося провести півроку в товаристві ще одного в’язня, з яким у них трапилась розмова, що змінила світогляд панотця: « Ненавидиш комуністів? - спитав мене він, і я, звичайно, погодився. О, так, я їх ненавидів. І міг би вбити комуніста? Я знову кивнув. За весь цей час у тюрмі я уявляв собі іноді, як розстрілюють колони комуністів, і не відчував до них якогось особливого жалю. Ні, - заперечив мій співрозмовник, підсовуючись ближче, чи міг би ти взяти ножа і перерізати йому горло? Тобто як, розгубився я. Отак , - сказав він, ляснувши мене по шиї. Ти хворий, обурився я. Уявити себе з ножем у руці було складно».
Цю думку розвинув колумніст «Газети виборчої» Костянтин Геберт, який досліджував питання геноциду євреїв і розповідав учасникам семінару про проблеми юдейської нацменшини в Польщі. За його словами, вбивцями ніхто не народжується. Ними стають люди, які живуть у злагоді зі злочинною системою і не бояться «забруднити руки». «Не Гітлер і не Сталін - найбільші винуватці масових побоїщ, - стверджує публіцист.- Ні, сотні і тисячі «звичайних людей», які допустили скоєння вбивств, які розділяли панівну ідеологію або яким було просто байдуже, - ось справжні злочинці». Увага НІА буде зосереджуватися на локальних ініціативах, які змогли б покращити ситуацію в окремо взятому регіоні. Учасники представили низку освітніх проектів, що пропагують міжнародну толерантність та сприяють руйнуванню негативних стереотипів щодо представників різних етнічних та національних груп.
Анастасія Москвичова
Коментарі