Про нинішній стан загальнонаціонального державного ефірного радіомовлення в Україні Харківське об’єднання розвитку громадянського суспільства “Поступ” підготувало звернення від 7 липня 2009 року, яке направило Президентові України, Голові Ради національної безпеки і оборони України Вікторові Ющенку.

Підкреслюємо: у зверненні йдеться не про тих радіомовників, які провадять свою діяльність на засадах недержавних форм власності головним чином у містах і здебільшого мають порівняно невелике поширення сигналу, використовуючи верхню частину ультракороткохвильового радіомовного діапазону - так званий “Еф-Ем” (”FM”). Не розглядаємо також проводове радіомовлення, старіше в порівнянні з ефірним, і навпаки - новіші в порівнянні з ним - супутникове та інтернетне радіомовлення. Проводове радіо, за повідомленнями, вже не має колишньої впливовості через істотне скорочення числа абонентських точок; а радіо через супутник та через інтернет ще не набуло достатнього поширення, зокрема, на селі.

Наша увага зосереджується на більш традиційному ефірному радіо, яке тривалий час залишається популярним серед найширших верств населення і доступним за допомогою доступних же радіоприймачів. Аналізуємо саме державний сектор радіомовлення, у загальнонаціональних та реґіональних редакціях якого, знову ж таки, традиційно зосереджені найкваліфікованіші кадри радіожурналістів, найбагатші фонди звукозаписів, створюються радіопередачі найвагомішого інформаційного наповнення та найвищого мистецького рівня.

Але якраз державне ефірне радіомовлення в Україні від початку нинішнього тисячоліття зазнає такого занепаду, що викликає серйозне занепокоєння: його нинішній стан загрожує інформаційному суверенітетові держави, радіо не виконує свою істотну функцію - згуртування української нації в єдиному інформаційному просторі на засадах відчуття причетності до спільних справ, високих культурно-мистецьких цінностей, спільної національної пам’яті.

8 липня 2009 року оприлюднено Указ Президента України Віктора Ющенка № 514/2009 “Про Доктрину інформаційної безпеки України”.

Поступівське звернення розроблялося незалежно від того і виявилося суголосним державній доктрині. Єдність проявляється, наприклад, у формулюванні загальних цілей:

“Держава з метою забезпечення інформаційної безпеки України має вживати таких заходів: 1) у зовнішньополітичній сфері: <…> організаційно-технічне, інформаційне та ресурсне сприяння держави вітчизняним засобам масової інформації, що формують у світовому інформаційному просторі позитивний імідж України…” (”Доктрина”).

“Водночас активна зовнішня інформаційна робота має доносити за кордон більше об’єктивних відомостей про Україну, підтримувати й поширювати володіння українською мовою, популяризувати українську культуру, зрештою - розширювати за рубежем (зокрема і в Росії) соціальну базу для обстоювання українських національних інтересів, демократичних цінностей та підвищувати міжнародний престиж України” (”Звернення”).

Доктрина охоплює загалом розмаїття галузей в інформаційній діяльності, тоді як звернення “Поступу” зосереджується на конкретніших проблемах радіопростору.

Не можемо не звернути увагу й на те, що в затвердженій Указом Президента України “Доктрині інформаційної безпеки України” неодноразово наголошується на ролі громадськості. Даючи посилання на цілісний текст доктрини, все ж наведемо тут і відповідні цитати вибірково:

“В інформаційній сфері України вирізняються такі життєво важливі інтереси: <…> 3) держави: <…> ефективна взаємодія органів державної влади та інститутів громадянського суспільства при формуванні, реалізації та коригуванні державної політики в інформаційній сфері…“.

Як основні реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України на сучасному етапі у “Доктрині…” названі, зокрема, у внутрішньополітичній сфері:

“…недостатня розвиненість інститутів громадянського суспільства, недосконалість партійно-політичної системи, непрозорість політичної та громадської діяльності, що створює передумови для обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю;

негативні інформаційні впливи, в тому числі із застосуванням спеціальних засобів, на індивідуальну та суспільну свідомість…“.

А основною метою ГО “Поступ” у його Статуті якраз і визначено “задоволення та захист законних прав та інтересів своїх членів, сприяння розвиткові громадянського суспільства на Харківщині“.

У четвертому розділі “Доктрини…” - “Напрями державної політики у сфері інформаційної безпеки України” - сказано, що діяльність органів виконавчої влади у цій галузі має бути зосереджена, знову ж таки, на конструктивному поєднанні діяльності держави, громадянського суспільства і людини. З-посеред головних напрямів наведемо цитату тільки щодо першого з названих далі трьох. Ця спільна діяльність має провадитися в напрямі “…інформаційно-психологічному, зокрема щодо забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, створення сприятливого психологічного клімату в національному інформаційному просторі задля утвердження загальнолюдських та національних моральних цінностей…“.

Ці відповідності між текстами незалежно підготовлених документів уважаємо концептуальними.

Отже, для громадських організацій, у тому числі й для “Поступу”, справді є широке поле роботи в удосконаленні нашого інформаційного простору.

Прес-служба ГО “Поступ”